Ухвала суду № 20346830, 04.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 р.Справа № 2а-4062/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

представника позивача - Вегієва Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-4062/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес плюс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа >

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес Плюс» (далі по тексту ТОВ «Антарес Плюс»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова (далі по тексту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова № 0000191800/0 від 13.09.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. по справі № 2а-4062/11/2070 адміністративний позов ТОВ «Антарес Плюс» задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова № 0000191800/0 від 13.09.2010р.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. по справі № 2а-4062/11/2070 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ «Антарес Плюс» по справі № 2а-4062/11/2070.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Посилаючись на лист ДПІ у м. Полтаві № 2626/15-295 від 01.03.2010 року, зазначив, що контрагентом позивача - ТОВ «Будпласт-1» податкова звітність по ПДВ не подається з квітня 2009 року, відносно даного підприємства порушено справу про припинення (ліквідацію), підприємство виключено з реєстру платників податків на додану вартість. З вказівкою на акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6908/18/35348717 від 26.11.2009 року стверджує про неможливість реального здійснення ТОВ «Будпласт-1» фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, вчинення ним правочинів, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, відсутність об`єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За таких обставин, вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1700,00 грн. по господарській операції з вказаним контрагентом, а відтак, відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування ТОВ «Антарес Плюс» податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 1700,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 1700 грн. по реальній господарській операції із ТОВ «Будпласт-1», яка повністю підтверджена відповідними первинними документами (податковою накладною, видатковою накладною, журналом-ордером і відомостями по рахунку 281 «Товари на складі», журналом-ордером і відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. по справі № 2а-4062/11/2070 за позовом ТОВ «Антарес Плюс» до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.08.2010 р. по 01.09.2010 р. фахівцем відповідача згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Будпласт-1" за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009р.

Про результати перевірки складено акт №4095/18- 012/34015748 від 02.09.2010р., яким зафіксовано порушення ТОВ «Антарес Плюс» пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по отриманим товарам (послугам) від ТОВ «Ьудпласт-1» на загальну суму 10200,00 грн., у т.ч. ПДВ 1700,00 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000181700/0 від 13.09.2010 р. про визначення ТОВ «Антарес Плюс» податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 2550 грн., в т.ч. за основним платежем 1700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 850 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для твердження відповідача про порушення ТОВ «Антарес Плюс» п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Будпласт-1», за результатами виконання якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту у січні 2009 року суму в розмірі 1700,00 грн.

Стверджуючи про нікчемність вказаного правочину, відповідач в акті перевірки послався на лист ДПІ у м. Полтаві № 2626/15-295 від 01.03.2010 р., відповідно до якого ТОВ «Будпласт-1» податкова звітність по ПДВ не подається з квітня 2009 року, станом на 23.02.2010 р. відносно даного підприємства порушено справу про припинення (ліквідацію), 04.02.2010 року вказане підприємство виключено з реєстру платників податків на додану вартість. З посиланням на акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6908/18/35348717 від 26.11.2009 року вказано на про неможливість реального здійснення ТОВ «Будпласт-1» фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності; порушення ТОВ «Будпласт - 1» ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Будпласт - 1» з постачальниками та покупцями у перевіряємому періоді; відсутність об`єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, відповідач виходив з того, що підтвердити факт товарності та реальності операцій по придбанню товарів, робіт, послуг на ТОВ «Будпласт - 1» та подальшій поставці придбаних товарів, робіт, послуг від ТОВ «Будпласт - 1» на адресу покупців, в тому числі і позивача, немає можливості.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між позивачем та ТОВ «Будпласт - 1» мали місце взаємовідносини щодо придбання позивачем товару (Ролик СК 08.1756) на загальну суму 10200,00 грн.

Продавцем виписано видаткову накладну № РН-302 від 02.03.2009 р. на суму 10200,00 грн., в т.ч. ПДВ 1700,00 грн. (а.с.15).

Слід відмітити, що вказана видаткова накладна оформлена у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та скріплена печаткою ТОВ «Будпласт-1».

Придбаний товар позивачем було оплачено у безготівковій формі, про що свідчить надана до матеріалів справи банківська виписка по рахунку позивача станом на 30.01.2009 року (а.с.16).

Господарську операцію з поставки ТОВ «Будпласт-1» позивачеві вищевказаної продукції відображено у податковій накладній №130 від 30.01.2009 р. на суму 10200,00 грн., в т.ч. ПДВ 1700,00 грн., оформленій відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість (а.с.14).

Колегія суддів зазначає, що фактичне отримання позивачем товару (Ролик СК08 1756) та використання його у власній господарській діяльності підтверджується наданими до матеріалів справи копіями журналу-ордеру і відомості по рахунку 281 «Товари на складі» за 01.01.2009 р. 30.04.2009 р., а також журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 1 квартал 2009 р. (а.с.34-35).

Матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТОВ «Будпласт-1» товар ( Ролик ск.08.1756) було реалізовано ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1), про що свідчать надані до матеріалів справи копії податкової накладної № 9 від 15.04.2009 р., банківської виписки по рахунку позивача станом на 21.04.2009 р., податкової декларації з ПДВ за квітень 2009 року та Додатку 5 до неї «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція з придбання ТОВ «Антарес Плюс» запчастин у ТОВ «Будпласт-1» повністю підтверджена первинними документами, оформленими належним чином (видатковою накладною, журналами внутрішнього обліку), а також податковою накладною, заповненою у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів констатує, що відповідач в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту посилається виключно на акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Будпласт-1» Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова від 26.11.2009 року, а також лист ДПІ у м. Полтаві № 2626/15-295 від 01.03.2010 року.

При цьому відповідачем, в порушення вимог ч.1 ст.11, ч.2 ст.71 КАС України, копій вказаних акту перевірки та листа до матеріалів справи не надано.

Слід відмітити, що акт перевірки ТОВ «Будпласт-1» складено Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова у листопаді 2009 року, в той час як господарські операції між ТОВ «Антарес Плюс» та вказаним контрагентом мали місце у березні 2009 року.

Таким чином, твердження відповідача про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Будпласт-1» та ведення господарської діяльності, відсутність об`єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосуються періоду, що настав після вчинення спірних господарських операцій між ТОВ «Антарес Плюс» та ТОВ «Будпласт-1».

Крім того, такі твердження відповідача не підкріплені жодними доказами (податковою звітністю, первинними документами), а відтак, не можуть слугувати підставою для висновку про нікчемність правочину між позивачем та вказаним контрагентом.

Твердження відповідача про неподання ТОВ «Будпласт-1» податкової звітності з ПДВ з квітня 2009 року, колегія суддів вважає необґрунтованим, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зарахування коштів від позивача на рахунок ТОВ Будпласт-1» відбулося 30.01.2009 року, а відвантаження товару 20.03.2009 року, тобто, вищевказаний контрагент позивача не був позбавлений можливості включити суму ПДВ по спірній господарській операції з позивачем до складу власних податкових зобов`язань у січні або березні 2009 року, по першій або другій з подій, визначених пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, податкова звітність ТОВ «Будпласт-1», в тому числі й за період січня та березня 2009 року, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не досліджувалась.

Таким чином, припинення подання ТОВ «Будпласт-1» податкової звітності з ПДВ з квітня 2009 року не свідчить про недекларування або несплату вказаним підприємством до бюджету сум ПДВ по господарській операції з позивачем, та не є доказом нікчемності правочину між ТОВ «Антарес Плюс» та зазначеним контрагентом.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочину, як такого, що не спричиняє реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що анулювання реєстрації ТОВ «Будпласт-1» як платника податку на додану вартість, а також порушення відносно нього провадження у справі про припинення (ліквідацію), відбулися в лютому 2010 року, тобто, в період, що настав після здійснення спірних господарських операцій за участю ТОВ «Антарес Плюс».

Тобто, на час здійснення господарської операції по придбанню товару (Ролик СК 08.1756) як позивач, так і його контрагент мали статус платника податку на додану вартість та відповідний обсяг право- та дієздатності для проведення даної господарської операції та виписування спірної податкової накладної.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підсумовуючи викладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ТОВ «Будпласт-1» не підтверджені жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання отриманих послуг в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між вказаними контрагентами не може бути визнаний нікчемним.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2009 року суму податку на додану вартість по реальній господарській операції, повністю підтвердженій відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із придбанням товару Ролику СК 08.1756 від ТОВ «Будпласт-1» в розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 02.09.2010 р. № 4095/18-012/34015743 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000191800/0 від 13.09.2010 року про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-4062/11/2070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 09.08.2011 р.