Ухвала суду № 20346947, 27.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 р.Справа № 2а-2757/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Бондаренка В.В.

представника позивача Голик О.В.

представника відповідача Кізілова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.04.2011р. по справі №2а-2757/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2010 р. №0000421550/0, від 20.10.2010р. №0000421550/1, від 22.12.2010 р. №0000421550/2.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на помилковість відображених в акті перевірки від 13.08.2010р. № 6056/15-5 10/35476374 висновків податкового органу про вчинення ТОВ "Віконт Плюс" порушень. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Глорія Фарм Групп" обчислював правильно, господарські операції з даним контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від12.04.2011р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 06.09.2010 р. №0000421550/0, від 20.10.2010 р. №000042 1550/1, від 22.12.2010 р. №0000421 550/2.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 грн.40 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.04.2011р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представників позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.08.2010 р. фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" з питань достовірності нарахування та виплати податку на додану вартість за червень 2010р. в розрізі контрагентів.

За результатами перевірки 13.08.2010р. складено акт № 6056/15-5 10/35476374, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ "Віконт Плюс" вимог пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на суму ПДВ 568299,00 грн. (а.с. 9-12).

На підставі акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000421550/0 від 06.09.2010 року, яким ТОВ "Віконт Плюс" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 738.788,70 грн., у тому числі: за основним платежем - 568 299, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 170.489,70грн. (а.с. 6).

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000421550/0 від 06.09.2010 року, оскаржив його у порядку, передбаченому ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За наслідками адміністративного оскарження рішення контролюючого органу сума податкового зобов'язання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною. З метою доведення нового граничного строку сплати означених податкових зобов'язань, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0000421550/1 від 20.10.2010 р., № 0000421550/2 від 22.12.2010 р.

Також встановлено, що між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" (Покупець) та ТОВ "Глорія Фарм Групп" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №12/04-1 від 12.04.2010 р., предметом якого є продаж засобів захисту рослин (а.с.13-15).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена. За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював придбання товарів (робіт, послуг), а отже об'єктивно не міг допустити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не знайшло свого підтвердження.

Крім того, суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що письмові докази засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по сплаті вартості товарів за договором №12/04-1 від 12.04.2010 р. шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Враховуючи приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд першої інстанції вважав, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, оскільки здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі письмові докази засвідчують, що безготівкові кошти списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), відповідачем не надано.

Претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище суб'єктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру, спрямованого на безпідставне одержання податкової вигоди, ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду податковий орган не має.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень відповідач не забезпечив вивчення правочину, укладеного між ТОВ "Віконт Плюс" та ТОВ "Глорія Фарм Групп", не забезпечив вивчення відомостей первинних документів, що були складені з посиланням на ці правочини, а отже не забезпечив виконання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості власних суджень, які покладені в основу спірних правових актів індивідуальної дії.

В акті перевірки від 13.08.2010р. № 6056/15-510/35476374 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Глорія Фарм Групп", про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність договору купівлі-продажу або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Надані до суду документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчить акт перевірки № 6056/15-5 10/35476374 від 13.08.2010 р., підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті висновки ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про порушення ТОВ "Віконт Плюс" вимог пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за червень 2010р. на суму ПДВ 568.299,0грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених від імені ТОВ "Глорія Фарм Групп", яким не задекларовано свої податкові зобов'язання з ПДВ (а.с.9-12).

Встановлено, що між ТОВ «Віконт-Плюс» (в якості покупця) та ТОВ "Глорія Фарм Групп" (в якості продавця) укладено договір купівлі - продажу №12/04-1 від 12.04.2010 р., предметом якого є продаж засобів захисту рослин (а.с.1ё3-15).

В ході перевірки ТОВ "ВІКОНТ ПЛЮС" надані податкові накладні, отримані від контрагента-постачальника ТОВ "Глорія Фарм Групп", а саме: № 1061 від 01.06.2010 р. на загальну му 464000,0грн, у т.ч. ПДВ 77333,33грн., № 30061 від 30.06.2010 р. на загальну суму 2945795,70 грн., у т.ч. ПДВ 490965,95 грн.

Відповідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями, податкова накладна надається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -

дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон № 168/97-ВР), позивач має право на податковий кредит, по витратах, які підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно з вимогами п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що надані податкові накладні оформлені належним чином, відповідно до вимог п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачем не доведено відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" пов'язує виникнення податкових зобов'язань.

Цей факт не спростовано апелянтом під час апеляційного перегляду справи.

Окрім того, приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Письмові докази свідчать про виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за договором №12/04-1 від 12.04.2010р. шляхом перерахування безготівкових грошових коштів (а.с.96, 102-зворот, 139-169).

Суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано посилався на те, що, враховуючи вимоги Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, оскільки здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Свідчення того, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем, що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Акт перевірки від 13.08.2010р. № 6056/15-5 10/35476374 не містить відомостей про те, що відповідач ставить під сумнів відповідність закону господарську операцію за договором №12/04-1 від 12.04.2010 р., право -і- дієздатність юридичних осіб, які є сторонами правочинів, правовий статус сторін цих договорів як платників ПДВ, належне складання первинних документів, відсутність у сторін перелічених правочинів наміру, спрямованого на безпідставне отримання податкової вигоди.

Відповідно до ст.18 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-1V, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державною реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Письмові докази свідчать про те, що ТОВ «Глорія Фарм Групп» на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) було включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також було платником ПДВ (а.с.122-130).

Відповідно до підпункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2. ст.. 10 цього Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши належні та допустимі докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від12.04.2011 р. по справі№2а-2757/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.04.2011 р. по справі№2а-2757/11/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" доДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст >