Ухвала суду № 2034663, 05.06.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-ій інст. Запотічняк О.Д.                                                                                                                              рядок статзвіту № 36

Господарський суд Львівської області № 5/1078-12/131А                                                                                   справа № 22а-767/08

Доповідач: Нос С.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

05 червня 2008 року                                                                                                           м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Носа С.П.,

суддів:                        Довгополова О.М.,

Любашевського В.П.,

при секретарі :                      Романишин О.Р.,

з участю:

            представника позивача -     Буковинського Т.Й.,

            представника відповідача - Борівець І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Господарського суду Львівської області від 11 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства “Електрон Банк” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомленння-рішення №0000202201/0/22093 від 25.12.2006 р.,-

в с т а н о в и л а :

            Постановою господарського суду Львівської області від 11.07.2007 року задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Електрон Банк» до ДПІ у м. Львові, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000202201/0/22093 від 25.12.2006 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: відповідно до п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» базою оподаткування  є здійснення операцій з безоплатної передачі товарів  (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового  повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

            Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ «Електрон Банк»  та ТзОВ «Бако» було укладено договір опертаивного лізингу від 27.12.2002 року. Згідно з п.п. 1 п.1 даного договору ТзОв «Бако» як Лізингоодержувач, отримує від ВАТ «Електрон Банк», як лізингодавця, у платне тимчасове користування на умовах оперативного лізингу приміщення 1-го. 2-го та 3-го поверхів 3-хповерхового будинку за адресою м. Львів, вул. Грабовського, 11, корпус №1 загальною площею 4023 кв.м., корисною площею 3011,2 кв.м.

            Відповідно до п.п. 3.1. п.3 Договору строк лізингу встановлюється на 5 років: з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2007 року.

            Твердження податкового органу викладені в акті перевірки про те, що ТзОВ «Бако» здавало в оперативну суборенду підвальні приміщення по вул. Грабовського, 11 корпусу №1 корисною площею 480 кв.м, в період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 року не заслуговують на увагу суду, оскільки вони не підтверджені первинними документами (договорами суборенди, актами прийому –передачі), а один тільки перелік суб’єктів підприємницької діяльності з якими заключались договори суборенди приміщень за вищевказаною адресою та перелік здачі підвальних приміщень в суборенду подані відповідачем не підтверджують факт дійсного надання даних підвальних приміщень в суборенду.

            Окрім того, відповідно до додаткової угоди від 31.10.2006 року до договору лізингу, на умовах оперативного лізингу ВАТ «Електрон Банк»  передало ТзОВ «Бако» також  підвальні приміщення 3-х поверхового будинку за адресою м. Львів, вул. Грабовського,11, корпус №1 загальною площею 4575 кв.м., корисною площею 3561,2 кв.м.

            Тобто дані підвальні приміщення були передані ТзОВ «Бако» на умовах оперативного лізингу тільки 31.10.2006 року.

            Таким чином твердження ДПІ у м. Львові про те, що ВАТ «Електрон Банк» передало підвальні приміщення  по вул. Грабовського,11 корпусу №1 корисною площею 480 кв.м ТзОВ «Бако» в період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р. безоплатно є безпідставними.

            З огляду на викладене  суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковим органом безпідставно донараховано ВАТ «Електрон Банк»  суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 37368,00 грн. ( в тому числі за основним платежем в розмірі 24912,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12456,58 грн.), а тому податкове повідомлення-рішення №0000202201/0/22093 від 25.122006 р. слідвизнати нечинним повністю.

            Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колігя суддів  приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача  не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З акта “Про результати планової  виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства „Електрон Банк” код ЄДРПОУ 19358632 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  за період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р.” за № 178/22-0/19358632 від 15.12.2006 року вбачається, що відповідачем встановлено порушення   п. п. 4.1, .4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, що банком не нараховано та не сплачено податок на додану вартість за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року в розмірі 24 912,00 грн.

            Відповідач аргументує свою скаргу тим, що у ВАТ „Електрон Банк” немає підтверджуючих документів щодо передачі в оренду ТзОВ “Бако” підвальних приміщень, а  тому, оскільки ТзОВ “Бако” в свою чергу здає в оперативну суборенду суб'єктам господарювання підвальні приміщення будинку по вул.Грабовського, 11, корпус №1, корисною площею 480 кв.м., дана операція відноситься до безоплатної передачі ВАТ “Електрон Банк” послуг ТзОВ “Бако” за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підвальні приміщення будинку по вул. Грабовського, 11, корпус №1, корисною площею 480 кв.м. були передані від ВАТ «Електрон Банк» до ТзОВ «Бако» на умовах оперативого лізингу з 31 жовтня 2006 року. Зокрема згідно з Додатковою угоди до Договору оперативного лізингу від 27 грудня 2002 року, укладеної 31 жовтня 2006 року між ВАТ “Електрон Банк” та ТзОВ “Бако”, ВАТ “Електрон Банк” передав, а ТзОВ “Бако” отримало від ВАТ “Електрон Банк” в платне тимчасове користування на умовах оперативного лізингу приміщення 1-го, 2-го, 3-го поверхів, а також підвальні приміщення 3-поверхового будинку за адресою м.Львів, вул. Грабовського, 11, корпус №1, загальною площею 4 575 кв.м., корисною площею 3 561,2 кв.м.

З акту інвентаризації з обстеження приміщень за адресою: м. Львів. вул. Грабовського,11 (корпус №1,№2) від 07 листопада 2006 року вбачається, що “ в процесі інвентаризації було встановлено, що частина приміщень 1-го, 2-го, 3-го поверхів та частина підвальних приміщень корпусу №1  по вул. Грабовського,11 у м. Львові, загальною площею 4 575 кв.м., корисною площею 3561,2 кв.м., передані ВАТ „Електрон Банк”у тимчасове платне користування на умовах оперативного лізингу на строк до 31 грудня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю „Бако” (код ЄДРПОУ 22337585), згідно Договору оперативного лізингу від 27 грудня 2002 року з відповідними Додатковими угодами, додатками, актами, листами, які є невід'ємною частиною зазначеного Договору”.

За результатами проведеної інвентаризації з обстеження приміщень встановлено, що частина приміщень на першому поверсі корпусу №1, а також частина підвальних приміщень корпусу №1 використовуються  ВАТ “Електрон Банк” для здійснення банківських операцій в розумінні ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Частина приміщень 1-го, 2-го, 3-го поверхів та частина підвальних приміщень корпусу №1 використовується суб'єктами господарювання на умовах суборенди, що відповідає умовам Договору  оперативного лізингу , укладеного між ВАТ “Електрон Банк” та ТзОВ “Бако”.            Ознак перебування юридичних та фізичних осіб, а також розміщення майна останніх в приміщеннях 1-го, 2-го, 3-го поверхів та підвальних приміщеннях корпусу №1 без наявності достатніх на те підстав (відсутність договірних відносин з ТзОВ “Бако”  тощо) інвентаризаційною комісією не встановлено.

Згідно статті 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 828 Цивільного кодексу України, договір  позички  будівлі,  іншої  капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України, договір  найму  будівлі  або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно частини 3 статті 827  ЦК України  до договору  позички застосовуються положення глави 58 цього кодексу.

Згідно статті 759 ЦК України, за договором найму «оренди» наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві  майно у користуванняза плату на певний строк.

Стаття 762 ЦК України чітко вказує, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку  з  компенсацією  вартості  товарів  (послуг).

            Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

            Відповідно до пункту  1.18. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, звичайні ціни розуміються та застосовуються  за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

            Відповідно до абзацу 1 пункту 1.20.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо  цим  пунктом  не  встановлено  інше,  звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

             У свою чергу, Відповідач на підтвердження своїх доводів не подав суду доказів, що засвідчують про передачу ВАТ «Електрон Банк» ТзОВ «Бако» ” підвальні приміщення будинку по вул.Грабовського, 11, корпус №1, корисною площею 480 кв.м., на безоплатній основі.

            Згідно пунктів 1.5.-1.7. Наказу ДПА України  від 10.08.2005 року №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» акт   невиїзної   документальної,  виїзної   планової  чи позапланової перевірок  повинен  містити  систематизований  виклад виявлених  у  ході  перевірки  фактів  порушень  норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За  результатами   невиїзної   документальної,   виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності      суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти  виявлених  порушень  податкового,  валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко,  об'єктивно та в повній  мірі,  із  посиланням на первинні або інші документи,  які зафіксовані  в   бухгалтерському   та   податковому   обліку,   що підтверджують наявність зазначених фактів.

Оскільки наявність всіх цих умов під час планової перевірки ВАТ “Електрон Банк” за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року працівниками ДПІ у м.Львові встановлено не було, то висновок про те, що  дана операція відноситься до безоплатної передачі ВАТ “Електрон Банк” послуг ТзОВ “Бако” за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року не відповідає дійсності і відповідно висновок про те, що в порушення п.4.1 п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, ВАТ “Електрон Банк” встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року в розмірі 24 912,00 грн.  так само є невірним.

Також, відповідач у своїй Скарзі зазначає, «що рішення Господарського суду  Львівської області є необгрунтованим, безпідставним та таким, що прийняте з порушення норм матеріального права», проте  будь-яке обгрунтування, що б підверджувало вищесказене   у скарзі  Відповідача відсутнє,  що у свою чергу  є порушенням пункту 5 ст.187 КАС України.

            Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України сторони повинні довести ті обставини на які вони покликаються як на підставу  своїх вимог та заперечень.

            За таких обставин відсутні підстави для задоволення  апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позову.

Керуючись   ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів  , -

 у  х  в  а  л  и  л  а  :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 11 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства “Електрон Банк” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомленння-рішення №0000202201/0/22093 від 25.12.2006 р. залишити без змін.            

            Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючийсуддя                                                                                    С.П. Нос

Судді                                                                                                            О.М. Довгополов

                                                                                                          В.П. Любашевський