Ухвала суду № 20350290, 15.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8478/11

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: <Довідник >Сапальової Т.В., Смілянця Е.С.

при секретарі Погребняк О.Ю.

за участю представників

позивача - Шестопал В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Елеватор" до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Елеватор" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення про скасування податкових повідомлень-рішень №0000011502/0 від 10 січня 2011 року, №0000171502 від 24 березня 2011 року, №0000181502 від 30 березня 2011 року, №0000271502 від 24 червня 2011 року та №0000181502/3 від 24 червня 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засіданні не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатом проведеної відповідачем невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача за червень-серпень 2010 року, встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, на думку податкового органу, позивачем занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 150452 грн., в тому числі за липень 2010 року - 101870 грн., за серпень 2010 року - 48582. За результатами перевірки, складено акт № 308-15-35291996 від 28 грудня 2010 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011502/0 від 10 січня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 150452 грн. 00 коп. за основним платежем та 7522 грн. 60 коп. за штрафними санкціями. З урахуванням адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000171502 від 24 березня 2011 року, №0000181502 від 30 березня 2011 року, №0000271502 від 24 червня 2011 року та №0000181502/3 від 24 червня 2011 року.

Вважаючи вказані вище рішення незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача, на думку суду першої інстанції підлягають задоволенню.

Зокрема, під час розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у складеному за результатами камеральної перевірки акті має зазначатися наявність відповідної помилки, її вид з належним обґрунтуванням. В акті камеральної перевірки № 308-15-35291996 від 28 грудня 2010 року не міститься зафіксованого належним чином факту виявлення арифметичної або методологічної помилки у наданих платником податку податкових деклараціях, вказані акти перевірок не містять положень щодо встановлення факту неправильного застосування будь-якого коефіцієнту чи ставки. Щодо необхідності корегування даних податкової декларації у відповідності до висновків акту планової виїзної документальної перевірки (акт №116/23/35291996 від 22 квітня 2010 року), суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковим законодавством не передбачено обов'язок платника податків керуватися висновками акту податкового органу.

На думку колегії суддів апеляційного суду, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин, податковий орган має право протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводити документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п.4.2.2 "в" п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час проведення перевірки, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Хмельницького окружного адміністративного суду відносно того, що податкова служба має право визначати суму податкового зобов'язання шляхом камеральної перевірки і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок.

Податковим законодавством не передбачено обов'язок платника податків керуватися висновками акту податкового органу. Більше того, в акті камеральної перевірки № 308-15-35291996 від 28 грудня 2010 року не міститься зафіксованого належним чином факту виявлення арифметичної або методологічної помилки у наданих платником податку податкових деклараціях, зокрема, не містить положень щодо встановлення факту неправильного застосування будь-якого коефіцієнту чи ставки.

Даючи правову оцінку діям відповідача з врахуванням вказаних вище норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, висновки відповідача про визначення податкового зобов"язання з ПДВ в розмірі 150452,00 грн. є безпідставними та такими, що винесені з грубим порушенням податкового законодавства України.

В свою чергу, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 листопада 2011 року .

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Смілянець Е. С.

<Список >

<Список >