Ухвала суду № 20347005, 25.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 р.Справа № 2а-16257/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Синюшка С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від28.03.2011 р. по справі №2а-16257/10/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0003211704/0 від 10.12.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424 905,36 грн. (в т.ч. основний платіж - 354 087,8 грн., штрафні санкції - 70 817,56 грн.).

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач посилався на те, що висновок податкового органу про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Єврофарм», не підтверджений фактично, наполягаючи на відсутності в його діях порушень пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначив, що взаємовідносини з ТОВ «Єврофарм»мали дійсний характер та були реально виконані.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від28.03.2011 р. адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова № 0003211704/0 від 10.12.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 3.40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від28.03.2011 р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 пройшов процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за ідентифікаційним номером НОМЕР_1; отримав свідоцтво про держану реєстрацію фізичної (особо-підприємця серії НОМЕР_2; є суб'єктом господарювання, перебуваючи на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова як платник податків, зборів (обов'язкових платежів).

09.12.2010 р. фахівцем ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань правомірності формування податкового кредиту жовтня 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «Євро-Фарм»та правильності обчислення ПДВ за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки 09.12.2010 року складено акт № 10607/1704/НОМЕР_1, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 вимог п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 354087,80 грн., у т.ч. у жовтні 2010 року - 354087,80 грн. (а.с. 8-14).

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято та вручено позивачу податкове повідомлення - рішення № 0003211704/0 від 10.12.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424 905,36 грн., в т.ч. за основним платежем - 354 087,8 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 817,56 грн. (а.с. 15).

Також встановлено, що між ФО-П ОСОБА_5 (Покупець) та ТОВ „Євро-Фарм" (ЄДРПОУ 30776134) (Продавець) в особі гр. ОСОБА_6 21.05.2010 року укладено договір № 25/05 на поставку сільськогосподарської продукції - соняшника (а.с. 16).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено фактів включення ФОП ОСОБА_5 до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, або таких, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, фактів вчинення нікчемних правочинів, фактів формування податкового кредиту за господарськими операціями, які не відповідають закону; окрім того, не виявлено фактів придбання товарів, які не використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчить акт перевірки № 10607/1704/НОМЕР_1 від 09.12.2010 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003211704/0 від 10.12.2010 р., та договір, перевіркою встановлено, що згідно умов договору поставки № 25/05, укладеного 21.05.2010 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) та ТОВ „Євро-Фарм" (продавець) на поставку сільськогосподарської продукції (соняшника), продавець повинен поставити та передати у власність, а покупець сплатити та прийняти соняшник українського походження врожаю 2009 року. Пунктами 2 та 3 договору визначено, що продавець зобов'язується надати у власність покупцю продукцію у кількості 826,347 т, а сума договору складає 2124526,82 грн., у т.ч. ПДВ - 20% - 354087,80 грн.( а.с.8-16).

Інших договорів до перевірки ФО-П ОСОБА_5 не надано.

На підставі наданої ТОВ „Євро-Фарм" (ЄДРПОУ 30776134) на адресу ФО-П ОСОБА_5 податкової накладної № 60 від 21.05.2010р. на загальну суму - 2124526,82 грн. у т.ч. ПДВ -354087,80 грн. та згідно з вказаною угодою ФО-П ОСОБА_5 у складі податкового кредиту відображено суму ПДВ у розмірі 354087,80 грн.(а.с.17).

Вказана податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2010 року, сума податкового кредиту, відображена в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, становить 354087,80 грн. (а.с.162-169).

Розрахунки проводились в готівковій формі. В рахунок оплати за отриманий соняшник ФОП ОСОБА_5 сплачено кошти, відповідно до видаткової накладної № ЕФ - 0000060 від 21.05.2010 року на загальну суму 2124526,82 грн. у т.ч. ПДВ 354087,80 грн., та квитанцій до прибуткового касового ордера: № 196 від 21.05.2010р. на загальну суму 690000,00 грн. у т.ч. ПДВ 115000,00 грн., № 198 від 24.05.2010 року ні загальну суму 740000,00 грн. у т.ч. ПДВ 123333,33 грн., № 201 від 26.05.2010 року на загальну суму 694526,82 грн. у т.ч. ПДВ 115754,47 грн. (а.с.18, 18-зворот).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, сторони виконали умови договору поставки № 25/05 від 21.05.2010 року, оскільки придбана сільськогосподарська продукція була поставлена і зберігалась (згідно договору № 1/Х від 01 липня 2009 року) на зерновому складі ПП «Купянський комбікормовий завод» (а.с.35-47, 50-86), а в подальшому була реалізована позивачем (а.с.107-150).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про хибність доводів відповідача щодо порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств" та «Про податок на додану вартість»з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, правильно зазначивши, що позивач не несе відповідальності за дії свого контрагента, оскільки, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість", платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, відповідно до закону.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що правочин був укладений право і дієздатними юридичними особами; ні предмет цього правочину, ні зміст прав та обов'язків його сторін не суперечать положенням чинного законодавства. Від імені ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Євро-Фарм»договір підписаний особами, які за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, на час укладання цих угод могли вчиняти юридично значимі дії без наявності довіреності, оскільки були керівниками названих суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Суд першої інстанції правомірно не врахував доводи відповідача щодо безпідставного отримання ФОП ОСОБА_5 за зазначеним договором податкової вигоди, оскільки це твердження спростовується письмовими доказами, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції. Сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено, що зобов'язання позивача по оплаті вартості послуг за договором поставки від 21.05.2010р. № 25/05 виконані в повному обсязі, про що свідчать копії квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с.18-зворот). Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ "Євро-Фарм" при укладанні договору поставки соняшнику від 21.05.2010р. № 25/05 іншого наміру, ніж купівля-продаж відповідної продукції, ДШ у Московському районі м. Харкова до суду не надано.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за формою та змістом первинні документи, складені на виконання правочину, а також документи, що підтверджують подальший рух товару придбаного позивачем у ТОВ «Єфро-Фарм»та підтверджують отримання позивачем економічної вигоди від даної операції, відповідають вимогам чинного законодавства щодо первинних документів. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно зі ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання угод.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать письмові докази, ТОВ "Євро-Фарм» виписано позивачу податкову накладну, яка міститься в матеріалах справи, яка відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(а.с. 17).

Наведене свідчить про те, що позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача порушень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки товари, які він отримав від ТОВ "Євро-Фарм", використовувались ним у власній господарській діяльності, що підтверджується письмовими доказами і не заперечується відповідачем, а тому сплачений у складі вартості цих послуг ПДВ правомірно віднесений ФОП ОСОБА_5 на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивач виконав зазначені вимоги ч.1 ст. 71 КАС України, натомість відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обгрунтованості прийнятого ним і оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 28 березня 2011 року відповідає вимогам ст.. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харковазалишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від28.03.2011 р. по справі

№2а-16257/10/2070 запозовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5доДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >