Ухвала суду № 20351401, 24.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а/2470/1133/11

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Смілянця Е. С.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

представників позивача: Бурми Сергія Валерійовича, Мігаєсі Івана Авреловича,

представників відповідача: Лучкіної Галини Валеріївни, Швець Оксани Іванівни, Паскар Анжели Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2011 року приватне підприємство з іноземними інвестиціями "Земі-транс" (Позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (Відповідач) про визанання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за формою "Р" №0000172300, №0000162300, за формою "В1" №0000015230/0.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду.

Представники Позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили.

Представники Відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Новоселицькою МДПІ, в порядку п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу № 396 від 18.04.2011 р. “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки”, згідно з направленням від 18.04.2011 р. № 23, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 284/23/32626146 від 29.04.2011 р. (том 1, а. с. 19-105, том 3 а. с. 198, 199).

За результатами проведеної перевірки Відповідачем зроблено висновок, що Позивачем порушено:

1. п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3052075,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 р. в сумі 702922,00 грн., за 2 квартал 2010 р. в сумі 847031,00 грн., за 3 квартал 2010 р. в сумі 828139,00 грн., та 4 квартал 2010 р. в сумі 673983,00 грн.

2. п. 4.1, п. 4.3, ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.11 Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054, в результаті чого встановлено:

- заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 3044998,00 грн., в тому числі за січень 2010 р. в сумі 178212,00 грн., лютий 2010 р. в сумі 310714,00 грн., березень 2010 р. в сумі 533097,00 грн., квітень 2010 р. в сумі 246252,00 грн., травень 2010 р. в сумі 225783,00 грн., червень 2010 р. в сумі 229748,00 грн., липень 2010 р. в сумі 162197,00 грн., серпень 2010 р. в сумі 169047,00 грн., вересень 2010 р. в сумі 309987,00 грн., жовтень 2010 р. в сумі 230654,00 грн., листопад 2010 р. в сумі 224069,00 грн., грудень 2010 р. в сумі 225238,00 грн.;

- завищення суми податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку всього в сумі 2895943,00 грн., в тому числі за січень 2010 р. в сумі 99158,00 грн., березень 2010 р. в сумі 271159,00 грн., квітень 2010 р. в сумі 276901,00 грн., травень 2010 р. в сумі 335185,00 грн., червень 2010 р. в сумі 211956,00 грн., липень 2010 р. в сумі 399327,00 грн., серпень 2010 р. в сумі 438712,00 грн., вересень 2010 р. в сумі 330316,00 грн., жовтень 2010 р. в сумі 82523,00 грн., листопад 2010 р. в сумі 218071,00 грн., грудень 2010 р. в сумі 232635,00 грн.;

- завищення рядку 26 декларації з ПДВ “Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду” станом на 31.12.2010 р. в сумі 5887695,00 грн. (том 1, а. с. 103).

На підставі висновків акту перевірки Новоселицькою МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 р. за формою “Р” № 0000172300, яким Позивачу визначено грошові зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 3052075,00 грн. за основним платежем та 763018,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); за формою “Р” № 0000162300, яким визначено грошові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3044998,00 грн. за основним платежем та 761249,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); за формою “В1” № 0000015230/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 308213,00 грн. (том 1, а. с. 13, 15, 17).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені первинні документи підтверджують факт отримання товарів від фірми "ander Weizel - Autohandel" (скорочена назва в рамках генеральної угоди - фірма "AUTO LUX"), оскільки вони оформлені відповідно до вимог законодавства, відображають реальність господарських операцій та підтверджують сплату податку на додану вартість та мита. Відтак, вказана обставина свідчить про правомірність включення Позивачем в декларації з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ з вартості імпортованих товарів від постачальника - фірми "ander Weizel - Autohandel" (скорочена назва в рамках генеральної угоди - фірма "AUTO LUX").

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Так, в акті перевірки №284/23/32626146 від 29 квітня 2011 року податковим органом зроблено висновок про те, що Позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 12208298 грн. В порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивачем включено до складу валових витрат витрати понесені при здійсненні імпортних контрактів №4 від 01 лютого 2009 року, №5 від 01 жовтня 2010 року, укладених з фірмою-нерезидентом "AUTO LUX" в сумі 12208298 грн.

Відповідно до контракту №4 від 01 лютого 2009 року, №5 від 01 жовтня 2010 року продавцем товару для Позивача є нерезидент - фірма "AUTO LUX".

Новоселицькою МДПІ отримано інформацію (лист ДПА в Чернівецькій області №2095/7/26-37 від 29 березня 2011 року) про те, що з метою перевірки легітимності контрагента Позивача - фірми "AUTO LUX" був направлений запит до Департаменту зовнішньоекономічного співробітництва Міністерства закордонних справ України.

Департамент зовнішньоекономічного співробітництва Міністерства закордонних справ України в листі від 23 березня 2011 року №51/15-549/1-1423 повідомив, що за результатами перевірки компанії "AUTO LUX" за даними, зазначеними в запиті, назва компанії не відповідає дійсності. Компанію "AUTO LUX" в Німеччині не зареєстровано. Справжня назва компанії - "Alexander Weizel Autohandel". Згідно зі стандартним формуляром запиту по системі "Кредитреформ" отримано інформацію щодо "Alexander Weizel Autohandel", в якій вказано, що "назва компанії "AUTO LUX" не зареєстровано", "індекс недійсності "Alexander Weizel Autohandel" - негативний", "в кредитах відмовлено, ділові зв'язки не рекомендовані".

Таким чином, на думку податкового органу, перевіркою встановлено нездійснення нерезидентом - фірмою "AUTO LUX", яка значиться постачальником товару, підприємницької діяльності, оскільки не існує такого нерезидента.

Враховуючи викладене, податковим органом зроблено висновок, що такий контракт не відповідає вимогам закону, вчинений з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді не надходження до Державного бюджету коштів у великих розмірах, що суперечить моральним засадам суспільства, а отже контракт між фірмою "AUTO LUX" та Позивачем є нікчемним.

Зазначені у контракті товари фактично не поставлялися вказаним нерезидентом, оскільки не існує нерезидента, від якого цей товар відповідно до документів мав бути імпортований. Отже, і придбання таких товарів Позивачем не відбулося. Відповідно право на податковий кредит та валові витрати у Позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності. Оскільки відсутні документальні докази понесення витрат на придбання імпортованих товарів, відсутні вимоги продавця та обов'язок покупця щодо оплати таких товарів, їх слід вважати безоплатно отриманими.

Отже, у Позивача відсутнє право на включення до складу валових витрат вартості імпортованих товарів продавцем, яким задокументовано компанію "AUTO LUX".

Колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу про нікчемність укладених між Позивачем та контрагентом "AUTO LUX" контрактів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що контракти № 4 від 01.02.2009 р. та № 5 від 01.10.2010 р., укладені між Позивачем та контрагентом "AUTO LUX", не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді не надходження до Державного бюджету коштів у великих розмірах, що суперечить моральним засадам суспільства, а отже контракт між контрагентом "AUTO LUX" та Позивачем є нікчемним.

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що Позивачем укладено контракти з контрагентом "AUTO LUX" без наміру створити юридичні наслідки стосовно імпорту транспортних засобів від нерезидента, а виключно з метою отримання податкової вигоди у вигляді права на повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість, сплаченого на митниці.

Також, в поданій апеляційній скарзі Відповідач посилається на Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 та лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, відповідно до яких про необгрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, зокрема:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництіва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

При цьому, реальність здійснення господарської операції, а саме: отримання транспортних засобів, що були у вжитку Відповідачем не заперечується та підтверджується відповідними первинними документами (рахункамифактур (інвойсами), міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR - накладна), технічними паспортами, контрактами тощо) поданими разом з ВМД до Чернівецької обласної митниці.

Крім того, сплата Позивачем при митному оформленні товарів на Чернівецькій митниці податку на додану вартість на загальну суму 6178371 грн. Відповідачем підтверджена актом перевірки.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання Відповідача на здійснення господарської операції з метою отримання податкової вигоди. Так, обґрунтованість права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість потребує, зокрема, встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету. В господарських операціях, які проводяться з контрагентом на території України податок на додану вартість сплачується платником податку постачальнику в ціні товару. Постачальник в свою чергу перераховує сплачений в ціні товару податок на додану вартість до бюджету. Нездійснення оплати товару платником податку є свідченням несплати цього податку в ціні товару та як наслідок має відмову у відшкодуванні його з бюджету.

В даному випадку господарська операція була укладена з нерезидентом України - фірмою "AUTO LUX", яка знаходиться на території Німеччини. Сплата податку на додану вартість була здійснена Позивачем при митному оформленні отриманих товарів. Факт такої сплати Відповідачем підтверджено в акті перевірки. Таким чином, нездійснення оплати вартості товарів постачальнику в даному випадку не може свідчити про несплату податку на додану вартість.

Крім того, при укладенні контрактів № 4 від 01.02.2009 р. та № 5 від 01.10.2010 р. Позивачем та контрагентом "AUTO LUX" було досягнуто згоди, що оплата за поставленні товари здійснюється після його реалізації, але не пізніше, ніж 1020 календарних днів з моменту поставки до місця призначення. Встановлений контрактами строк оплати товарів на час проведення перевірки не сплинув.

Враховуючи викладене, незрозумілою є позиція податкового органу про отримання податкової вигоди Позивачем внаслідок відшкодування податку на додану вартість, який був сплачений ним на митниці. В разі здійснення відшкодування цього податку на підставі документів митного оформлення Позивач лише повертає сплачені ним кошти, що не тягне за собою завдання збитків державі та суспільству. В той же час придбаний за угодою товар підлягає реалізації на території України зі сплатою всіх обов'язкових платежів.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Відповідачем було визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість без урахування проведених господарських операцій, які на думку податкового органу є нікчемними правочинами, проте ним не було взято до уваги, що податок на додану вартість в сумі 6178371 грн., сплачений Позивачем на митниці відповідно до цих господарських операцій, підлягає поверненню Позивачу.

Щодо висновку податкового органу про нездійснення особою - фірмою "AUTO LUX", яка значиться постачальником товару, підприємницької діяльності, оскільки не існує такого нерезидента, колегія суддів вважає вважає його безпідставним, виходячи з наступного.

Так, вказаний висновок зроблений Відповідачем лише на підставі листа Департаменту зовнішньоекономічного співробітництва Міністерства закордонних справ України від 23 березня 2011 року №51/15-549/1-1423 та відомостей з бази даних ресурсу "Кредитреформ". Вказані дані не можуть беззаперечно свідчити про неіснування в Німеччині контрагента Позивача. Інформація щодо наявності або відсутності факту реєстрації в Німеччині юридичної особи може підтверджуватись лише офіційними документами компетентних органів Німеччини.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, а саме: заперечення Відповідача проти наданих Позивачем доказів в підтвердження існування свого контрагента - "AUTO LUX", колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення грунтуються виключно на висновку податкового органу про нікчемність укладених контрактів у зв'язку з неіснуванням контрагента Позивача - фірми "AUTO LUX", докази на підтвердження цих обставин зобов'язаний надати суду саме Відповідач.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники Відповідача визнали, що нікчемність укладених контрактів висновками акту доведена не в повній мірі. Заходи щодо підтвердження нелегітимності контрагента Позивача тривають.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом у зв'язку з існуванням обставини, які за поясненнями його представників не є доведеними.

Також слід зазначити, що використання отриманого Позивачем від контрагента "AUTO LUX" товару у здійсненні господарської діяльності Відповідачем в акті перевірки не заперечується.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

П.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000172300 від 17 травня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 3052075 грн. та штрафними санкціями в сумі 763018,75 грн., прийняте на підставі акту перевірки №284/23/32626146 від 29 квітня 2011 року.

Так, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено їх завищення в загальній сумі 12208298 грн., що стало підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

В порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 та ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивачем включено до складу валових витрат витрати понесені при здійсненні імпртних контрактів №4 від 01 лютого 2009 року та №5 від 01 жовтня 2010 року, укладених з контрагентом "AUTO LUX", відповідно до яких Позивачем було імпортовано транспортні засоби, що були у вжитку на загальну суму 965190 Євро, або на 12852856 грн. (фактурна вартість з урахуванням мита) згідно з ВМД. До складу валових витрат у рядку 04.1 декларації податку на прибуток віднесено вартість отриманих товарів по контрактам №4 від 01 лютого 2009 року та №5 від 01 жовтня 2010 року в сумі 12208298 грн. (фактурна вартість та митні платежі).

Оскільки податковим органом зроблено висновок про нікчемність укладених контрактів, відповідно витрати вартості товарів, імпортованих по вказаним контрактам, на думку податкового органу, не підлягають включенню до валових витрат.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року витребувано у Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області розрахунок суми нарахованих податкових зобов'язань по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Так, відповідно до наданого розрахунку Позивачу донараховано податку на прибуток підприємств в розмірі 3052075 шляхом вирахування 25 % від суми зайво включених, на думку податкового органу, коштів до складу валових витрат в сумі 12208298 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Податковим органом в порушення вказаної норми об'єктом оподаткування визначено зайво включені, на думку податкового органу, валові витрати, в числі яких фактично понесені Позивачем витрати на митне оформлення.

Податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0000162300 та форми "В1" №00000152300/0 від 17 травня 2011 року також прийняті на підставі акту перевірки №284/23/32626146 від 29 квітня 2011 року та грунтуються на висновку податкового органу про нікчемність правочину.

Так, податковим повідомленням-рішенням №00000152300/0 від 17 травня 2011 року визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 308213 грн. та штрафні санкції у розмірі 77053,25 грн. Вказана сума податку на додану вартість була відшкодована Позивачу з бюджету за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, який було сплачено при митному оформленні товарів отриманих Позивачем відповідно до укладених з фірмою "AUTO LUX" контрактів. Оскільки податковим органом зроблено висновок про нікчемність укладених контрактів, відповідно відшкодування податку на додану вартість, сплаченого відповідно до цих контрактів на думку податкового органу не може бути здійснено.

Податковим повідомленням-рішенням №0000162300 від 17 травня 2011 року визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 3044998 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 761249,50 грн.

З акту перевірки, а також витребуваного ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду розрахунку не вбачається можливим встановити, яким саме чином податковим органом було визначено вказане податкове зобов'язання та чим саме керувався податковий орган при його визначенні.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, який долучено до матеріалів справи разом з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000162300 від 17 травня 2011 року судом встановлено, що до суми визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість входять суми податку на додану вартість, які задекларовані як податок на додану вартість з операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків крім імпорту товарів.

Суми податку на додану вартість з операцій на митній території України декларувались Позивачем та компенсувались за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що утворилось у зв'язку зі сплатою Позивачем податку на додану вартість при митному оформленні товарів.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виходячи з висновку про нікчемність укладених контрактів, та відповідно неправомірність формування від'ємного значення з податку на додану вартість податковим органом визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 3044998 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 761249,50 грн.

Крім того, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про завищення суми податку на додану вартість в сумі 2895943 грн., яка була заявлена до відшкодування Позивачем за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що утворилась у зв'язку зі сплатою податку на додану вартість при митному оформленні товарів.

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з п. 7.2.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

П.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що укладені між Позивачем та контрагентом "AUTO LUX" контракти не можуть бути визнані нікчемними, відповідно Позивачем правомірно було включено в декларації з податку на прибуток підприємств валові витрати в сумі 12208298 грн. та правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального тапроцесуального права, а відтак постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 листопада 2011 року .

Головуючий /підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Боровицький О. А.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар