Постанова № 20351687, 08.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3942/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І.Г., Матохнюка Д.Б. <Довідник >

за участю секретаря: Лукашик М.О.

представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськміжрайагротехсервіс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції до відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськміжрайагротехсервіс" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів -Подільськийміжрайагротехсервіс" про стягнення заборгованості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року позов задоволено. Стягнуто заборгованість за бюджетними позичками та фінансовими допомогами з відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськийміжрайагротехсервіс"в сумі 16414,55 грн. на користь Державного бюджету.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду І інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального права. Окрім того, відповідач вважає, що судом І інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, судом І інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що відповідачем було отримано допомогу в 1998 році - 2000 грн., та 1999 році - 5000 грн. У свою чергу, постанова Кабінету Міністрів України № 1953 від 10.12.1998 року "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році" (надалі - постанова № 1953), не встановлювала санкцій які застосовуються за порушення строків повернення коштів, застосуванню підлягали положення Декрету Кабінету Міністрів України № 8-93 від 21.01.1993 року "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів". На виконання даного Декрету Міністерством фінансів України та Державної податковою інспекцією було прийнято Інструкцію про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України № 8-93 від 21.01.1993 року "Про стягнення не внесених в строк податків і неподаткових платежів". Відповідно до п.п. 11, 11.1, 11.2, 11.5 Інструкції, пеня, терміни нарахування якої визначено законодавством, нараховується за цей термін та стягується за підсумками півріччя, в якому нарахована. Тобто, відповідач стверджує, що пеня могла нараховуватись з 01.10.1999 року та стягуватись за підсумками півріччя, тобто з 01.04.2000 року. Статтею 72 ЦК УРСР визначено скорочені строки для стягнення неустойки, а саме шість місяців. Тобто, відповідач вважає, що право у позивача на стягнення пені втратилось 01.01.2000 року. Окрім того, відповідно до ст. ст. 1,2,3 Закону України "Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств" встановлено списати з колективних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, в тому числі агротехсервісних, суми заборгованості зі сплати податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, у тому числі реструктуризованої відповідно до чинного законодавства, з урахуванням суми заборгованості зі сплати пені , штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства, станом на 01.05.2000 року. Таким чином відповідач вважає, що виникла заборгованість підлягала списанню.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом І інстанції встановлені наступні обставини, що підтверджуються матеріалами справи.

Відкрите акціонерне товариство по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськийміжрайагротехсервіс" зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності № 00902429 від 23.04.1999р. Довідкою від 27.07.2011р. № 1044 підтвердження взяття даного товариства на податковий облік в органах податкової служби з 21.10.1995р. (а.с. 14,15).

Фінансова допомога надана ВАТ по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськийміжрайагротехсервіс" на підставі договорів про надання і повернення фінансової допомоги на проведення весняно-польових робіт в 1998р. та 1999р. (а.с.45,48). Відповідно до платіжних доручень від 31.05.1998р. та 19.03.1999р. і рахунку фактури № 1141 від 20.05.1998р. фінансова допомога перерахована на рахунок відповідача (а.с.46,47,49).

Пунктом 1 додатку 2 Постанови № 1953 визначено, що фінансова допомога у підготовці техніки до проведення весняно-польових робіт у 1999 році (далі - фінансова допомога) надається сільськогосподарським товаровиробникам, агротехсервісним та ремонтним підприємствам на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів та оплату послуг ремонтних підприємств.

Відділення Державного казначейства у районах на підставі рішення райдержадміністрації укладають угоди із сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності та агротехсервісними підприємствами про надання і повернення фінансової допомоги і оплачують подані їм рахунки на запасні частини, ремонтні матеріали та послуги ремонтних підприємству відповідності до п.5 додатку 2 Постанови № 1953.

У зв`язку з порушенням строку повернення фінансової допомоги, УДК у Могилів- Подільському районі подало до податкового органу подання №№ 5, 6, 7, про примусове стягнення з ВАТ по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськийміжрайагротехсервіс", простроченої заборгованості. З яких вбачається, що фінансова допомога в розмірі 7000 грн. надана в період з 1998 р. по 1999 р. не повернута відповідачем.

Податковою вимогою № 209 від 26.04.2011 року Могилів-Подільська ОДПІ визначила відповідачу суму податкового боргу в розмірі 16414,55 грн., з яких основний платіж - 7000 грн., пеня - 9414,55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сум фінансової допомоги що не була вчасно повернута відповідачем в розмірі 7000 грн., з нарахуванням пені - 9414,55 грн., а всього - 16414,55 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду І інстанції, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, Могилів-Подільською ОДПІ направлено, а відповідачем 29.04.2011 року отримано податкову вимогу форми Ю № 209 від 26.04.2011 року, про нарахування суми податкового зобов'язання в загальному розмірі 16414,55 грн.

Підставою для направлення вимоги були подання Управління Державного казначейства України у Могилів-Подільському районі та м. Могилів-Подільському, щодо наявності заборгованості за державними контрактами, укладеними з відповідачем в 1998, 1999 роках.

Звертаючись з даним позовом, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на норми Податкового та Бюджетного кодексів України.

Разом з тим, належить прийняти до уваги ту обставину, що відповідачем не була повернута фінансова допомога в період часу з 1998 року по 2010 рік, коли діяли інші норми податкового законодавства що регулювали спірні правовідносини.

Так заборгованість що виникла у відповідача вважається податковим боргом, при цьому порядок стягнення цього боргу, до набрання чинності Податковим кодексом України, визначався Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " (надалі - Закон № 2181), який був спеціальним законом у сфері оподаткування.

Так, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 2181, встановлювалось, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

За положенням Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, який затверджений наказом Державного казначейства України , Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 року № 74/194, органи Державного казначейства надають у паперовому вигляді відповідним податковим органам подання щодо простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість.

У свою чергу, Закон № 2181, як і Податковий кодекс України встановлює порядок і процедуру узгодження суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України № 2181, п. 14.1.15 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п. 6.2.1 Закону № 2181, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, податковий орган надсилає платнику податків податкову вимогу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

Відповідно до п. 59.2 Податкового кодексу України, якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, нормами податкового законодавства що діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, так і самим Податковим кодексом України передбачено що передумовою для направлення платнику податків податкових вимог є проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків.

Як встановлено з матеріалів справи, процедура узгодження суми податкового зобов'язання між контролюючим органом (органом державної податкової інспекції) та платником податків не проводилась. Даний факт виключає можливість прийняття та надсилання податкових вимог. Звертаючись з даним позовом про стягнення заборгованості позивач не надав доказів, які б вказували що в період з 1999 року по 2010 рік ним, на виконання наданих повноважень, було встановлено порушення відповідачем вимог податкового та бюджетного законодавства, доказів фіксування наявності у відповідача заборгованості перед бюджетом, узгодження податкового боргу тощо.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду І інстанції та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Також при вирішенні даного спору, належить врахувати положення ст. ст. 1, 2, 3 Закону України "Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств " № 1565 від 16.03.2000 року.

Зокрема ст. 1 Закону № 1565 містить положення про списання з колективних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, включаючи, серед інших, агротехсервісні, по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства, суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів, у тому числі реструктурованої відповідно до чинного законодавства, з урахуванням сум заборгованості зі сплати пені (крім сум пені, нарахованих за порушення строків розрахунків за здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства, за станом на 1 травня 2000 року.

Статтею 2 Закону № 1565 визначено, що підлягає списанню заборгованість по податках до Державного бюджету України, а також нараховані на них пені та штрафи станом на 1 травня 2000 року заготівельним, переробним і обслуговуючим підприємствам за надані відповідними рішеннями Уряду України 1996 - 1999 років і не повернуті позички на матеріально-технічні ресурси сільськогосподарським товаровиробникам, вказаним в статті 1 цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1565, органам державної податкової служби, де перебувають на обліку платники податків, на підставі протоколу засідання міжвідомчих і регіональних комісій з питань проведення санації підприємств агропромислового комплексу за результатами фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності і господарювання, а також тих, які реформувалися або щодо яких прийняті рішення про їх ліквідацію, та їх правонаступників у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом прийняти рішення щодо списання цієї заборгованості.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем було отримано позичку (фінансову допомогу) в 1998 та 1999 роках, яка не була ним повернута, а тому на ці правовідносини поширює дію Закон № 1565.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськміжрайагротехсервіс" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції до відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськміжрайагротехсервіс" про стягнення заборгованості, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції до відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Могилів-Подільськміжрайагротехсервіс" про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "13" грудня 2011 р. .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Матохнюк Д.Б.< Список >Залімський І. Г.