Постанова № 20351769, 06.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3861/11

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: <Довідник >Сапальової Т.В., Смілянця Е.С.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Ковальчук Л.О., КлименкоІ.Ф.

відповідача - Лучинський П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ВВ", третя особа на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація у Вінницькій області до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільвер ВВ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2011 року №0000332300 та №0000312300.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши відповідну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову від 13.10.2011 року з підстав, викладених в апеляційній скарзі ( а.с.98-101). Зокрема, апелянт вказує на те, що податкові повідомлення-рішення №0000332300 та №0000312300 є обгрунтованими та таким, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу податкового органу підтримав та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги податкового органу та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, встановлено порушення останнім п.1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у включенні підприємством до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року витрат на придбання товарів на суму 377000 грн., в зв'язку з чим, податковим органом встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 94250 грн. Також, встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виявляється в заниженні суми податку на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року у сумі 99443 грн., у тому числі за травень 2010 року у сумі 75 400 грн. За результатами перевірки складено акт №22/23/31836136 від 24.02.2011 року, на підставі якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000332300 від 12.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (робіт, послуг) на суму 124304 грн. та №0000312300 від 12.03.2011 року про збільшення суми грошового забов"язання з податку на прибуток підприємств на суму 117 813 грн.

Позивач, вважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи, при дослідженні доказів та встановлені обставини справи, висновок податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "Загіп" (м. Донецьк) не знайшов свого підтвердження, а тому податкові повідомлення - рішення від 12.03.2011 року №0000332300 та №0000312300 є такими, що підлягають скасуванню. До такого висновку, суд першої інстанції прийшов з наступних підстав.

Позивач здійснював господарські операції, пов'язані з придбанням в травні 2010 року металобрухту у ТОВ «Загін»(код ЄДРПОУ 36616152, м. Донецьк) згідно укладеного договору купівлі-продажу №25/05-2 від 25.05.2010 року та додаткової угоди №1 від 26.05.2010 року в загальній сумі 377000 грн. Формування грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість щодо зазначеній господарській операції позивачем здійснювалось на підставі таких бухгалтерських документів: Накладна №1200 від 27.05.2010 року; Рахунок №1200 від 27.05.2010 року; Специфікація до договору №25/05-2 від 25.05.2010 року; Акт здачі-приймання брухту та відходів чорних металів від 27.05.2010 року; Податкова накладна №1200 від 27.05.2010 року; Накладна №1201 від 26.05.2010 року; Рахунок №1201 від 26.05.2010 року; Специфікація до договору №25/05-2 від 25.05.2010 року; Акт здачі-приймання брухту та відходів чорних металів від 26.05.2010 року; Податкова накладна №1201 від 26.05.2010 року; Акт звірки між ТОВ «Сільвер ВВ»та ТОВ «Загіп»; Витяг з банківської виписки від 31.05.2010 про оплату товару. Досліджені документи, відповідно до Закони України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами. ТОВ «Загіп»є платником податку (код ЄДРПОУ 36616152).

Представниками позивача зазначено, при оскарженні податкових повідомлень-рішень позивач надавав вказані документі до податкового органу, проте вони не були взяті до уваги останнім.

З метою підтвердження реальності господарської операції між товариствами в лютому 2011 року ТОВ «Загіп»було подано до ДПІ У Куйбишевському районі м. Донецька в електронному вигляді через мережу Інтернет наступні документи:

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок ТОВ «Загіп»від 24.02.2011 року;

розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «Загіп»від 24.02.2011 року, де зазначено, що ТОВ «Сільвер ВВ»є контрагентом за травень 2010 року. Підтвердженням зазначеного є квитанції №1,2.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Загіп". На думку суду, одержання економічного ефекту ТОВ «Сільвер ВВ»підтверджується наданими підприємством бухгалтерськими документами, що були підставою для здійснення перевірки.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду І інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією с дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку, на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного вид, господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Так податковим органом, при проведенні перевірки не враховано у складі валових витрат по Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року витрати, пов'язані і придбанням металобрухту у ТОВ «Загіп»в загальній сумі 377 000 грн., сформовані на підставі видаткових накладних від 26.05.2010 року № 1201 в сумі 146 250 грн. та від 27.05.2010 року № 1200 в сумі 230 750 грн. без врахування ПДВ, тому встановлено заниження податку на прибуток за II квартал 2010 року в сумі 94 250 грн.

До такого висновку, податковий орган прийшов з тих підстав, що під час перевірки позивачем надано акти прийняття чорних металів № б/н вії 27.05.2011 року на суму 276 900 грн. та № б/н від 26.05.2011 року на суму 175 500 грн., які є неналежними первинними документами в розумінні діючих положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Форма акту прийняття металів чорних (вторинних), передбачена додатком 6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 року № 127/595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції Україні 08.11.2007 р. за № 1258/14525).

Судом першої інстанції не досліджено, що в порушення законодавчо закріпленої форми в даних актах не вказана графа «доставка»: номер вагона, контейнера, автотранспорту тощо; Транспортна накладна (товарно-транспортна накладна): серія, номер, дата, тощо. Крім того, в наданих на перевірку актах не зазначено джерело походження металів чорних (вторинних), а саме вид брухту (амортизаційний брухт, технологічні відходи, брухт, одержаний від утилізації військової техніки, від переробки шлакових відвалів), а також де, коли і у якої юридичної особи утворилися метали чорні (вторинні), що є суттєвим порушення законодавчо закріпленої форми.

Крім того, судом першої інстанції не досліджено, що згідно п. 3.2 договору купівлі-продажу від 25.05.2010 року № 25/05-2, відвантаження металобрухту здійснюється зі складу постачальника за адресою с. Новоукраїнка Добропольського району Донецької області. В свою чергу, позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування металобрухту з вказаного вище місця транспортування, в зв'язку з чим неможливо встановити, коли та за яких обставин відбувся перехід права власності на товар за договором.

Також, в договорі купівлі-продажу від 25.05.2010 року №25/05-2 не зазначено платника, який несе витрати по постачанню даного товару, а додаткова угода № 1 від 26.05.2010 року, яка міститься в матеріалах справи, на перевірку не надавалась.

Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що так як товарно-транспортна документація на виконання договору від 25.05.2010 року №25/05-2 під час перевірки не була досліджена, в зв'язку з її відсутністю (в узагальненому переліку документів, які були використані при проведені перевірки та який міститься в матеріалах справи ТТН не значаться), ДПА у Вінницькій області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача (акт від 21.04.2011 року № 50/23/31836136), яка проводилась в ході розгляду первинної скарги ТОВ «Сільвер ВВ», згідно пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ДПА у Вінницькій області від 07.04.2011 року № 193 та висновку відділу податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області від 26.04.2011 року № 38/23-114. Під час позапланової перевірки позивача, яка відповідно до пп. 78.1.5 ПК України проводилась виключно з питань, що стали предметом оскарження знову не було надано збоку товариства товарно-транспортної документації, в зв'язку з чим встановити фактичне виконання договору купівлі-продажу не можливо, а в подальшому правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції не надано оцінки факту проведення повторної перевірки позивача в межах його скарги з питань, що стали предметом оскарження, так само, як і не надано оцінки відсутності у нього товарно-транспортних накладних, в зв'язку з чим допустив неповноту встановлених обставин.

Згідно п. 2.3. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Міністерства статистики України Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Листом від 20.08.2010 року № 5159/7/15-013 ДПІ у Куйбишівському районі м. Донецька повідомлено про неможливість проведення перевірки ТОВ «Загіп» з питань підтвердження отриманих від платників податків за березень, квітень, травень, червень 2010 року відомостей та надано довідку 17.08.2010 року № 4079/15/36616152 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Загіп» з питань підтвердження відомостей отриманих від платників податків, в якій зазначено, що остання податкова звітність ТОВ «Загіп» подана: податкова декларація з ПДВ за лютий 2010 року, розрахунок комунального податку за червень 2010 року.

У відповідності до вимог ст. ст. 234, 698 Цивільного кодексу України такий правочин є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до п.1.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів і бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/701 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення первинні документи підлягає обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Так, судом першої інстанції не взято до уваги, що податкові декларації з ПДВ по підприємству ТОВ «Загіп» за квітень-травень 2010 року мають статус податкової звітності «До відома»; дані податкових декларацій з податку на прибуток свідчать, що основні засоби у вказаного контрагента відсутні, додаток К1/1 за 1 квартал 2010 року не надавався (подання такого додатку в разі наявності основних засобів та фондів є обов'язковим); відсутні значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій; згідно довідки по формі 1 ДФ, кількість працюючих на підприємстві у 1 кварталі 2010 року складала 2 особи, які, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи; підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що свідчить акт виходу 02.08.2010 року № 104.

Відповідно до довідки ДПА у Донецькій області №21839/10/10-013 від 19.08.2011 року встановлено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з ПДВ у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ "Загіп" за травень 2010 року від 24.02.2011 року №9000733505 та додатком №5 до декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" від 24.02.2011 року №900733504 прийнято ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька. Відповідно до даного уточнюючого розрахунку ТОВ "Загіп" задекларовано податкові зобов"язання на суму ПДВ 75400,00 грн. по контрагенту ТОВ "Сільвер ВВ".

В результаті проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстрацій: документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, вироби активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалі товарів (робіт, послуг).

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375 економічна діяльність - про виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів, а саме: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Таким чином, оскільки встановлено, що у ТОВ «Загіп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, інший актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне наст; правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичний наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що податковий орган правомірно прийшов до висновку про заниження податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 94250 грн. та прийняття, на цій підставі, податкового повідомлення-рішення №0000312300 від 12.03.2011 року.

Що стосується прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення №0000332300 від 12.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (робіт, послуг) на суму 124304 грн. суд апеляційної інстанції прийшов до наступного висновку.

Відповідно до пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2009р. включено податкові накладні, що виписані не у відповідному звітному (податковому) періоді без документів, що підтверджують факт отримання податкових накладних із запізненням на суму 12 998 грн.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано, що згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податкового кредиту покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено нормами Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальник яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До з додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладе матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 звіти, розрахункові документи і декларація приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю і позначкою «Звіт»та з рекомендованим повідомленням про вручення. Тобто на дату, визначену пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарі»(послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

У разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різник податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) має право ні включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Так, податковим органом, при проведенні перевірки не враховано у складі податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 99 443 грн. в тому числі: -за грудень 2008 року у сумі 11 045 грн.; за квітень 2009 року у сумі 12 998 грн.; за травень 2010 року у сумі 75 400 грн.

Позивачем, при здійсненні оподатковуваних та звільнених від оподаткування ПДВ операцій у грудні 2008р. включено до складу податкового кредиту загальну суму сплаченого (нарахованого) податку без врахування норм пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Сільвер ВВ» одночасно здійснювало операції з продажу металобрухту (які на момент їх здійснення були звільнені від оподаткування ПДВ) та операції з надання послуг по порізці металобрухту та інші операції (які на момент їх здійснення оподатковувалися податком на додану вартість). Відповідно до декларації з ПДВ за грудень 2008р. та даним перевірки, ТОВ «Сільвер ВВ»в рядку 1.А зазначена сума 82 240 грн., у рядку 4.А - 183 735 грн. Загальний обсяг поставки в сумі 265 975 грн.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Сільвер ВВ» мало право включити до податкового кредиту ПДВ в сумі 4 962 грн.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією відповідача, щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2008р. у сумі 11 045 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000332300 від 12.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (робіт, послуг) на суму 124304 грн., прийняте за результатами перевірки є обгрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у звязку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "07" грудня 2011 р.

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар