Ухвала суду № 20351715, 06.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3780/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: <Довідник >

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Швець І.Л., Скальський І.Б.

відповідача - Непийвода І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агровіта-В" до Державна податкова інспекція у м. Вінниця про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року Приватне підприємство "Агровіта-В" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001962310 від 01.08.2011р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатом проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки фінансово - господарської діяльності позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011року, встановлено порушення останнім підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.4.4, 5.4.8. пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР у редакції Закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 120 750 грн., підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-ІУ (Закон №889), а також п.2.8., п.2.9, п.3.5. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". За наслідками перевірки складено акт № 30035/2301/35110894 від 18.07.2011р., на підставі якого податковим органом прийнято податкове - повідомлення рішення № 0001962310 від 01.08.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств в розмірі 150 938 грн.

Вважаючи вказане вище рішення податкового органу незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача, на думку суду першої інстанції підлягають задоволенню. Зокрема, суд першої інстанції вважає, що підстав стверджувати про порушення позивачем пп. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 пп. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд не має, оскільки, пред'явлені до перевірки документи (договір, акт виконаних робіт та надання послуг, тощо) є первинними документами та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості отриманих маркетингових та інформаційних послуг, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

На думку колегії суддів апеляційного суду, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля паливом; перероблення молока та виробництво сиру.

01 квітня 2010 року позивачем укладено договір із СПД ФО ОСОБА_5 про надання представницьких послуг та проведення маркетингових досліджень на зерновому ринку, відповідно до якого, виконавець зобов'язався провести роботу по дослідженню кон'юнктури ринку збуту/придбання зернових культур, наданню представницьких послуг та проведення маркетингових досліджень на зернових ринках областей України, а Замовник - прийняти і оплатити виконану роботу. На підтвердження факту отримання послуг позивачем із контрагентом складено акт виконаних робіт, в якому визначено найменування послуг - надання інформації, яка дозволяє продати товар, регулярне проведення моніторингу стану цін на ринку, проведення попередніх переговорів щодо укладення договорів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд апеляційної інстанції враховує наступні норми чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону передбачено особливий порядок податкового обліку. Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлена що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Таким чином, випливає висновок, що витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону. При цьому, відповідно до вказаного підпункту Закону (334/94-ВР) платник податків має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Згідно до п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінан звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІУ зі змінами та доповненнями -фінансова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 27\42248 витрати на збут включають такі витрати: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг. Отже, для віднесення вартості послуг з проведення маркетингових досліджень та інформаційних послуг, отриманих позивачем по вказаному вище договору до валових витрат необхідна наявність таких обставин: вказані витрати повинні бути сплачені або нараховані платником податку та використані у його господарській діяльності.

Послуги з проведення маркетингових досліджень та інформаційні послуги, надані СПД ФО ОСОБА_5 щодо здійснення моніторингу ринку цін на зерно в регіонах України, представницькі послуги, переддоговірні переговори з майбутніми контрагентамв позивача, проведення маркетингових досліджень ринку зерна перебувають і безпосередньому зв'язку з основним видом господарської діяльності позивача, пов'язаної з продажем та придбанням зерна, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових абашинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств, "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджує зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю. Дані нормативні акти лише вказують на необхідність наявності первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Оцінюючи дії позивача та відповідача у спірних правовідносинах, з врахуванням вказаних вище норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а висновки відповідача про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 150 938 грн. є безпідставними та такими, що винесені з грубим порушенням податкового законодавства України.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договір, акт виконаних робіт та надання послуг, тощо) є первинними документами у розумінні вищенаведених положень чинного законодавства, містять всі обов'язкові реквізити та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості отриманих маркетингових та інформаційних послуг, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності. Зокрема, в акті виконаних робіт відображено сутність (зміст) наданої послуги та проведеної роботи, має місце посилання на сформовані під час здійснення маркетингових робіт на відповідні супровідні документи, їх конкретний вираз.

Позивачем цілком правомірно віднесено до складу валових витрат за перевірений період витрати по інформаційним послугам в загальній сумі 483000 грн., що підтверджується матеріалами справи та встановленими під час розгляду справи обставинами.

В свою чергу, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 грудня 2011 року.

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар