Ухвала суду № 20349029, 01.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 р.Справа № 2а-1670/273/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Коротич І.В.

представника позивача Волкова С.М.

представника відповідача Зайця С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від24.03.2011 р. по справі №2а-1670/273/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтан», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 22.11.2010 № 0010221502/0/255 про зменшення ТОВ "Олтан" суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 33145,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від24.03.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 22.11.2010 № 0010221502/0/255.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан" витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від24.03.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4,п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 8, 86 ч.1 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представників позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтан»06.01.1994 р. зареєстрований виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, як юридична особа, а 16.01.1994 р. взятий на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області за № 870, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 10.07.1997 р.( т.1, а.с.19).

У період з 10.10.2010року по 10.11.2010 року фахівцем Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтан», поданої за вересень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.11.2010р. №148/15-322/21056692, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Олтан»п.1.3 ст.1,п.1.8 ст.1, п.п. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2010року в сумі 33145 грн. (т. 1, а.с.45-47).

На підставі висновків акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 № 0010221502/0/255, яким ТОВ «Олтан»зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 33145,00 грн. (а.с. 13).

Також встановлено, що у серпні 2010 року ТОВ "Олтан"мав господарські взаємовідносини з ПП «Макс-Авто», Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України та ВАТ «Укрнафта», що не оспорюється відповідачем.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щов ході перевірки за наданами на перевірку первинними документами на виконання умов договорів з контрагентами ТОВ Олтан» Кременчуцькою ОДПІ не встановлений факт неправильного формування позивачем сум податкових зобовязань, податкового кредиту та відємного значення з податку на додану вартість , за якими позивачем формувалися суми податкових зобовязань, податкового кредиту та відємного значення з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (сплата ПП «Макс-Авто»до бюджету незначних сум ПДВ при великих обсягах поставок, відсутність у ТОВ «Гампер ПТ»та ТОВ ТД «Нафтогазпостачання»- контрагентів Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України та ВАТ «Укрнафта»- основних фондів або замала кількість працюючих та недекларування такими контрагентами своїх податкових зобовязань), знаходиться поза межами вимоги пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки вимога вказаного пункту щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Суд мотивував судове рішення й тим, що відповідачем ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні не вказано суті порушення ТОВ «Олтан» підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи, що перевіркою позивача не встановлено недотримання ним умов бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, а письмовими доказами підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування у сумі 33145,00 грн за вересень 2010 року, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 № 0010221502/0/255.

Також суд першої інстанції зазначив, що сума ПДВ в 33145,00 грн. сформована позивачем за рахунок ПДВ по поставкам не тільки з ПП «Макс-Авто», Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України та ВАТ «Укрнафта», а й з іншими підприємствами. Проте, висуваючи зауваження лише до взаємовідносин з ПП «Макс-Авто», Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України та ВАТ «Укрнафта», відповідачем зменшено всю суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року (33145,00 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки від 10.11.2010р. №148/15-322/21056692, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 № 0010221502/0/255,

фактичною підставою для зменшення ТОВ "Олтан" бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 33145,00 грн. слугував висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «Олтан»вимог пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок заявленої Товариством до бюджетного відшкодування за вересень 2010 року податкового кредиту по поставці товарів, зокрема, від ПП «Макс-Авто», Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, ВАТ «Укрнафта» (т.1, а.с.9-13).

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "Олтан" формувало податковий кредит за серпень 2010 року за рахунок податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у звязку з придбанням товарів, зокрема, у ПП «Макс-Авто», Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України та ВАТ «Укрнафта».

Водночас, згідно автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, податкових декларацій з податку на прибуток та податкових розрахунків з комунального податку контрагентів позивача у ланцюгу поставок, ПП «Макс-Авто» протягом серпня 2010 року сплачувало до бюджету незначні суми ПДВ при великих обсягах поставки ; Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України мала господарські взаємовідносини з ТОВ «Гампер ПТ», яке відсутнє за місцезнаходженням, не має основних фондів, у штаті товариства обліковується лише один працівник та яке не задекларувало податкові зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2010 року ; ВАТ «Укрнафта» мало господарські взаємовідносини з ТОВ ТД «Нафтогазпостачання», у штаті якого обліковується одна особа та яке не задекларувало податкові зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем приписів пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, чинного у 2010 році, по заявленню суми ПДВ до бюджетного відшкодування, враховуючи наступне.

Підпунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що і підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту. 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 нього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту. 7.7.2. пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів ( робіт, послуг ), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Олтан" формувало податковий кредит за серпень 2010 року за рахунок податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у звязку з придбанням товарів, зокрема, у ПП «Макс-Авто», Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України та ВАТ «Укрнафта», з якими мало господарські відносини на підставі укладених договорів на придбання товарів (робіт, послуг).

На виконання умов договору по придбанню товарів (робіт, послуг) Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України виписано податкову накладну на суму 3675, 30 грн., ВАТ «Укрнафта» виписано податкову накладну на суму 534, 99 коп. (т. 1, а.с.11).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконані роботи проведені у безготівковому порядку, про що свідчіть платіжні доручення

Тобто, у серпні 2010р. відбулися події, за наслідками яких Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України та ВАТ «Укрнафта»виписані податкові накладні, які ТОВ "Олтан" включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при отримання результатів робіт.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, за змістом та реквізитами відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 164, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, що не ставиться під сумнів відповідачем.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Відповідно до ст.18 Закону України Закону України від 15 травня 2003 року N 755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державною реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів на під твердження того, що контрагенти позивача під час здійснення господарських взаємовідносин не перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до підпункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2. ст.. 10 цього Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від24.03.2011 р. по справі№2а-1670/273/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській областізалишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від24.03.2011 р. по справі№2а-1670/273/11 запозовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олтан"до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >