Ухвала суду № 2034657, 31.07.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,

при секретарі Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Борисовського А.Р., довіреність від 31.07.2008р.,

пред-ка відповідача - Чабана О.С., довіреність № 65/10 від 19.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 11.03.2008р. у справі за позовом Приватного підприємства /ПП/ «Оператор» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

29.01.2008р. позивач ПП «Оператор» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова № 15034/10/23-2 від 05.07.2007р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 573382 грн. 35 коп. та № 15035/10/23-2 від 05.07.2007р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 506251 грн. 67 коп. (а.с.2-8).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 11.03.2008р.заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова № 15034/10/23-2 від 05.07.2007р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та № 15035/10/23-2 від 05.07.2007р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.224-227).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ДПІ у Франківському районі м.Львова, який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що в процесі проведеної перевірки позивача було встановлена невідповідність нормативним вимогам представлених первинних документів щодо отриманих платником податків юридичних, інформаційно-довідкових та рекламно-інформаційних послуг, останні не містять конкретної інформації про отримані послуги, тобто, не розкривають зміст господарської операції, у них відсутній вартісний елемент, за допомогою якого можна встановити ціну той чи іншої послуги, що має наслідком непідтвердження задекларованих валових витрат.

Також частина отриманих послуг стосувалася сприянню укладенню договір з контрагентами, з якими позивач вже співпрацював та мав укладені договори задовго до надання спірних послуг (ас.133-134).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих. що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Франківському районі м.Львова було проведено виїзну планову перевірку ПП «Оператор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 2308/23-2/31527147 від 20.06.2007р. (а.с.12-37).

Із змісту вказаного Акта перевірки слідує, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено валові витрати в сумі 1687505 грн. 55 коп. (податок на прибуток з цієї суми складає 421876 грн. 38 коп.); порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ПП «Оператор» завищено податковий кредит по ПДВ на загальну суму 337501 грн. 11 коп.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 15034/10/23-2 від 05.07.2007р, про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 573382 грн. 35 коп. (в т.ч. 421876 грн. 38 коп. - основного платежу та 151505 грн. 97 коп. штрафних (фінансових) санкцій); № 15035/10/23-2 від 05.07.2007р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 506251 грн. 67 коп. (в т.ч. 337501 грн. 11 коп. - основного платежу та 168750 грн. 56 коп. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.10, 11).

В результаті адміністративного оскарження вищезазначених спірних податкових повідомлень-рішень скарги ПП «Оператор» були відхилені, а спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.194-208).

Також зясовано, що ПП «Оператор» уклало договір з ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» на юридичне обслуговування від 01.03.2005р. (а.с.38-39), угоду про рекламно-інформаційне забезпечення № 5/07 від 01.07.2004р. (а.с.40-41) та угоду про інформаційне-довідкове забезпечення № 05/07 від 01.07.2004р. з ПП «Нова Марка» (а.с.42-43).

На виконання вищевказаних договорів сторонами складені акти про надання юридичних послуг, акти здачі-приймання виконаних робіт. Відповідно до вищенаведених договору, угод та актів здачі приймання робіт та надання послуг контрагентами позивача виписувались податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.66-169).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що впредметом діяльності ПП «Оператор» в охопленому перевіркою періоді є оптова торгівля паливом.

Наведений вид діяльності передбачений у п.2.2 Статуту ПП «Оператор» та у довідці Головного управління статистики у Львівській обл. № 4834 від 06.12.2007р. (а.с.209, 211-219).

Також Актом перевірки № 2308/23-2/31527147 від 20.06.2007р.підтверджується здійснення позивачем в перевіреному періоді торгівлі нафтопродуктами.

Оскільки предметом укладених договору та угод є виконання робіт та надання послуг, безпосередньо пов'язаних із основним видом діяльності позивача, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність тверджень податкового органу про непов'язаність наданих позивачу послуг (виконаних робіт) з веденням господарської діяльності позивача.

Господарський суд обґрунтовано покликався й на те, що вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обовязкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обовязкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як слідує із змісту представлених актів здачі-приймання виконаних робіт та актів про надання юридичних послуг, які є первинними обліковими документами, в них чітко вказуються якого саме виду надаються послуги (виконуються роботи) та покликання, що ці послуги (роботи) надаються на виконання умов договорів, укладених між позивачем і його контрагентами, є достатнім підставою для твердження про відповідність цих документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених такими актами до складу валових витрат. В актах розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт) та міститься посилання на відповідний договір.

Твердження відповідача про подвійне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості наданих послуг ПП «Нова Марка» по рекламі в газеті «Маєток» на суму 4705 грн. 54 коп. спростовується поданими позивачем доказами того, що у восьми актах здачі-приймання виконаних робіт були допущені описки, котрі були виправлені в обліку обох підприємств. Ці помилки не впливають на суми валових витрат, оскільки носять суто формальний характер (а.с.177-178).

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що юридичні, інформаційно-довідкові та рекламно-інформаційні послуги,що надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить жодних застережень щодо неможливості включення до складу валових витрат субєкта підприємницької діяльності сум, сплачених за договорами про надання юридичних, інформаційно-довідкових та рекламно-інформаційних послуг.

Враховуючи те, що позивачем вірно включено до складу валових витрат вартість отриманих послуг (робіт), і ці послуги є повязаними з веденням господарської діяльності позивача, то ПП «Оператор» у відповідності до вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних послугах.

В частині правомірності формування позивачем податкового кредиту за перевірений період колегія суддів також виходить з вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податковим органом не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення даної норми закону апелянт не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м.Львова № 15034/10/23-2 від 05.07.2007р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 573382 грн. 35 коп. та № 15035/10/23-2 від 05.07.2007р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 506251 грн. 67 коп. є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 11.03.2008р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Пліш М.А.

Заверуха О.Б.