Ухвала суду № 20349086, 01.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 р.Справа № 2а-1670/1219/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Верман А.М.

представника позивача Запорожець В.В.

представника відповідача Переяслівця В.М.

прокурора Фатєєва А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної податкової інспекції у Полтавській області, Приватного підприємства «Томс»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року по справі № 2а-1670/1219/11

за позовом Приватного підприємства «Томс»

до Кременчуцької обєднаної податкової інспекції у Полтавській області

за участю: прокуратури Полтавської області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Томс», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.01.2011 року № 0000262301/1, №0031581702/04, №0000242301/105, №0000272301/1063.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку Приватного підприємства "Томс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 142/23-209/13939747 від 13.01.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення, які на думку позивача, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року адміністративний позов Приватного підприємства «Томс»задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 0000262301/1 та № 0000272301/106 від 27 січня 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року по справі № 2а-1670/1219/11 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 5.2.6, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 ВР від 22.05.1997 року, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року у справі № 2-а-1670/1219/11 в частині задоволених позовних вимог ПП «Томс»та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.32 ст. , пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 7.9.1 та 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 та пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств № 334 від 28.12.1994 року, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168 від 03.04.1997 року, ст. ст. 9, 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, в частині задоволення позовних вимог ПП «Томс», а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача надав письмові заперечення на апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, просить залишити її в цій частині без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача, просить в цій частині постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі, а також просив відхилити апеляційну скаргу відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі, а також просив відхилити апеляційну скаргу позивача.

Представник прокуратури Полтавської області в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача, посилаючись на обгрунтованість її доводів; апеляційну скаргу позивача просив відхилити як безпідставну.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача та представника прокуратури Полтавської області, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають у звязку з наступним.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Томс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.06.1992 року і перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області з 04.07.1992 року (т.1, а.с.55-58).

Відповідно до направлень № 2822/002822 від 13.10.2010 року № 3133/003133 від 13.10.2010 року та наказів №3074 від 09.11.2010 року, № 3553 від 29.12.2010 року, державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Томс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої 13 січня 2011 року складено акт № 142/23-209/13939747 )т.1, а.с.13-45).

В ході перевірки встановлено порушення:

-п.1.32 ст.1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, пп. 5.5.1. п.5.5 ст.5, пп. 7.9.1 - 7.9.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР в редакції від II 05.1997р., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 332556 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 164887 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 124712 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 13762 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 29195 грн;

-п.1.32 ст.1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 пп. 5.5.1. п.5.5 ст.5, пп. 7.9.1 - 7.9.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР в редакції від 22.05.1997р., в результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток всього у сумі 10153919 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 8922780 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 609969 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 621170 грн.;

-пп.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 - ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1418283 грн., в тому числі за квітень 2009р. в сумі 218514 грн., за травень 2009р. в сумі 251620 грн., за червень 2009р. в сумі 305441 грн., за липень 2009р. в сумі 13905 грн., за серпень 2009р. в сумі 183591 грн., за вересень 2009р. в сумі 131999 грн., за жовтень 2009р. в сумі 18927 грн., за листопад 2009р. в сумі 17957 грн.. за грудень 2009р. в сумі 18089 грн., за березень 2010р. в сумі 23837 грн., за квітень 2010р. в сумі 175012 грн., за травень 2010р. в сумі 54483 грн., за червень 2010р. в сумі 4908 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.01.2011 року прийнято податкове повідомлення- рішення № 0000262301/1, № 0000242301/105, № 0000272301/06 (т.1, а.с.46,50,52).

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно та обґрунтовано віднесено до валових витрат відсотки, курсові різниці по валютному кредиту та до валового доходу суми позитивних курсових різниць по валютному кредиту, а відповідач не довів правомірність податкового повідомлення - рішення від 27.01.2011 року № 0000262301/1 (основний платіж - 10153919,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2538479,75 грн.)

Також суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що ПП "Томс", у відповідності до положень пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 5178520, 00 грн. на підставі податкових накладних, отриманих позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000242301/105 від 27 січня 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки витрати по отриманню послуг мали включатися позивачем до валових витрат в минулих податкових періодах, віднесення їх до складу валових витрат у перевіряємому періоді суперечить вимогам податкового законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності за КВЕД ПП "Томс" є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, ремонт інших побутових електричних товарів, ремонт інших побутових виробів та предметів особистого вжитку, роздрібна торгівля іншими товарами для дому, що підтверджується довідкою №09/2-2794 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою 23.01.2009 року Головним управлінням статистики у Полтавській області Державного комітету статистики України (т.1, а.с.55-56).

28 березня 2006 року позивач (позичальник) уклав кредитний договір № 10-0604/99 К з Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк (Україна)" про надання кредиту у вигляді мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в національній валюті у сумі не більше ніж 2626000,00 грн. та доларах СІЛА у сумі не більшій ніж 780,000,00 доларів СІНА до якого вносилися зміни додатковими угодами № 1 від 21.12.2008 року, № 2 від 19.06.2008 року, №3 від 25.09.2008 року, № 4 від 05.02.2009 року, №5 від 27.02.2009 року, №6 від 13.04.2009 року, №7 від 29.05.2009 року (т.1, а.с.65-84).

За висновками, викладеними відповідачем в акті перевірки, встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11, пп. 5.5.1. п.5.5 ст.5, пп. 7.9.1-7.9.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР в редакції від 22.05.1997р., а саме: віднесення до складу валових витрат відсотків та курсових різниць по валютному кредиту, що використовується не у господарській діяльності підприємства в результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток всього у сумі 10153919 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 8922780 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 609969 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 621170 грн.

Згідно пунктів 1.1.1, 1.1, 1.2 вказаного кредитного договору, кредит надавався позивачеві на поповнення обігу коштів, а за користування кредитом передбачалася сплата відсотків.

Письмові докази свідчать про те, що отримані у кредит кошти були використані позивачем для оплати постачальникам за отриманий товар, про що, зокрема, надано суду відповідні договори поставки, укладені з ТОВ "Глобус Діскавері" № 1/0103/08 від 01.03.2008 року (додатки до договору №1,2,3,4) та накладні до них за 2006 рік; за 2007 рік , № 1906-16 від 19.06.2009 року, №06045 від 06.04.2010 року, №06046 від 06.04.2010 року, №06047 від 06.04.2010 року, № 12044 від12.04.2010 року, № 12045 від12.04.2010 року, № 260414 від 26.04.2010 року, № 190427 від 19.04.2010 року, податкові накладні від 19.04.2010 року,19.06.2009 року, 12.04.2010 року, 06.04.2010 року, ТОВ "Стен УА" №0109-02 (додатки до договору №1,2) та накладні до них № 0303-02 від 03.03.2010 року, № 1703-01 від 17.03.2010 року, податкові накладні від 03.03.2010 року, 17.03.2010 року, товарно-транспортні накладні від 03.03.2010 року, 17.03.2010 року, ТОВ "Рейл" № 0110-01 від 01.10.2009 року (додатки до договору №1,2, 3) та накладні до них № 220401 від 22.04.2010 року, № 060402 від 06.04.2010 року,№ 060401 від 06.04.2010 року, податкові накладні від 06.04.2010 року та 22.04.2010 року, товарно-транспортна накладна від 22.04.2010 року (т.1, а. с. 80 150, 151-226).

Крім того, використання кредитних коштів для оплати постачальникам (ТОВ "Глобус Діскавері") за придбаний товар підтверджується копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (т. 1, а. с. 91 - 120).

За користування кредитними коштами позивачем за період з 25.01.2009 року по 25.06.2010 року були нараховані та сплачені банку відсотки в розмірі 76329 грн. 83 коп., 469835,97доларів США, про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки по особових рахунках позивача (т. 4, а. с.31, 37 - 79).

За період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року відсотки по кредиту за 2009 рік в гривнях склали 110364,97 грн., в доларах США - 2796925,19 грн.; за 1 півріччя 2010 року відсотки в гривнях склали 56702,16 грн., в доларах США - 1 319880,23 грн.; курсова різниця по кредиту за період за 2009 рік дорівнює 648901,43 грн.; за 1 півріччя 2010 року - 0,00 грн.; інші витрати - 29320,41 грн., з яких: 3585512, 00 грн. віднесені до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, код рядка 04.13 в сумі 1531464,00 грн. та уточненому розрахунку за 2009 рік на суму 2054048 грн.; 1376583,00 грн. віднесені до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік код рядка 04.13 в сумі 496635,00 грн. та уточненому розрахунку за 2010 рік на суму 879948,00 грн. (т. 4, а. с.33-34, 35-36);

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярно, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції правомірно посилався на те, що цим Законом не передбачена обов'язковість отримання доходу від кожної окремої операції, оскільки саме діяльність як сукупність операцій повинна бути спрямована на отримання доходу. Конкретна ж операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Зазначене кореспондується і з п. 4.1 статті 4 названого Закону, відповідно до якого валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, Закон передбачає розрахунок прибутку від господарської діяльності платника ( тобто сукупності операцій, деякі з яких можливо і не були прибутковими з певних причин) за певний період, а не з окремої операції.

Таким чином, право на включення витрат до валових витрат підприємства безпосередньо визначається зв'язком цих витрат з господарською діяльністю, спрямованістю цих витрат на отримання доходу, але не обов'язково прибутковістю кожної окремої операції.

Відповідно до абзацу четвертого пп.. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств", у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Враховуючи наведене, а також те, що у висновках податкового органу підставою для встановленого порушення щодо завищення валового доходу та валових витрат, крім віднесення до складу валового доходу сум позитивних курсових різниць по валютному кредиту та віднесення до валових витрат відсотків курсових різниць по валютному кредиту, що використовувався не у господарській діяльності, інших доводів та жодних доказів, на підставі яких було встановлене дане порушення, не надано, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат відсотки, курсові різниці по валютному кредиту та до валового доходу суми позитивних курсових різниць по валютному кредиту.

Колегія суддів вважає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність прийняття 27.01.2011 року податкового повідомлення - рішення № 0000262301/1 (основний платіж - 10153919,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2538479,75 грн.).

Відповідачем при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем п.п.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 - ВР із змінами і доповненнями, а саме: за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1418283 грн., в тому числі за квітень 2009р. в сумі 218514 грн.; за травень 2009р. в сумі 251620 грн.; за червень 2009р. в сумі 305441 грн.; за липень 2009р. в сумі 13905 грн.; за серпень 2009р. в сумі 183591 грн.; за вересень 2009р. в сумі 131999 грн., за жовтень 2009р. в сумі 18927 грн., за листопад 2009р. в сумі 17957 грн.; за грудень 2009р. в сумі 18089 грн.; за березень 2010р. в сумі 23837 грн.; за квітень 2010р. в сумі 175012 грн.; за травень 2010р. в сумі 54483 грн.; за червень 2010р. в сумі 4908 грн.

Зазначене порушення стало підставою для прийняття 27 січня 2011 року податкового повідомлення-рішення №0000272301/106, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1418283 грн., штрафні (фінансові) санкції - 354570,8 грн.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, реєстри отриманих та виданих податкових накладних містять кожну дату отримання податкових накладних позивачем, що й зумовило включення останнім сум податку на додану вартість за цими накладними до податкового кредиту в іншому звітному періоді, ніж вони були виписані (т.1, а.с. 91 - 120) .

Відповідно до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит, незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому, ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, то позивач був позбавлений права на включення в квітні-травні 2009 року до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5. ст.. 7 Закону, датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає у періоді отримання податкової накладної.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалось представником відповідача у суді апеляційної інстанції, що ПП "Томс" включено суму податку на додану вартість по податкових накладних до податкового кредиту того періоду, в якому були отримані такі податкові накладні.

Дата отримання податкової накладної зазначається у графі 2 розділу 1 "Отримані податкові накладні" реєстру отриманих та виданих податкових накладних у редакції 2005 року, форма якого затверджена наказом ДПА України від 30.06.2005р. № 244, у пункті 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Зведені дані реєстру відображаються у податкових деклараціях з ПДВ відповідно до пп.. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Як зазначено вище, реєстр отриманих та виданих податкових накладних містить дати отримання цих податкових накладних.

Письмові докази свідчать про те, що на момент проведення документальної перевірки суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними і цей факт не заперечувався відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до листа ДПА України від 11.08.2004 року № 15316/7/15-2417, у випадках, коли право платника на податковій кредит підтверджується податковими накладними, триманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарі (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Враховуючи встановлені факти, колегія суддів вважає обгроунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПП "Томс", відповідно до пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 5178520, 00 грн. на підставі податкових накладних, отриманих позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав доказів на підтвердження правомірності прийняття 27 січня 2011 року податкового повідомлення-рішення № 0000272301/106, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1418283 грн., штрафні (фінансові) санкції - 354570,8 грн.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000242301/105 від 27 січня 2011 року, оскільки позивачем порушено вимоги пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР в редакції від 22.05.1997р., в результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток всього у сумі 10153919 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 8922780 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 609969 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 621170 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, підприємством у II кварталі та IV кварталі 2009 року до валових витрат віднесено витрати: з оренди приміщення за січень 2009 року на суму 43676,01 грн.( акт прийому - передачі від 31.01.2009 року); за лютий 2009 року на суму 43676,01 грн.( акт прийому - передачі від 28.02.2009 року); за комунальні послуги за лютий 2009 року на суму 11623,98 грн.( акт прийому - передачі від 28.02.2009 року); за комунальні послуги за грудень 2008 року на суму 12559,23 грн. (акт прийому - передачі від 31.12.2008 року); оренда за грудень 2008 року у сумі 60950,83 (акт прийому - передачі від 28.11.2008 року); оренда приміщення за жовтень 2007 року на суму 8453,40 грн. (акт прийому - передачі від 31.10.2007 року); оренда приміщення за листопад 2007 року на суму 43676,01 грн.( акт прийому - передачі від 30.11.2007року); оренда приміщення за червень 2008 року на суму 43676,01 грн. (акт прийому - передачі від 30.06.2008 року); оренда приміщення за листопад 2008 року на суму 43676,01 грн. (акт прийому - передачі від 30.11.2008 року); оренда приміщення за вересень 2008 року на суму 43676,01 грн. (акт прийому - передачі від 30.09.2008 року); оренда приміщення за грудень 2007 року на суму 43676,01 грн. (акт прийому - передачі від 31.12.2007 року); оренда приміщення за жовтень 2007 року на суму 34307,43 грн. (акт прийому - передачі від 31.10.2007 року); комунальні послуги за вересень 2007 року на суму 6868,24 грн. (акт прийому - передачі від 30.09.2007 року); у 2 кварталі 2009 року: оренда приміщення за червень 2007 року на суму 26953,82 грн.( акт прийому - передачі від 30.06.2007 року); оренда приміщення за квітень 2007 року на суму 26953,82 грн.( акт прийому - передачі від 30.04.2007 року); оренда приміщення за травень 2007 року на суму 26953,82 грн. (акт прийому - передачі від 31.05.2007 року); комунальні послуги за березень 2007 року на суму 10003,60 грн. ( акт прийому - передачі від 30.04.2007 року, т.1, а.с.233-234,237, 242, 246-250, т.2, а.с.1-3, т.5, а.с.27-43).

В бухгалтерському обліку дані операції проведено по рахунках Дт "Послуги по оренді, комунальні послуги", Кт 68.5 "Розрахунки з іншими постачальниками", проте в податковому обліку включені до складу валових витрат в р.04.1.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ст.. 2 Закону № 996, сфера дії цього закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Обов'язковість підтвердження господарських операцій первинними документами встановлена також п.1.2 та 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що оскільки витрати по отриманню послуг мали включатися позивачем до валових витрат в минулих податкових періодах, то віднесення їх до складу валових витрат у перевіряємому періоді суперечить вимогам податкового законодавства.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем дані витрати невірно були включені до складу валових витрат в р.04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)", що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 531360,00 грн., оскільки вони були понесені в минулих періодах та підлягали включенню до валових витрат з дати фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів вважає, що відповідач, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, довів обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0000242301/105 від 27 січня 2011 року, оскільки воно прийняте у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства і цим обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши належні та допустимі докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України лише в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень № 0000262301/1 та № 0000272301/106 від 27 січня 2011 року.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000262301/1 та № 0000272301/106 від 27 січня 2011 року; вимоги ч.2 ст. 71 КАС України відповідач виконав лише щодо надання належних доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000242301/105 від 27 січня 2011 року

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям податкових повідомлень рішень № 0000262301/1 та № 0000272301/106 від 27 січня 2011 року, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від21.03.2011 р. по справі

№2а-1670/1219/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Томс»залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від21.03.2011 р. по справі№2а-1670/1219/11 за позовом Приватного підприємства «Томс»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, за участю прокуратури Полтавської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >