Ухвала суду № 20351778, 08.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2926/11

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В., Совгири Д.І. <Довідник >

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МП-Альфа" до Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-Альфа" (далі - ТОВ "МП-Альфа") звернулось до суду з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року зазначені позовні вимоги задоволено. Зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0000232301/0 та №0000242301/0 в частині щодо завищення ТОВ "МП-Альфа" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 26181,00 гривень.

Не погоджуючись із такою постановою Хмільницька ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У своїх письмових пояснення ТОВ "МП-Альфа" проти викладених доводів апеляційної скарги заперечило, вважаючи їх безпідставними.

У судове засідання належним чином повідомлені представники сторін не зявились.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалась судом обовязковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судовими інстанціями встановлено, що Хмільницькою ОДПІ проведена виїзна планова перевірка ТОВ "МП-Альфа" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №35-23-34004595 від 21 грудня 2010 року.

Даною перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке, на думку податкового органу, полягало у необґрунтованому включенні ТОВ "МП-Альфа" до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними минулих звітних податкових періодів, а також безпідставному віднесенні позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціям із ТОВ "Промінь Агро" та ТОВ "Дефендер", вчинених без мети настання правових наслідків, тобто за нікчемними правочинами.

На підставі висновків акту перевірки Хмільницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000232301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 384215 гривень та №0000242301/0 від 31 грудня 2010 року, яким також зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 280874 гривень.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Так, рішенням ДПА у Вінницькій області вих. №4904/10/25-009 від 09 березня 2011 року податкове повідомлення-рішення №0000232301/0 залишено без змін, а скаргу товариства - без задоволення. Іншим рішенням №4903/10/25-009 від 09 березня 2011 року ДПА у Вінницькій області скасувала податкове повідомлення-рішення №0000242301/0 в частині 249169 гривень зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року, а в іншій частині - залишила без змін.

Повторна скарга позивача до ДПА України залишена без задоволення (№9180/6/25-0115 від 18.05.2011р.).

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та їх скасовуючи суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон).

Так, підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобовязань вважається або дата зарахування коштів, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

При цьому, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, що настало раніше (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7).

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ, згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто Законом про ПДВ не встановлено звязку між датою виписки податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право податкового кредиту виникає з дати отримання накладної

За таких підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Посилання апелянта на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних є необґрунтованим, оскільки за змістом пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну.

Судова колегія зауважує, що якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної, а тому податкове повідомлення-рішення Хмельницької ОДПІ №0000232301/0 від 31 грудня 2010 року є протиправним та обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає вірно встановленими судом першої інстанції обставини, за яких здійснені між ТОВ "МП-Альфа" та ТОВ "Промінь Агро", ТОВ "Дефендер" господарські операції мали реальний товарний характер та підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Так, згідно укладеного 01 січня 2009 року між ТОВ "МП-Альфа" (Замовник) та ТОВ "Промінь Агро" (Виконавець) письмового договору №І-ТП1-01/4 Виконавець зобовязався надати Замовнику інформаційно-технологічні послуги, в порядку та на умовах, що визначені змістом самого Договору Специфікацієї № 1.

В процесі розгляду справи суд першої інстанції провів повне та детальне дослідження всіх існуючих обставин виконання сторонами умов договору та підтверджуючих цим фактам доказів: звітів про надані послуги за січень грудень 2009 року, якими визначено перелік наданих послуг та зазначено служби, якими вони надавалися, а також вказано кількість годин, витрачених на надання ТОВ "Промінь Агро" послуг; актів приймання-передачі наданих послуг за вказаний період; документів що посвідчують відрядження відповідних працівників ТОВ "Промінь Агро", в тому числі до ТОВ "МП-Альфа", тощо.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що існуючі в матеріалах справи первинні документи в повній мірі підтверджують зміст та обсяг господарських операцій, їх реальність. Зазначені обставини, крім іншого, знайшли своє відображення і в акті планової виїзної перевірки ТОВ "Промінь Агро", що проводилася податковими інспекторами державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (т. 1 а.с.239-243).

Щодо укладеного 12 лютого 2009 року між ТОВ "МП-Альфа" (Замовник) та ТОВ "Дефендер" (Виконавець) договору про пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то на виконання його умов ТОВ "Дефендер" були надані відповідні послуги, що підтверджуються актами передачі-приймання послуг від 24 березня 2009 року (2 одиниці), від 16 червня 2009 року та від 02 жовтня 2009 року. У зазначених актах сторонами Договору визначено розмір земельних ділянок, що передані в оренду, анкетні дані фізичних осіб, з якими укладено такі договори, на території яких сільських рад знаходяться земельні ділянки, винагороду за надані послуги тощо. А існуючі у справах платіжні документи підтверджують його вартісний характер та обопільне виконання сторонами.

Більш того, реальність укладеного договору підтверджується і показами допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_3, колишнього працівника ТОВ "Дефендер", яким безпосередньо проводились відповідні роботи та надавались послуги консультативного характеру.

Крім того, судова колегія погоджується з мотивами суду першої інстанції за якими неподання ТОВ "Дефендер" до податкового органу податкової звітності за 4 квартал 2009 року не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки платник податку не зобовязаний нести відповідальність за несумлінного контрагента. На момент виконання укладеного договору ТОВ "Дефендер" було платником податку на додану вартість, а отже і мало право виписувати та надавати позивачу податкові накладні, на підставі яких останнім формувався податковий кредит.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що укладені між ТОВ "МП-Альфа" та ТОВ "Промінь Агро", ТОВ "Дефендер" господарські договори є нікчемними.

На час укладення та виконання договорів зазначені контрагенти було діючими господарюючими субєктами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та були платником податку на додану вартість. Факти отримання позивачем робіт та послуг від зазначених осіб повною мірою були досліджені судом першої інстанції та відображені в оскаржуваній постанові суду. А виписані податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи, необхідні для формування податкового кредиту відповідають вимогам, що до них ставляться Законами "Про податок на додану вартість" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Твердження апелянта, з посиланням на матеріали перевірки, про те, що діяльність вказаних вище контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, колегією суддів оцінюються критично, оскільки зазначене ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено.

За наведених вище підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000242301/0 від 31.12.2010 року в частині щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю "МП-Альфа" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 26181,00 гривень.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги Хмільницької ОДПІ не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар