Ухвала суду № 20350959, 22.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4229/11

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Сторчака В. Ю., суддів: <Довідник >Сапальової Т.В., Смілянця Е.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Гайсинського комбінату комунальних підприємств до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року Гайсинський комбінат комунальних підприємств звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222300 від 07.09.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Едельвейс» за травень 2009 року встановлено ряд порушень чинного законодавства з боку ТОВ «Едельвейс», що полягають у проведенні операцій, що не містять у собі розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. На думку відповідача, такі причини можуть бути наявними за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а наслідком діяльності ТОВ «Едельвейс» є формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Висновки перевірки викладені в акті № 1359/2300/03338900 від 31.08.2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв протягом періоду, за який проводилась перевірка, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24990 грн., в тому числі за травень 2009р. 23619 грн., за липень 2009р. 1371 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2011 року №0000222300 (форма «Р»).

Вважаючи вказане вище рішення податкового органу незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача, на думку суду першої інстанції підлягають задоволенню.

Зокрема, під час розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, на думку суду першої інстанції, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

На думку колегії суддів апеляційного суду, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією с дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пп. 11.2.1. п.11.2. ст.. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, платник податку -покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Статтями 204, 205 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Так, судом першої інстанції встановлені та досліджені наступні обставини справи.

Одним із видів діяльності Гайсинського ККП є виконання робіт по утриманню доріг.

В травні 2009 року для проведення ремонтних робіт на замовлення Гайсинської міської ради, позивачем було використано асфальтову суміш в кількості 82,9992 тонни по ціні 445 грн. за тонну та бітум дорожній в кількості 0,1704 тонни по ціні 3970 грн. за тонну, в червні 2009 року для проведення ремонтних робіт позивачем було використано асфальтову суміш в кількості 196,0155 тонни по ціні 445 грн. за тонну та бітум дорожній в кількості 0,189 тонни по ціні 3970 грн. за тонну. Зазначені дані підтверджуються актами приймання-передачі підрядних робіт, відомостями ресурсів до локального кошторису на ремонт ділянки, рахунками фактурами.

Відповідно накладної №10 від 08.05.2009р., виписаної ТОВ «Едельвейс», відпущено Гайсинському ККП асфальт в кількості 279 тонн по ціні 445 грн. за тонну, на загальну суму 124155 грн. та бітум в кількості 0,2 тонни по ціні 3970 грн. за тонну на суму 794 грн. Загальна сума сплачена за здійснення даної операції без ПДВ становить 124949 грн., сума ПДВ 24989,80 грн. Загальна сума з ПДВ 149938,80 грн. Товар відпущено через ОСОБА_4 по довіреності, яка видана Гайсинським КПП серія ЯПИ №887458 від 05.05.2009р. ТОВ «Едельвейс»видана податкова накладна від 08.05.2009р. на загальну суму 149938,80 грн., в тому числі 24989,80 грн. ПДВ, номенклатура поставки асфальт 279 тонн по ціні 445 грн. та бітум в кількості 0,2 тонни по ціні 3970 грн., дата відвантаження 08.05.2009р.

Відповідно до наданих копій документів, Гайсинський ККП перерахував кошти на рахунок ТОВ «Едельвейс», згідно платіжних доручень: №303 від 05.06.2009р.- 40000 грн.; №412 від 31.07.2009р. - 40000 грн.; №427 від 04.08.2009 р. - 30000 грн.; №592 від 26.10.2009р. - 39938,82 грн. Всього 149938,82 грн. асфальт, поставлений Гайсинському ККП, виготовлений СПД ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Едельвейс»згідно з договором №2 від 01.04.2009 року. Даний товар отримано власним транспортом, що підтверджується реєстром подорожніх листів на автотракторну техніку.

Таким чином, весь отриманий асфальт та бітум використано для виконання ремонту асфальтобетонного покриття доріг, на замовлення Гайсинської міської ради. Проведені роботи були оплачені замовником, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що господарські операції позивача з ТОВ «Едельвейс»має реальний характер та економічний зміст.

Даючи правову оцінку діям відповідача з врахуванням вказаних вище норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а висновки відповідача про визначення податкового зобов"язання з ПДВ в розмірі 24990 грн. є безпідставними та такими, що винесені з грубим порушенням податкового законодавства України.

За результатами проведення господарської операції з ТОВ «Едельвейс»позивачем цілком правомірно сформовано та в подальшому відображено в податкових деклараціях податковий кредит за травень - липень 2009 року в загальній сумі 24990 грн., по операції придбання асфальту та бітуму в ТОВ «Едельвейс», що підтверджується матеріалами справи та встановленими під час розгляду справи обставинами.

В свою чергу, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар