Постанова № 20347207, 27.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 р. Справа № 2а-13313/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Шинкарчук А.В.

представника відповідача Долошка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від11.03.2011 р. по справі №2а-13313/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прок-2", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

-визнати незаконними дії по проведенню невиїзної документальної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ТОВ «Релан»за період з 01.09.2008 року по 30.10.2010 року;

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000771540/0 від 01.06.2010 року (№ 0000771540/1 від 01.07.2010 року, № 0000771540/2 від 02.08.2010 року, № 0000771540/3 від 15.10.2010 року) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20253,00 грн. за основним платежем та 10126,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від11.03.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2" задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000771540/0 від 01.06.2010 року (№0000771540/1 від 01.07.2010 року, № 0000771540/2 від 02.08.2010 року, № 0000771540/3 від 15.10.2010 року) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20253,00 грн. за основним платежем та 10126,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.70 грн. 70 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від11.03.2011р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального ат процесуального права, зокрема посилається на порушення п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.06.2006 року виконавчим комітетом Харківської міської ради зареєстровано як юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Прок-2».

19.05.2010 року фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-2»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Релан" за період з 01.02.2008 року по 30.10.2008 року.

За результатами перевірки складено акт №1870/15-409/34391170 від 19 травня 2010 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Прок-2»вимог п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.07.1997року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005року №702/10982 зі змінами та доповненнями, внаслідок чого по податковій декларації з ПДВ за вересень 2008року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 253, 00грн., по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 20000, 00 грн. (а.с.110-116).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000771540/0 від 01.06.2010 року, яким ТОВ «Прок-2»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30379,50 грн., в тому числі: за основаним платежем 20253,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10126,00 грн. (а.с. 14).

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000771540/0 від 01.06.2010 року, оскаржив його у порядку, передбаченому ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області відповідно.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000771540/0 від 01.06.2010 року з метою доведення нового граничного строку оплати зазначених зобов'язань ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення-рішення №0000771540/1 від 01.07.2010року, №0000771540/2 від 02.08.2010 року, №0000771540/3 від 15.10.2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30379,50 грн., в тому числі: за основаним платежем 20253,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10126,00 грн.

Також встановлено, що 01 вересня 2008 року між ТОВ «Прок -2»(Покупець) та ТОВ "Релан" (Продавець) укладено договір №1/09/08, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити по цінах, вказаних рахунках - фактури та накладних.

01.11.2008 року між ТОВ «Прок-2»(Замовник) та ТОВ "Релан" (Виконавець) укладено договір №1/11-01, відповідно до якого виконавець зобов'язується власними силами виконати роботу по монтажу обладнання Замовника.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000771540/0 від 01.06.2010 року (№0000771540/1 від 01.07.2010 року, №0000771540/2 від 02.08.2010 року, №0000771540/3 від 15.10.2010 року), суд першої інстанції виходив з того, що укладені договори між ТОВ «Прок-2»та ТОВ "Релан" підписано від імені ТОВ "Релан" директором ОСОБА_5 та скріплено печаткою підприємства. Податкові накладні № 409087 від 04.09.2008 року, № 110711 від 07.11.2008 року, № 111411 від 14.11.2008 року, № 1121109 від 21.11.2008 року та № 87 від 05.09.2008 року підписані директором ОСОБА_5 та скріплені печаткою ТОВ "Релан".

Суд першої інстанції прийняв до уваги протокол загальних зборів учасників ТОВ "Релан" від 12.01.2008 року про призначення виконуючим обов'язки директора ТОВ "Релан" з наданням права першого підпису на банківських, фінансових та господарчих документах ОСОБА_5, який підписаний засновником ТОВ «Релан»ОСОБА_6.

Суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що оскільки чинним законодавством суб'єкти господарювання не наділені повноваженнями щодо перевірки своїх контрагентів під час укладення та виконання цивільно-правових угод за обсягом дієздатності та правоздатності, то наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є достатньою підставою для висновку, що така фізична особа діє від імені підприємства на законних підставах.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються повноваження ОСОБА_5 на підписання фінансових та господарських документів з боку ТОВ "Релан", а саме протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Релан" №б/н від 15.09.2008 року, суд першої інстанції вважав наявними у директора ТОВ "Релан" ОСОБА_5 повноважень на укладення та підписання будь-яких правочинів в інтересах товариства.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правочин, який вчинено між позивачем та ТОВ "Релан", є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не заборонена законом, а також він не визнаний судом недійсним. Правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для обох сторін.

Оскільки відповідачем не надано до суду жодних документів, які б свідчили про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача та ТОВ "Релан" за ухилення від сплати податків, то, відповідно, посилання відповідача в акті перевірки на пояснення директора ТОВ "Релан" суд вважав безпідставними.

Надані до суду первинні документи, зокрема договори, акти, протокол взаємозаліку вимог, податкові накладні, на думку суду першої інстанції, свідчать про укладання між позивачем з ТОВ "Релан" договорів з додержанням норм чинного законодавства, які мають реальний характер та виконані сторонами у повному обсязі.

Суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "Релан", включені позивачем до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, а саме, у вересні 2008 року та листопаді 2008 року.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про додержання позивачем вимог підп.7.4.5 п.7.4 та підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем зазначених положень Закону №168/97-ВР.

Враховуючи відсутність належних підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно положень Закону України №2181-111, відповідач не мав підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10126,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконними дії по проведенню невиїзної документальної перевірки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що документальна невиїзна перевірка ТОВ «Прок-2»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Релан»проводилась у відповідності до вимог п. 1, п.3, п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони є обґрунтованими.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, 01 вересня 2008 року між ТОВ "Релан" (Продавець) та ТОВ «Прок -2»(Покупець) укладено договір №1/09/08, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити за цінами, вказаних в рахунках - фактури та накладних (а.с. 67).

01.11.2008 року між ТОВ "Релан" (Виконавець) та ТОВ «Прок-2»(Замовник) укладено договір №1/11-01, відповідно до якого Виконавець зобов'язується власними силами виконати роботу по монтажу обладнання Замовника. Замовник зобовязується забезпечити Виконавцю необхідні умови для виконання робіт, а Виконавець зобовязується виконати належним чином та у встановлений строк (а.с.71).

Як свідчить акт перевірки №1870/15-409/34391170 від 19 травня 2010 року, на підставі якого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000771540/0 від 01.06.2010 року, перевіркою встановлено, що ТОВ „Прок-2" включено до реєстру отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту додатку 5 до податкової декларації „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ „Релан" за вересень 2008 року по податкових накладних, виписаних у вересні 2008 року у розмірі: ПДВ 253,33 грн., за листопад 2008 року по податкових накладних, виписаних у вересні 2008 року у розмірі: ПДВ 20000,00 грн., на загальну суму ПДВ 20253,00 грн. (а.с.7-13).

Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного підприємством ТОВ «Прок-2» у декларації з ПДВ за вересень, листопад 2008 року, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по контрагенту ТОВ „Релан", які не підтверджено податковими накладними та іншими документами фінансово - господарської звітності за вересень, листопад 2008 року на загальну суму податку на додану вартість: вересень 2008 р. - 253,33 грн., листопад 2008 р.- 20000,00 грн.

Під час перевірки використовувались матеріали ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова стосовно контрагента ТОВ «Релан» (код ЄДРПОУ 34994894), який перебуває на податковому обліку у ДПІ Дніпровського району м. Києва та є „податковою ямою", а саме :

згідно даних „Реєстр 1-ДФ" серед посадових осіб ТОВ „Релан" значиться лише Просятников Г.М.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що від імені ТОВ «Релан»договори, укладені з позивачем, підписані уповноваженою особою, врахувавши як належний доказ протокол загальних зборів учасників ТОВ «Релан»від 12 січня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_5 призначено виконуючим обовязки директора ТОВ «Релан».

Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27 грудня 2010 року засновником та керівником ТОВ «Релан»є ОСОБА_6 (а.с.50-52).

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Релан», ОСОБА_5 призначено виконуючим обовязки директора (а.с. 66), а договір купівлі продажу № 1/09/08 від 01 вересня 2008 року та договір № 1/11-01 від 01 листопада 2008 року свідчать про те, що ОСОБА_5 є директором ТОВ «Релан»(а.с.67, 71). Однак, відомості про призначення ОСОБА_5 директором ТОВ «Релан»відсутні.

Згідно рахунку фактури № СФ-4/09/08 від 01 вересня 2008 року, ТОВ «Прок-2»придбало у ТОВ «Релан»кондиціонер (згідно договору купівлі-продажу № 1/09/08 від 01.09.2008 року, а.с.68).

Однак, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції представником позивача не надано доказів та підтвердження факту перевезення і оприбуткування придбаного товару, як і не надано доказів на підтвердження того, що позивач володіє приміщеннями, які потребують облаштування кондиціонером.

Як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, контрагент позивача ТОВ «Релан», відповідно до договору № 1/11-01 від 01 листопада 2008 року, здійснив монтажні роботи по встановленню придбаного кондиціонера.

Однак, договір № 1/11-01 від 01.11.2008 року, укладений між ТОВ «Прок-2»та ТОВ «Релан», не містить відомостей про те монтаж якого устаткування здійснюватиме виконавець ТОВ «Релан», за якою адресою тощо (а.с.71).

Акт № 7/11-1 від 07 листопада 2008 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) на виконання договору № 1/11-01 від 01.11.2008 року не містить відомості про те, які монтажні роботи, якого саме устаткування і в якому місці були проведені ТОВ «Релан»; не зазначено особу, яка від імені виконавця підписала цей акт (а.с.72).

Наведене дає підстави ставити під сумнів факт реального придбання позивачем товару та факт виконання монтажних робіт, а надані позивачем зазначені вище документи, які суд першої інстанції визнав належними доказами, колегія суддів вважає простим документообігом, а не доказом реальності угоди, укладеної між ТОВ «Прок-2»та його контрагентом ТОВ «Релан».

Відповідно до вимог п. 3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за № 166 зі змінами та доповненнями: «дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою».

Відповідно до вимог п.18 „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.97 за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготавляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) , не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку у сплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку - у випадку розрахунків з використанням кредитних дебетових або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, услуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Суд першої інстанції, частково задовольнивши позовні вимоги позивача, безпідставно не врахував зазначені обставини.

Відповідно до ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, враховуючи наведене вище, вважає, що постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому, через порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дії відповідача по проведенню невиїзної документальної перевірки, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначені права органів державної податкової служби.

Так, зокрема, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі);

одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Письмові докази свідчать про те, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 04.02.2010 року за вих.№6998/10/15-414 та 12.04.2010 року за вих.№6998/10/15-414 направлено до позивача запрошення до ДПІ у Комінтернівськоиу районі м.Харкова та лист про надання пояснень щодо правовідносин з контрагентом ТОВ «Релан»(а.с.81-84).

Отже, документальна невиїзна перевірка ТОВ «Прок-2»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Релан», проводилась у відповідності до вимог ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а отже суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд першої інстанції дав належну оцінку цим обставинам, ухваливши судове рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог позивача відповідно до вимог ст.. 159 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства, скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п. 3 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харковазадольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від11.03.2011р. по справі№2а-13313/10/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2" доДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Прок-2" у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від11.03.2011 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >