Ухвала суду № 20882372, 23.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2270/1814/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Голота Л. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Голоти Л. О.

суддів: Курка О. П., Совгири Д.І.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

відповідача (апелянта) - Рудь В.А., Розізнана О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард" та Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард" до Красилівська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022300/0 та № 0000032300/0 від 21.01.2011 року , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард" звернулось до суду позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000022300/0 та № 0000032300/0 від 21.01.2011 року, прийнятих на підставі акта перевірки № 809/23/34971767 від 31.01.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року зазначений позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції від 21.01.2011 року № 0000022300/0; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції від 21.01.2011 року № 0000032300/0 в частині основного платежу в сумі 17050,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 4262,63 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ТОВ «Форвард» подало апеляційну скаргу, в якій, з посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Красилівська МДПІ також не погоджуючись з судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, з посилання на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати частково постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красилівської МДПІ від 21.01.2011 року № 0000022300/0; в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0000032300/0 в частині основного платежу в сумі 17050, 50 грн. та штрафних санкцій в сумі 4262,63 грн.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час апеляційного розгляду повідомлявся завчасно та належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ "Форвард” зареєстроване 19.07.2007 року Красилівською райдержадміністрацією. З 11.06.2007 року перебуває на обліку в Красилівській МДПІ як платник податку на додану вартість.

Працівниками Красилівської МДПІ проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений акт № 809/23/34971767 від 31.12.2010 року. Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлені порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період у сумі 43301 грн.; та пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 13640 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032300/0 від 21.01.2011 року, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 54126,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 43301,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 10825,25 грн., та № 0000022300/0 від 21.01.2011 року, яким зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 13640,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 3410,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0000032300/0 від 21.01.2011 року, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 54126,25 грн., базується на викладених в акті перевірки № 809/23/34971767 від 31.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 і пп.5.3.9 п5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 43301,0 грн. у звязку з завищенням валових витрат по операціях поставки пиломатеріалів від ПП “Будівельна фірма “Володимир” за нікчемним договором та консультаційних послуг від ПП ОСОБА_4, які не мали реальних наслідків. У 1- у кварталі 2010 року позивач включив до валових витрат витрати в сумі 68202 грн. на оплату заготовок обрізних дубових, придбаних від ПП “Будівельна фірма “Володимир”.

Так, колегією суддів встановлено, що відповідно до договору поставки пиломатеріалів №01/02-10 від 01.02.2010 року, укладеного між позивачем та ПП “Будівельна фірма “Володимир”, останнє зобовязалось поставити позивачеві пиломатеріали заготовку обрізну дубову (п.1.1. договору) орієнтовною вартістю 300000,0 грн. в тому числі ПДВ в сумі 50000,0 грн. (п.1.2 договору). За змістом договору поставки ціни на продукцію, що реалізується за даним договором, є договірними і вказуються у супровідних документах рахунку, товарно-транспортних накладних і накладних; приймання продукції проводиться представником покупця при її відвантаженні; місцем відпуску продукції є місце розташування продавця; транспорті витрати на доставку узгодженої партії продукції несе покупець. Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець набуває право власності на продукцію з моменту її повної оплати.

Виконання договору та поставка заготовки обрізної дубової підтверджується виписаними ПП “Будівельна фірма “Володимир-В” рахунком-фактурою №СФ-01201 від 01.02.1010 року, видатковою накладною № 0100201 від 01.02.1020 року і податковою накладною №010202 від 10.02.2010 року на суму 45282,72 грн. в тому числі ПДВ в сумі 7547,12 грн. і рахунком-фактурою №СФ-100201 від 10.02.1010 року, видатковою накладною № 100201 від 10.02.1020 року і податковою накладною №100201 від 10.02.2010 року на суму 36559,69 грн. в тому числі ПДВ в сумі 6093,28 грн.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем на підставі виписаних ПП “Будівельна фірма “Володимир-В” видаткових та податкових накладних після отримання товару та підтверджується платіжними дорученнями №1837 від 06.04.2010 року та № 1717 від 15.03.2010 року. Факт оплати підтверджується також самим відповідачем в акті перевірки від 31.12.2010 року.

Перевезення придбаних пиломатеріалів від ПП “Будівельна фірма “Володимир-В” на замовлення та за рахунок позивача здійснював ФОП ОСОБА_5, основним видом діяльності якого є надання послуг з перевезення вантажів. Факт перевезення пиломатеріалів (заготовки обрізної дубової) від продавця до складу позивача, розташованого у його власному приміщенні по вул. Грушевського,1 в м. Красилові, та оплати транспортних послуг підтверджується договором №11/01-10 від 11.01.2010 року, актами виконаних робіт за 01.02.2010 року та 10.02.2010 року, товарно-транспортними накладними за 01.02.2010 року і 10.02.2010 року і платіжними дорученнями за лютий 2010 року. Отримавши транспорті послуги з перевезення пиломатеріалів від ПП “Будівельна фірма “Володимир-В” та оплативши їх вартість позивач включив до валових витрат звітного періоду вартість цих послуг. Придбаний товар позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку.

В подальшому придбані від ПП “Будівельна фірма “Володимир-В” пиломатеріали позивач реалізував ФОП ОСОБА_6 та ТОВ “Барлінек Інвест”, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, рахунками, видатковими та податковими накладними та виписками з банку. Факт отримання позивачем доходу від вказаних операції не заперечується відповідачем. При цьому перевіркою не встановлено порушення законодавства в частині формування позивачем доходу від операцій з продажу придбаних від ПП “Будівельна фірма “Володимир-В” пиломатеріалів.

В лютому 2010 року отримавши від постачальника заготовки обрізної дубової (ПП “Будівельна фірма “Володимир-В”) видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітних періодів.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач правомірно скористався визначеним Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” правом на включення до валових витрат витрат на придбання в лютому 2010 року заготовки обрізної дубової від ПП “Будівельна фірма “Володимир-В”.

Що стосується доводів відповідача щодо нікчемності дослідженого вище договору на поставку заготовки обрізної дубової, укладеного позивачем ПП “Будівельна фірма “Володимир-В”, та відсутності у позивача права на включення до валових витрат витрат на придбання від вказаного постачальника товару у звязку з викладеним не заслуговує на увагу.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи зазначені факти судом встановлені не було, крім того, відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження недоотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою - третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0000032300/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 17050,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 4262,63 грн.

Разом з тим зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0000032300/0 є правомірним в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 26250,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 6562,62 грн. звязку з безпідставним включенням позивачем до валових витрат витрат на оплату консультаційних послуг ФОП ОСОБА_4 загальною вартістю 105000,0 грн.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат по вказаній операції суд першої та апеляційної інстанції встановив наступне.

В період з 01.01.2009 рок по 30.09.2010 року позивач уклав з ФОП ОСОБА_4 договори про надання послуг №08 від 15.01.2009 року та № 01 від 05.01.2010 року аналогічного змісту.

За умовами вказаних вище договорів ФОП ОСОБА_4 зобовязалась надавати позивачеві на протязі 2009-2010 років послуги щодо інформування про нове законодавство, організації вивчення працівниками позивача нормативних актів, що стосуються його діяльності та консультування їх з правових питань; консультації та довідки з юридичних та економічних питань, питань оподаткування, бухгалтерського обліку; консультаційні послуги з питань управління виробництвом та збуту продукції вартістю 5000,0 грн. щомісячно, оплата за які здійснюється щоквартально в сумі 15000,0 грн. на підставі виставленого виконавцем рахунку. Пунктами 2.3 договорів передбачено, що по факту надання послуг сторони підписують акт прийому-здачі наданих послуг, який є підставою для остаточного розрахунку за наданими виконавцем послугами.

Виконання договорів оформлене сторонами актами приймання-здачі наданих послуг, зміст яких дублює види послуг, які є предметом договорів про надання послуг №08 від 15.01.2009 року та № 01 від 05.01.2010 року. На підставі актів приймання-здачі наданих послуг позивач здійснював їх оплату та формував валові витрати відповідних звітних періодів.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Дослідивши акти приймання-здачі наданих послуг, суд встановив, що зазначені документи містять лише загальні положення щодо надання консультаційних послуг без вказівки на конкретні документи, складені ФОП ОСОБА_4, або надані усні консультації з певних питань. При цьому, у звязку з відсутністю в них конкретного переліку наданих послуг, зазначені акти не дають можливості встановити звязок цих послуг з господарською діяльністю позивача та наявність економічної вигоди у вигляді збільшення прибутку в результаті отримання від ФОП ОСОБА_4 результатів консультаційних послуг.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що акти приймання-здачі наданих послуг не відповідають вимогам до первинного документу, встановленим ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а відтак не можуть слугувати підставою для формування валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат по операції з придбання від ФОП ОСОБА_4 консультаційних послуг вартістю 105000,0 грн. є правомірними, а відтак безпідставними є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0000032300/0 правомірним в частині податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 26250,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 6562,62 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0000022300/0 від 21.01.2011 року, яким зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 13640,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 3410,0 грн., базується на викладених в акті перевірки від 31.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 і пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.7.1 і пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”і завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010року у сумі 13640,0 грн. у звязку з безпідставним включенням до податкового кредиту податку на додану вартість по операції з поставки пиломатеріалів від ПП “Будівельна фірма “Володимир-В”.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час існування спірних відносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Дослідивши всі зібрані в матеріалах справи докази по господарській операції з придбання позивачем пиломатеріалів від ПП “Будівельна фірма “Володимир-В” у їх сукупності, колегія суддів вважає, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені постачальником товару з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості є достовірними, факт виконання позивачем та його контрагентами договору, факт здійснення витрат (оплати товару) та отримання позивачем прибутку, повязаного з цими витратами, підтверджується дослідженими судом доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 13640,0 грн., сплаченого в ціні придбаного від ПП “Будівельна фірма “Володимир-В” товару, відтак податкове повідомлення-рішення № 0000022300/0 від 21.01.2011 року підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для їх задоволення не має.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард" та Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 листопада 2011 року .

Головуючий /підпис/ Голота Л. О.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар