Ухвала суду № 20351644, 29.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7167/11

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: <Довідник >Сапальової Т.В., Смілянця Е.С.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Назаренко В.П., Вакуляк В.А.

відповідача - Пятковський А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки "Кредекс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Кредитної спілки "Кредекс" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2011 року Кредитна спілка "Кредекс" звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262200/1347 від 17.05.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатом проведеної відповідачем планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, встановлено порушення п.2 п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, в зв"язку з чим донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 8472,94 грн. За результатами перевірки складено акт № 3027/22-0/25921327 від 22.04.2011 року, на підставі якого 17 травня 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262200/1347, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища на загальну суму 10591,18 грн. в тому рахунку основний платіж 8472, 94 грн. та штрафні (фінансові) санкції штрафи в розмірі 2118,24 грн.

Вважаючи вказане вище рішення незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача, на думку суду першої інстанції не підлягають задоволенню. Факт порушення позивачем п.2 п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, а саме, заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 8472,94 грн., знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

На думку колегії суддів апеляційного суду, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Даючи правову оцінку діям відповідача у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до п.2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Кабінетом Міністрів України №1218 від 03.08.1998 року, ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб"єкта права власності на відходи документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику або на утилізацію чи розміщення на своїй території розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об"єктах.

Пунктом 12 Порядку №1218 встановлено, що власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. А відповідно до п. 20 Порядку №1218 відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або не затвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції „Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.99 №162/379 платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про відходи" власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції 162/379 територіальні органи Мінприроди України до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють зміни до переліку до 30 числа місяця, наступного за кварталом, у якому вони виникли, за формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції. Невключення підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності до зазначеного переліку не звільняє їх від сплати збору.

Суми збору, які справляються за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору, та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку № 303 (п. 6.4 Інструкції № 162/379 та абзац другий п. 4 Порядку № 303).

Відповідно до п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303 та п. 1.4 Інструкції №162/379 збір за забруднення справляється, зокрема, за розміщення відходів.

Суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюється платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку №303 (п. 6.4 Інструкції №162/379 та абзац другий п. 4 Порядку №303).

Відповідно до п.8 Порядку №303 у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів, збір за 2007-2008 роки обчислюється в установленому порядку у п"ятикратному розмірі.

В свою чергу, відповідно до п.8 Порядку №303 Про затвердження порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища" зі змінами та доповненнями від 05.08.2009 року №912, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір за 2009 рік обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Як вбачається з акту перевірки та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, позивачем занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища на суму 8472,94 грн. за розміщення відходів люмінесцентних ламп за 2008 рік в сумі 833,73 грн., 2009 рік в сумі 3058,95 грн., 2010 рік в сумі 4580,26 грн.

Даючи правову оцінку діям відповідача з врахуванням вказаних вище норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а висновки відповідача про визначення податкового зобов"язанняза платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища на загальну суму 10591,18 грн. є обгрунтованими та такими, що винесені з дотриманням податкового законодавства України.

В свою чергу, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки "Кредекс" - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 грудня 2011 року.

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар