Ухвала суду № 20345719, 26.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 р.Справа № 2а-12941/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

представника відповідача -Таран М.М.,

представника позивача - Філатов П.А.,

прокурора - Карась І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Прокурора Ленінського району м. Харкова, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. по справі№2а-12941/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова за участю Прокурора Ленінського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Харківагроснаб" (далі по тексту позивач, ТОВ «Харківагроснаб») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (надалі відповідач, ДПІ у Ленінському районі Дзержинському районі м. Харкова), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова №0000180700/0 від 06.09.2010 року та №0000180700/1 від 07.10.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року по справі № 2-а-12941/10/2070 позов задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова №0000180700/0 від 06.09.2010 року та №0000180700/1 від 07.10.2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Харківагроснаб» (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6896,76 гривен, в задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харківагроснаб" сплачений судовий збір у сумі 1,70 грн.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року по справі № 2-а-12941/10/2070 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення по справі, не вірно тлумачено вимоги ст. 203, 207, 217, 216, 228 ЦПК України щодо укладених між позивачем та ТОВ «Едан плюс» правочинів. Крім того, саме платник податку на додану вартість - ТОВ «Едан плюс» допустив порушення щодо сплати податку на додану вартість і позивач не повинен відповідати за порушення, які допущені його контрагентом.

Відповідач та прокурор, не погодившись із постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року по справі № 2-а-12941/10/2070 також подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просили суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року по справі № 2-а-12941/10/2070 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач та прокурор посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст.3, пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає, що в звязку з тим, що усі декларації контрагентів ТОВ «Харківагроснаб», а саме ТОВ «Інтертранслогістик», ТОВ ВТФ «Авіас» та ТОВ «Земмашзапчастина» не були прийняті органами ДПС, а наявність у позивача податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на кредит не виникає у позивача, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права наявність обєкту оподаткування. Крім того, відповідач та прокурор вважають, що правочини між ТОВ «Харківагроснаб» та ТОВ «Інтертранслогістик», ТОВ ВТФ «Авіас» та ТОВ «Земмашзапчастина», відповідно до вимог ч.2 ст. 228 ЦК України є нікчемними. А тому, вважають донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 6896,76 гривен правомірним та не вбачають підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у них підстав та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 06.04.2011 року по справі 2-а-12941/10/2070 скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В наданих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги відповідача та прокурора Ленінського району заперечував та вважає їх необґрунтованими, та просив суд апеляційної інстанції апеляційні скарги залишити без задоволення.

Представник відповідача та прокурор Ленінського району м.Харкова підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000180700/0 від 06.09.2010 року та №0000180700/1 від 07.10.2010 року та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Харківагроснаб» відмовити в повному обсязі, при цьому відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Харківагроснаб" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010 по 31.05.2010 року, за наслідками якої було складено Акт від 21.08.2010 року №2497/07-004/25190036 (далі акт перевірки) (а.с.6-41).

В ході проведення позапланової виїзної перевірки проведення встановлено, що в порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Харківагроснаб" завищено суму податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 349900,64 гривен та за червень 2010 року в сумі 29407,59 гривен, у зв'язку з чим, у відповідності до п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 379309,00грн.

Підставою для вказаних висновків акту є недекларування контрагентами позивача, а саме ТОВ "Інтертранслогістик", ТОВ "Земмашзапчастини", ТОВ ВТФ "АВІАС", ТОВ «Едан плюс» обєкта оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ, що не дає можливості встановити реальність здійснених угод. Крім того, у ТОВ «Едан плюс» відсутні основні засоби, відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово господарської діяльності , а саме: проведення завантажувально розвантажувальних робіт, сортування, складського обліку придбаних товарів.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення №0000180700/0 від 06.09.2010 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ "Харківагроснаб" з податку на додану вартість на суму 379309,00 грн. за червень 2010 року (т.1 а.с. 5).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова. За результатами розгляду, скарга позивача залишена без задоволення, а спірне податкові повідомлення-рішення без змін (т.1, а.с.53-58) та було винесене податкове повідомлення-рішення №0000180700/1 від 07.10.2010 року (т.1 а.с.5, 170), якими зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ "Харківагроснаб" з податку на додану вартість на 379309,00 гривен за червень 2010 року.

Скориставшись правом, наданим пп.5.2.2. п.5.2 ст.5 Законом України Про податок на додану вартість", позивач, оскаржив податкові повідомлення - рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000180700/0 від 06.09.2010 р. та №0000180700/1 від 07.10.2010 р. до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ у сумі 6896,76 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями, по отриманню послуг з перевезення товару залізничним транспортом по території України, експедиційних послуг та послуг з термообробки дерев'яної тари від ТОВ "Інтертранслогістик" на суму ПДВ - 1804,17 гривен, по отриманню товару від ТОВ "Земмашзапчастини" на суму ПДВ - 4274,16 гривен; по отриманню товару (талони на дизпаливо та бензин А-95) від ТОВ ВТФ "АВІАС" на суму ПДВ - 1168,43 гривен.

Відмовляючи позивачу в задоволенні частини його позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Харківагроснаб», в порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту з ПДВ за травень та червень 2010 року ПДВ на загальну суму 372411,47 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Едан Плюс" за договорами, що є нікчемними та враховуючи положення п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", дійшов висновку про відсутність підстав у ТОВ "Харківагроснаб" для бюджетного відшкодування сум ПДВ в розмірі 372411,47 грн.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, щодо задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Інтертранслогістик» був укладений договір №0223Т від 23.02.2010 року щодо надання експедиційних послуг та надання послуг з перевезення товару залізничним транспортом по території України.

На підставі зазначеного договору ТОВ «Інтертранслогістик» надано позивачу послуги з перевезення товарів залізничним транспортом по території України, експедиційних послуг та послуг з термообробки деревяної тари на загальну суму 10825,00 грн., в тому числі ПДВ 1804, 17 грн., що підтверджено актами виконаних робіт, дорожніми відомостями щодо транспортування товарів залізничним транспортом, митними деклараціями. Позивачем за надані послуги, проведено розрахунок в повному обсязі, що підтверджено реєстром платежів (т.2 а.с. 9-11).

Також, ТОВ фірма «Харківагроснаб» згідно видаткової накладної №РН-0000393, від 03.06.2010 року, видаткової накладної №РН-0000433 від 14.06.2010 року, видаткової накладної №РН-0000455 від 17.06.2010 року та видаткової накладної №РН-0000450 від ТОВ "ЗЕММАШ-ЗАПЧАСТИНА" отримано товарів на загальну суму 25644,99 грн., у тому числі ПДВ - 4274,16грн. Позивачем в повному обсязі проведено оплату придбаних товарів, що підтверджено реєстром платежів (т.2 а.с. 14-15).

Крім того, позивачем від ТОВ ВТФ "АВІАС", згідно накладної №СК-0002716 від 07.06.2010 року, накладної №СК-0002801 від 10.06.2010 року, накладної №СК-0003020 від 24.06.2010 року отримання товару (талони на дизпаливо та бензин А-95) на загальну суму 7010,58грн., у тому числі ПДВ - 1168,43 грн. Позивачем проведено повний розрахунок за придбаний товар у ТОВ ВТФ "АВІАС", що підтверджено реєстром платежів позивача (т.2 а.с.12-13).

При цьому, відповідачем під час проведення перевірки позивача не було зафіксовано фактів відсутності реальності угод між позивачем та ТОВ "Інтертранслогістик", ТОВ "ЗЕММАШ-ЗАПЧАСТИНА" та ТОВ ВТФ "АВІАС".

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість ” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість ” податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції позивач сформував податковий кредит з ПДВ у сумі 6896,76 гривен на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями: по отриманню послуг з перевезення товару залізничним транспортом по території України, експедиційних послуг та послуг з термообробки дерев'яної тари від ТОВ "Інтертранслогістик" на суму ПДВ - 1454,17 гривен: по податковим накладним №51703 від 17.05.2010 року, №42105 від 21.04.2010 року, №52002 від 20.05.2010 року, №52701 від 27.05.2010 року, по отриманню товару від ТОВ "ЗЕММАШ-ЗАПЧАСТИНА" на суму ПДВ - 4274,16 гривен: податкові накладні №411 від 02.06.2010 року, №452 від 14.06.2010 року, №472 від 16.06.2010 року, №479 від 17.06.2010 року; по отриманню товару (талони на дизпаливо та бензин А-95) від ТОВ ВТФ "АВІАС" на суму ПДВ - 1168,43 гривен: по отриманню товару від ТОВ ВТФ "АВІАС" : податкові накладні №2466/32 від 04.06.2010 року, №2492/32 від 07.06.2010 року та №2769/32 від 23.06.2010 року.

Реальність господарських правовідносин між ТОВ фірмою "Харківагроснаб" та названими його контрагентами свідчать копія договору поставки транспортних послуг, транспортної обробки вантажів та послуг транспортного експедирування, копії рахунків-фактури, видаткових накладних, актів виконаних робіт, митних декларацій, виписок з банківського рахунку (т.1 а.с.64-82, 102-104, 157-164; т.2 а.с.2-15).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять також докази, які підтверджують, що ТОВ «Харківагроснаб" у власній господарській діяльності були використані товари (роботи, послуги), одержані від контрагентів ТОВ "Інтертранслогістик", ТОВ "ЗЕММАШ-ЗАПЧАСТИНА" та ТОВ ВТФ "АВІАС", а саме : копії видаткових накладних, копії оборотно-сальдової відомості по рахунку: 105 (виписка з балансу) необоротні активи - транспортні засоби за червень 2010 року, копія розпорядження директора ТОВ фірми "Харківагроснаб" №1/1/ОС від 01.01.2010 по встановленню норм списання пального автомобільного транспорту на підприємстві (т.1 а.с.83-90, 165-167).

В ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як свідчать матеріали справи, господарські операції між ТОВ «Харківагроснаб» та ТОВ «Інтертранслогістик», ТОВ ВТФ «Авіас» та ТОВ «Земмашзапчастина» підтверджені належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, оформленими згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На час проведення господарських операцій ТОВ «Інтертранслогістик», ТОВ ВТФ «Авіас» та ТОВ «Земмашзапчастина» були платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до пояснень представника відповідача, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, податковими органами на даний час прийняті податкові звітності контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Інтертранслогістик», ТОВ ВТФ «Авіас» та ТОВ «Земмашзапчастина» за відповідні періоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність зменшення заявленої ТОВ фірма "Харківагроснаб" до бюджетного відшкодування сум ПДВ за червень 2010 року на 6896,76грн. в звязку з недекларування контрагентами позивача, а саме ТОВ "Інтертранслогістик", ТОВ "Земмашзапчастина", ТОВ ВТФ "АВІАС" обєкта оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ.

Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції в цій частині законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача, щодо безпідставного зменшення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова заявленої ТОВ фірмою "Харківагроснаб" до бюджетного відшкодування суми ПДВ за червень 2010 року в розмірі 372411,47грн., з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на протязі лютого квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Едан плюс» було укладено 4 договори куплі продажу, а саме:

- 18.02.2010 року щодо купівлі продажу 152 тон рельс на загальну суму 1969920,00 грн., в тому числі ПДВ 328320,00 грн. (т.1 а.с. 92);

- 01.03.2010 року купівлі продажу 20 вагонів ВГ-1,2/600, 40 вагонів УВО -0,8/600, 20 вагонів ВГ-0,8/600, 6 електровозів 5АРВ-2/600, на загальну суму 4845940,05 грн., в тому числі ПДВ 640990,01 грн.; (т.1а.с.109);

- 23.04.20010 року щодо купівлі продажу стрілочного переводу ПО-Р24-1/3-11 в кількості 3 штук на загальну суму 462470,80 грн., в тому числі ПДВ 77078, 47 грн.; (т.1 а.с.115);

- 27.04.2010 року щодо купівлі продажу труб шахтних вентиляційних в кількості 300 штук та 3 вентиляторів ВМЕУ-5 на загальну суму 145890,00 грн. (т.1 а.с.120).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

На підтвердження своєї позиції позивачем надано до суду копії договорів №18/02 від 18.02.2010 року, №01/03 від 01.03.2010 року, №23/04 від 23.04.2010 року, №27/04 від 27.04.2010 року, укладених ТОВ фірмою "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Едан-Плюс" (продавець), податкових накладних та інших первинних документів (т.1 а.с.92-97, 101, 105, 109-113, 115-118, 120- 123).

Колегія суддів вважає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “ Про податок на додану вартість ” для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем (виконавцем) податкових, видаткових накладних, не є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту у випадку нездійснення самої господарської операції.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів, при аналізі первинних документів та інших документів, які надані позивачем, в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання обладнання у ТОВ «Едан плюс» (видаткові накладні, розрахунки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, складені між ВАТ «Едан плюс» та відповідача) встановлені значні розбіжності, а саме:

Відповідно до договору купівлі продажу №18/02 від 18.02.2010 року, який діє до 31.12.2010 року ТОВ «Едан плюс» зобовязаний був поставити, а позивач оплатити та прийняти товар рельси Р-38 в кількості 152 т. на загальну суму 1969920,00 гривен, в тому числі ПДВ 328320 грн.

Позивачем надано до суду 3 податкові накладні, відповідно до яких ТОВ «Едан плюс» поставив такі товари:

- Податкова накладна №296 від 19.05.2010 року щодо поставки рельс Р-38 в кількості 1,93 т. на суму 25000 грн., в тому числі 4166,67 ПДВ, (т.1 а.с.93)

- Податкова накладна №306 від 21.05.2010 року щодо поставки рельс Р-38 в кількості 39,24 т. на загальну суму 508512,06 гривен, в тому числі ПДВ 84752, 06 грн. (т.1 а.с.94)

- Податкова накладна №337 від 27.05.2010 року щодо поставки рельс Р-38 в кількості 5,95 т. на загальну суму 77137,92 грн., в тому числі ПДВ 12856,32 грн.,

тобто, щодо поставки рельс ТОВ «Едан плюс» в загальній кількості 47,12 тонн на загальну суму 1087031,96 грн., в тому числі ПДВ 181172,16 грн.

При цьому, відповідно до видаткових накладних: №337 від 27.05.2010 року, №306 від 21.05.2010 року та №301 від 20.05.2010 року, ТОВ «Едан плюс» поставлено до позивача рельс Р-38 в загальній кількості 83,876 тонн на загальну суму 1087031,96 грн., в тому числі ПДВ 181172,16 грн. (т.1 а.с.96,101, 105).

Крім того, позивач надав лише дві товаро - транспортні накладні щодо транспортування рельс Р-38 від ТОВ «Едан плюс» до ТОВ «Харківагроснаб»: від 27 травня 2010 року щодо перевезення 5,952 тони Рельс Р-38 та від 18.05.2010 року щодо перевезення Рельс Р-38 в кількості 9,8 тонн (а.с.97,105).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлені розбіжності між кількістю товару, яка вказана в податкових накладних (47,12т), видатковими накладними (83,976 т.) при однаковій загальній вартості (1087031,96 грн., в тому числі ПДВ 181172,16 грн.), та товаро транспортними накладними щодо перевезення товару від ТОВ «Едан плюс» до позивача (всього 9,8 т.).

Також, аналізуючи товаро транспортні накладні, судом апеляційної інстанції встановлені розбіжності між даним вказаними у товаро транспортній накладній від 27 травня 2010 року щодо перевезення рельс Р-38 в кількості 5,952 тонн та поясненнями представника позивача, так як згідно пояснень представника позивача, замовником перевезень виступала фірма ТОВ «Едан плюс», а тому у позивача і відсутні договори з автоперевізником, щодо перевезення вантажу, при цьому відповідно до товаро транспортної накладної замовником (платником) перевезення є ТОВ «Харківагроснаб» (т.1 а.с. 97).

Крім того, відповідно до договору купівлі продажу №01/03 від 01.03.2010 року ТОВ «Едан плюс» зобовязаний був поставити, а позивач оплатити та прийняти товар: Вагон ВГ-1,2/600 в кількості 20 штук на суму 276440 грн., Вагони УВО 0,8/600 в кількості 40 штук на суму 676600 грн., Вагони ВГ-0,8/600 в кількості 20 штук на суму 264720 грн. та 6 електровозів 5АРВ-2/600 на суму 1087190,04 грн., а всього на суму 3845940,05 грн., в тому числі ПДВ 640990,01 грн.

Позивачем до суду надано дві податкові накладні, а саме:

- податкова накладна №212 від 14.04.2010 року щодо електровозу 5АРВ-2 в кількості 2,79 штук, на загальну суму 1109169,00 грн., в тому числі ПДВ 184861,50 грн.;

- податкова накладна №325 від 25.05.2010 року щодо електровозу 5АРВ-2 в кількості 0,06 штук на суму 22654,00 грн., в тому числі ПДВ 3775,67 грн.,

Тобто, всього передано позивачу 2,85 штук електровозу на загальну суму 1131823 грн., в тому числі ПДВ 1888637,17 грн.

Відповідно до видаткової накладної №334 від 27 травня 2010 року ТОВ «Едан плюс» поставив, а ТОВ «Харківагроснаб» прийняв відповідно до умов договору від 01.03.2010 року 3 електровози 5АРВ-2(арП-4,5) на загальну суму 1192314,02 грн., в тому числі ПДВ 198719,00 грн.

Таким чином, встановлені розбіжності між кількість та назвою товару, який було поставлено ТОВ «Едан плюс» до позивача, згідно даних вказаних в видаткових накладних.

Представником позивача надав лише товаро транспортну накладну від 27 травня 2010 року (т.1 а.с.113 т.1) щодо поставки Електровозів АРВ-4,5 в кількості 3 штук, від 28.04.2010 року (а.с.51 т.2) щодо перевезення 3 електровозів АРП 4,5 та від 14 .04.2010 року щодо перевезення вагонеток ВГ 1,2 (назва товари не відповідає назві згідно договору купівлі продажу та податковій накладній) в кількості 12 штук, та вагонеток УВО 0,8 (назва товару не відповідає назві згідно договору купівлі продажу та податковій накладній) в кількості 10 штук (а.с. 58 т.2) лише до ТОВ «Едан плюс» та не надано жодного доказу в підтвердження переміщення вказаного товару в подальшому до ТОВ «Харківагроснаб».

Також колегія суду зазначає, що позивачем не надано до суду документи, які б вказували, яким чином проводилася поставка іншого товару, згідно договору купівлі продажу укладеного 01.03.2010 року від ТОВ «Едан плюс» до ТОВ «Харківагроснаб».

Крім того, позивачем до суду не надано товаро транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару від ТОВ «Едан плюс» до позивача, згідно договорів купівлі продажу від 23.04.20010 року та 27.04.2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ні в ході перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції та в ході апеляційного розгляду справи, не надано документів, якими було б беззаперечно підтверджено факт поставки та отримання товару на виконання договорів купівлі продажу №18/02 від 18.02.2010 року, №01/03 від 01.03.2010 року, №23/04 від 23.04.2010 року, №27/04 від 27.04.2010 року від ТОВ «Едан плюс» до ТОВ «Харківагроснаб», оскільки позивачем надані лише документи, які підтверджують транспортування товару в подальшому позивачем своїм контрагентам.

Колегія суддів, також звертає увагу, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м.Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Едан плюс" з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 29.08.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт №4231/23- 104/36032757 від 21.09.2010 (т.2 а.с.68-76).

Відповідно до вказаного акта №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Едан плюс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до приписів ст.228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Колегія суддів зазначає, що за правилами ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України в кореспонденції з приписами ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює жодних юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних доказів реального вчинення операції з поставки товару позивачеві з боку ТОВ «Едан плюс» на підставі договорів куплі продажу №18/02 від 18.02.2010 року, №01/03 від 01.03.2010 року, №23/04 від 23.04.2010 року, №27/04 від 27.04.2010 року, а тому, враховуючи положення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів вважає безпідставною заявлену ТОВ "Харківагроснаб" до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 372411,47грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині зменшення заявленої ТОВ фірмою "Харківагроснаб" до бюджетного відшкодування суми ПДВ за червень 2010 року в розмірі 372411,47 грн., відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Законом України “ Про податок на додану вартість ”, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позовних щодо скасування податкового повідомлення рішення в цій частині.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Прокурора Ленінського району м. Харкова, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. по справі№2а-12941/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 01.08.2011 р.