Ухвала суду № 20354260, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" листопада 2011 р. м. КиївК-46240/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКостенка М.І.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2009 року по справі № 2а-22089/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "АСТОР" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, треті особи: Управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова та Головне управління Державного казначейства України у Харківській області про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "АСТОР" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова треті особи: Управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова та Головне управління Державного казначейства України у Харківській області про зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 року у даній справі позов задоволено; зобовязано Державну податкову інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова виконати припис ч.2 п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", щодо надання органу Державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор"; Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ "ХЗБМ Астор" суми бюджетної заборгованості з відємного значення податку на додану вартість в розмірі 920000,00 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ХЗБМ Астор" по закінченню звітного податкового періоду, подало до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008р. разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 920000,00 грн.

За результатами невиїзної документальної перевірки (довідка ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 19.09.2008 р. № 1530/16-32359553), відповідачем прийнято рішення про доцільність проведення позапланової виїзної перевірки. В результаті відповідачем була складена довідка про результати перевірки № 1662/16-32359553 від 13.10.2008 року, за висновком якої податковим органом підтверджена заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2008 року у повному обсязі у розмірі 920000,00 грн.; порушень у визначенні ТОВ "ХЗБМ Астор" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, не виявлено.

Відповідач вважає, що хоча перевіркою і підтверджено заявлену ТОВ "ХЗБМ АСТОР" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року у сумі 920000,00 грн. та зробити висновок щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача без урахування результатів зустрічних перевірок по контрагентах позивача, неможливо.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до преамбули Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону, підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Підпункт 7.7.1 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 (в редакції, чинній на момент здійснення спірних правовідносин) передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно із Законом № 168/97-ВР обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачає. що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами.

Закон "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону № 168/97-ВР, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії своїх контрагентів.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відповідної суми бюджетної заборгованості з відємного значення податку на додану вартість з Державного бюджету.

Разом з тим, у разі підтвердження правомірності нарахування відємного значення податку на додану вартість, що в даному випадку обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, та ненадання податковим органом висновків органу Державного казначейства про бюджетне відшкодування такого податку порушені права платника податку підлягають захисту виключно шляхом стягнення відповідної суми з Державного бюджету України на користь такого платника податку.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо зобовязання відповідача надати висновок про відшкодування податку на додану вартість органу державного казначейства, помилково не звернули уваги на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту, оскільки порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення бюджетної заборгованості.

А відтак, рішення судів попередніх інстанцій у цій частині є помилковим, оскільки провадження у справі, відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, підлягало закриттю, у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Оскільки позивачем було обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, судові рішення про зобовязання податкового органу надати Управлінню Державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із Державного бюджету України на користь позивача підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині. В той же час, в іншій частині рішення судів є законними, а тому мають бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2009 року по справі №2а-22089/08 в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова надати органу Державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із Державного бюджету України на користь позивача, скасувати із закриттям у цій частині провадження у справі.

В решті рішення судів залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКостенко М.І.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 04.11.2011р.

Суддя Г.К. Голубєва