Ухвала суду № 20347038, 27.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/1225/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Кузьменко С.В.

представника відповідача Гоменюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від21.03.2011 р. по справі №2а-1670/1225/11

за позовом Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє іноземне підприємство "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000042301/3 від 31 січня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 114800 грн., у тому числі: за липень 2009 року на суму 33 612 грн. та за серпень 2009 року на суму 81188 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від21.03.2011 р. адміністративний позов Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000042301/3 від 31 січня 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від21.03.2011 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 7,9, 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Дочірнє іноземне підприємство "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД (код ЄДРПОУ 24389633) є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 23518788, видане ДПІ у м. Комсомольську 10.07.1997 року (а.с.8, 70, 76).

21.04.2009 року Дочірнім іноземним підприємством "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року, в якій відображено, що розмір податкових зобов'язань (р. 9) складає 186 342 грн., розмір податкового кредиту (р. 17) - 320 492 грн.; різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (р. 18.2.) становить 134 150 грн. (від'ємне значення), залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (р. 23) - 1 206 738 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 25.1.) - 60 623 грн. (а.с.47-52).

Із розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) від 21.04.2009 року вбачається, що Дочірнім іноземним підприємством "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД сформовано податковий кредит в розмірі 114 800 грн. по операціях з контрагентом - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, а.с. 53).

20.08.2009 року Дочірнім іноземним підприємством "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2009 року (а.с. 84-87).

До зазначеної податкової декларації за липень 2009 року Дочірнім іноземним підприємством "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеної у податкових деклараціях за січень 2009 року, березень 2009 року, червень 2009 року в загальній сумі 370 419 грн., з них: по відносинам з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 - 33 612 грн. (а.с.88).

21.09.2009 року Дочірнім іноземним підприємством "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року (а.с.89-92).

До відповідної податкової декларації за серпень 2009 рік Дочірнім іноземним підприємством "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеної у податкових деклараціях за березень 2009 року, липень 2009 року в загальній сумі 238 613 грн., з них: по відносинам з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 - 81 188 грн.(а.с.93).

Відповідачем, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області, на підставі направлення від 24.11.2010 року № 3498/003498 проведено планову виїзну перевірку Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.01.2011 року № 187/23-209/24389633 (а.с. 20-46).

Згідно висновків вказаного акта перевірки, перевіркою встановлено порушення Дочірнім іноземного підприємством "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД п. 1.8. ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ним завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 114 800 грн., у тому числі за липень 2009 року в сумі 33 612 грн., за серпень 2009 в сумі 81 188 грн.

На підставі акту перевірки від 17.01.2011 року № 187/23-209/24389633 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042301/3 від 31.01.2011 року, яким Дочірньому іноземному підприємству "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену у липні 2009 року, на суму 33 612 грн. та у серпні 2009 року на суму 81 188 грн., а також у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ відшкодовано позивачу в розмірі 114 800 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 114 800 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28 700 грн. (а.с.63).

Також встановлено, що між Дочірнім іноземним підприємством "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір купівлі продажу № ПТ-02/09 від 27.02.2009 року, відповідно до умов якого СПД ФО ОСОБА_6 (Продавець) зобов'язувався поставити та передати у власність Дочірньому іноземному підприємству "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД (Покупець), а Покупець - прийняти та оплатити продукцію (Товар) на умовах такого договору. Номенклатура, кількість, технічні вимоги на такий товар обумовлюються Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору № ПТ-02/09 від 27.02.2009 року (а.с.16-19).

Згідно Специфікації № 1, СПД ФО ОСОБА_6 зобов'язався поставити та передати у власність Дочірньому іноземному підприємству "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД контактори (ПК-753 Б9УЗ) у кількості 140 шт., на загальну суму 688800 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 114800 грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях з СПД ФО ОСОБА_6, оскільки вони підтверджені належними документами та пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача, а сплачені суми ПДВ у березні 2009 року, відповідно до вимог Закону України "Про Податок на додану вартість", заявлені до бюджетного відшкодування у липні та серпні 2009 року.

При цьому суд першої інстанції вважав безпідставними посилання відповідача на те, що податкові накладні, виписані приватним підприємцем ОСОБА_6, складені з порушенням норм податкового законодавства у зв'язку з невстановленням його за місцезнаходженням, оскільки такий недолік податкової накладної, як невірне зазначення податкової адреси приватного підприємця - постачальника не свідчить про неможливість ідентифікувати контрагента позивача та за безспірного факту придбання позивачем зазначеного в ній товару сам по собі не позбавляє позивача права на податковий кредит щодо зазначеної в цій податковій накладній суми податку.

Суд першої інстанції вважав, що доводи відповідача про те, що СПД ОСОБА_6 не відобразив податкові зобов'язання по господарських операціях з позивачем також не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до податкового кредиту та в подальшому заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000042301/3 від 31.01.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену у липні 2009 року та серпні 2009 року на 114 800 грн., та визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 114 800 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28 700 грн., винесено Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією необґрунтовано, оскільки всупереч положенням Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать письмові докази, що основним видом діяльності позивача Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД за довідкою з ЄДРПОУ, зокрема, є: 50.30.1 - оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (а.с.8).

27.02.2009 року позивачем укладено договір купівлі - продажу № ПТ-02/09 з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 , відповідно до умов якого СПД ФО ОСОБА_6 (Продавець) зобов'язувався поставити та передати у власність Дочірньому іноземному підприємству "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД (Покупець), а Покупець - прийняти та оплатити продукцію (Товар) на умовах такого договору. Номенклатура, кількість, технічні вимоги на такий товар обумовлюються Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору № ПТ-02/09 від 27.02.2009 року (а.с.16-18).

Згідно Специфікації № 1, СПД ФО ОСОБА_6 зобов'язався поставити та передати у власність Дочірньому іноземному підприємству "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД контактори (ПК-753 Б9УЗ) у кількості 140 шт., на загальну суму 688800 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 114800 грн. (а.с.19).

СПД ФО ОСОБА_6 на момент здійснення господарської операції з позивачем був зареєстрований платником ПДВ, свідоцтво № 77025715, видане 06.03.2000 року Кременчуцькою ОДПІ (а.с.9,10).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності (товарності) укладеної угоди між позивачем та його контрагентом, оскільки факт виконання умов договору № ПТ-02/09 від 27.02.2009 року, тобто здійснення поставки контакторів (ПК-753 Б9УЗ) у кількості 140 шт., на загальну суму 688800 грн. СПД ФО ОСОБА_6 позивачу протягом березня 2009 року, а також проведення оплати підтверджується податковими накладними № 000007 від 02.03.2009 року та № 000009 від 05.03.2009 року, оформленими належним чином; видатковою накладною № ПП- 000006 від 05.03.2009 року, товарно - транспортною накладною серії 02 АБК № 626801 від 05.03.2009 року, банківськими виписками філії "Придніпровське регіональне управління" ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" по розрахункових рахунках позивача за 02.03.2009 року та 19.03.2009 року (а.с. 11-15.

Товари, отримані від СПД ФО ОСОБА_6, були оприбутковані позивачем на складі 05.03.2009 року, про що свідчить картка складського обліку, оборотно- сальдова відомість по рахунку № 281 за березень 2009 року, а в подальшому поставлені РУПП "Білоруський автомобільний завод" згідно договору поставки № 450-802Д від 21.02.2007 року, рахунку-фактури № 22 від 18.02.2009 року, вантажно-митної декларації № 806010007/9/200430 від 06.03.2009 року (а.с.71-75, 104-116).

А тому обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям із СПД ФО ОСОБА_6, які були підтверджені належними документами та пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача, а сплачені суми ПДВ у березні 2009 року відповідно до вимог Закону України "Про ПДВ" заявлені, до бюджетного відшкодування у липні та серпні 2009 року.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону).

Тобто, платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді.

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Письмові докази свідчать про те, що позивач у правовідносинах зі своїм контрагентом діяв виключно відповідно до вимог зазначеного Закону.

Колегія суддів вважає правомірним неврахування доводів відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, про те, що податкові накладні, виписані приватним підприємцем ОСОБА_6, складені з порушенням норм податкового законодавства у зв'язку з невстановленням його за місцезнаходженням, оскільки згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Такий недолік податкової накладної, як невірне зазначення податкової адреси приватного підприємця постачальника не свідчить про неможливість ідентифікувати контрагента позивача та за беззаперечного факту придбання позивачем зазначеного в ній товару сам по собі не позбавляє позивача права на податковий кредит щодо зазначеної в цій податковій накладній суми податку.

Доводи відповідача про те, що СПД ОСОБА_6 не відобразив податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем також не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до податкового кредиту та в подальшому заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість", платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від21.03.2011 р. по справі№2а-1670/1225/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у

Полтавській областізалишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від21.03.2011 р. по справі№2а-1670/1225/11 за позовомДочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >