Ухвала суду № 20350941, 24.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3331/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В., Совгири Д.І. <Довідник >

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача (апелянта): Парпальоса Д.М., Парпальос В.В., Фодотова В.П.

відповідача: Спесивцева В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінницяфармація" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяфармація" до державної податкової інспекції у м.Вінниці про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Вінницяфармація" звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 27 квітня 2011 року за № 0001712310 та №0001702310, якими позивачу донараховано суму податкових зобовязань по податку на прибуток в загальній сумі 117188 грн. та по податку на додану вартість в загальній сумі 93753 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у задоволені даного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду від 10.08.2011 року та ухвалити нову - про задоволення позовним вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник ДПІ у м. Вінниці проти доводів апеляційної скарги заперечив, у звязку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовими інстанціями посадовою особою ДПІ у м. Вінниці проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Вінницяфармація" з питань дотримання правильності обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Радіус-Консалтин-Плюс" за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт від 12 квітня 2011 року №147/23/01974968.

Проведеною перевіркою виявлено порушення п.1.31 статті 1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 93750 грн.; а також порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 75000 грн.

Ні підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001712310 від 27.04.2011 року, відповідно до якого товариству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 117188 грн., в тому числі 93750 грн. - за основним платежем та 23438 грн. - за штрафними (фінансовим) санкціями;

- № 0001702310 від 27.04.2011 року про донарахування ПАТ "Вінницяфармація" податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 93750 грн., в тому числі 75000 грн. - за основним платежем та 18750 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із даними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Так, рішенням ДПА у Вінницькій області №13705/10/25-009 від 29.06.2011 року у задоволенні первинної скарги ПАТ "Вінницяфармація" відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Фактичні обставини справи свідчать, що причиною виникнення спірних правовідносин стали питання щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат підприємства вартості отриманих маркетингових послуг, правомірності корегування податкових зобовязань з ПДВ та формування податкового кредиту по взаємовідносинах ПАТ "Вінницяфармація" з ПП "Радіус-Консалтин-Плюс".

Так, в ході розгляду справи встановлено, що ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" (м. Луганськ, код ЄДРПОУ 35554640) надало маркетингові послуги ПАТ "Вінницяфармація" згідно податкової накладної б/н від 14.07.2008р.на суму 450000 грн., в тому числі ПДВ 75000 грн.

Позивач використовував для розрахунків з контрагентом ПП "Радіус-Консалтин-Плюс" векселі власної емісії №0377484 від 11.08.2008 року та №0377485 від 11.08.2008 року, які передані ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" в рахунок погашення кредиторської заборгованості на суму 450000 грн. (строк погашення по предявленню).

Дані векселі були предявлені до оплати ТОВ "ФК "КІТ" м. Київ та погашені 13.08.2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував своє рішення безпідставним завищенням позивачем валових витрат та податкового кредиту у звязку з їх не підтвердженням належними первинними документами, а також недоведеністю товарності та реальності здійснених господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком попередньої судової інстанції з огляду на таке.

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обовязковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування таких за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції.

З пояснень представників позивачів вбачається, що договір про надання маркетингових послуг від 01.07.2008р. з ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" було укладено по пошті, крім того, засобами поштового звязку надсилалися акт виконаних робіт від 14.07.2008р. та маркетинговий звіт. У такий же спосіб здійснювалася оплата векселями.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що незважаючи на значну суму здійсненої господарської операції з ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" позивачем не надано жодних доказів, повязаних з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу. В матеріалах справи відсутні жодні первинні документи (оригінали), які б підтвердили реальність надання маркетингових послуг контрагентом, зокрема, договору про надання послуг, акту виконаних робіт, відповідного звіту за результатами дослідження, доказів надіслання документів поштою, тощо. Крім того, відсутність цих документів мала місце і під час проведення перевірки, за наслідками якої складено №147/23/01974968 від 12.04.2011 року.

Більш того, податковим органом підтверджено, що ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс", згідно результатів проведеної перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську, за своїм місцезнаходженням відсутнє, також не встановлено будь-яких документів про фінансово господарську діяльність підприємства, основних засобів та виробничих активів. Громадянин ОСОБА_7, зазначений у договорі від 01.07.2008р. та акті виконаних робіт від 14.07.2008р. як директор ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" ніякого відношення до даного підприємства не має та будь-яких договорів з контрагентами від імені підприємства не укладав, бухгалтерської і податкової звітності не складав, що свідчить про існування ознак фіктивності такого підприємства.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що втрата позивачем усіх оригіналів документів, повязаних зі здійсненням господарських стосунків з ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс", не може бути підставою звільнення ПАТ "Вінницяфармація" від їх надання при підтвердженні правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку. Окрім того, суд враховує, що позивачем навіть не було здійснено намагань відновлення втрачених документів, як це передбачено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що небезпідставно викликає сумніви у дійсності їх існування.

Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність належних первинних документів, а також доказів, підтверджуючих факт здійснення господарської операції щодо надання маркетингових послуг дає підстави вважати укладений між зазначеним контрагентом - ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" правочин нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України, оскільки метою платника податку, в такому разі, було протиправне одержання доходу за рахунок зменшення зобовязань сплати до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи апелянта відносно того, що раніше проведеною плановою виїзною перевіркою (акт від 29.04.2009 року №1169/2350/01974968) за період, у який надавалися маркетингові послуги, не встановлено порушень формування валових витрат за рахунок отриманих маркетингових послуг, що фактично підтверджує існування на той період підтверджуючий первинних документів, судом апеляційної інстанції не можуть бути прийнятими до уваги.

Дані висновки ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки беззаперечної вказівки на існування первинних документів акт не містить. Крім того, в процесі апеляційного розгляду справи судом був допитаний податковий ревізор-інспектор відділу перевірок стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Островський О.В., який підтвердив, що на момент проведення попередньої перевірки були відсутні матеріали зустрічних звірок, відповідей на запити по ланцюгу господарських відносин позивача з контрагентами, в тому числі і ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс", у звязку з чим була відсутня можливість, на той час, виявити порушення.

Таким чином позивачем не спростовано доводи податкового органу про відсутність документальних доказів (первинних документів) для підтвердження реальності господарських операцій, а тому підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.04.2011 року № 0001712310 та №0001702310 не має.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінницяфармація" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 листопада 2011 року.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар