Ухвала суду № 20351798, 06.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6434/11

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: <Довідник >Сапальової Т.В., Смілянця Е.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по страхових внесках , -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по страхових внесках.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року, яка була прийнята в порядку скороченого провадження на підставі ст. 183-2 КАС України, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для її розгляду за загальними правилами. Зокрема, апелянт вказує на те, що не отримував копії позовної заяви, а тому, не скористався наданим йому п.5 ч.5 ст. 107 КАС України правом на надання заперечення.

Сторони в судове засідання не з"явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені завчасно і належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов"язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 25.03.2011 року за відповідачем наявна заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування перед УПФУ в м. Нетішин в сумі 1756,80 грн. Відповідачу було виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-409 від 02.02.2011 року. Сума заборгованості підтверджується корінцем вимоги про сплату боргу, повідомленням-розрахунком, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.6) та які отримані відповідачем 21.02.2011 року.

Відповідач, суму боргу, вказану у вимозі не сплатив, що послугувало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та підтвердженності матеріалами справи.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

У відповідності до ст. ст. 14, 15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” відповідач є страхувальником та платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п.2 Закону України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік" та “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" ( далі Закон) №2461-VI від 08.07.2010 р., п.п.4 п.8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі і ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV, сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ст. 106 даного Закону, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у відповідності статті 19 Конституції України позивач, надсилаючи відповідачу вимоги про сплату боргу № Ф-409 від 02.02. 2011 року, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства.

Окрім того, колегія суддів також бере до уваги той факт, що відповідачем вимога про сплату боргу № Ф-409 від 02.02. 2011 року оскаржена не була, а відтак вона є чинною та підлягає виконанню.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що доказів про отримання ним вимоги про сплату боргу № Ф-409 від 02.02.2011 року не має. Проте таке твердження відповідача спростовується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого, відповідач отримав вимогу 21.02.2011 року (а.с.6).

Також, не знайшло свого підтвердження посилання апелянта на неотримання ним копії позовної заяви, оскільки вона була направлена на його юридичну адресу, за якою він не проживає. Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, копія позовної заяви була направлена відповідачу на адресу, що була наявна в матеріалах справи, яка є його юридичною адресою. Причиною повернення конверту, що повернувся на адресу суду зазначено " За закінченням терміну зберігання", що, в свою чергу, дає підстави вважати, що відповідач свідомо не отримував його у відділенні поштового зв"язку.

Слід звернути увагу, що як вимога про сплату боргу ( яка отримана відповідачем) так і копія позовної заяви були направлені за адресою: вул.Михайлова, 12/70, м.Нетішин, Хмельницька область.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим необхідно апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар