Ухвала суду № 20344441, 25.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 р.Справа № 2а-641/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2011 р. по справі№2а-641/11/2070

за позовом Відкритого акционерного товариства "Елеватормлинмаш"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Елеватормлинмаш", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому, з урахуванням наданих уточнень позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача зі зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за вересень 201.0 року на суму 1420,00 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000370700/0 від 27.12.2010 р., винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0000370700/0 від 27.12.2010 р. ґрунтуючись не на законі, а на власному припущенні, що такий статус податкової звітності контрагента платника податків у "Системі обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" як "звіт визнано не дійсним" забороняє платнику податків включати до податкового кредиту суму сплаченого (нарахованого) податку при придбанні товарів (робіт, послуг), та, відповідно, використовувати законне право на бюджетне відшкодування. Такі дії прямо свідчать про протиправність дій посадової особи, яка склала акт перевірки, та про незаконність рішення податкового органу, прийнятого на підставі такого акту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2011 р. задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства

"Елеватормлинмаш".

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова зі зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2010 року на 1420,00 грн.

Скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000370700/0 від 27.12.2010 року, винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2011 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.. 129 Конституції України, ст. ст. п. 1.3 ст. 1, пп.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.. 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Відкрите акціонерне товариство "Елеватормлинмаш", 05.01.1994 р. зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради, про що зроблено відповідний запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1 480 120 0000 000154 та 28.02.1994 р., взятий на податковий облік у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за № 30.

20.09.2010 року Відкрите акціонерне товариство "Елеватормлинмаш" подав до ДПІ Жовтневого району м. Харкова декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010р. із визначенням суми з ІІДВ до відшкодування з бюджету в розмірі 396897 грн.

У період з 24.11.2010 р. по 14.12.2010 року фахівцями ДПІ Жовтневого району м. Харкова проведено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства "Елеватормлинмаш" з питання нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за серпень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №3328/07-12/00931767 від 17.12.2010 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено, що ВАТ «Елеватормлинмаш»:

- порушення п.1.3 ст.1, п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про

податок на додану вартість», а саме: завищений податковий кредит податку на додану вартість по деклараціям за серпень 2010 року на суму 1419,84 грн., вересень 2010 року на суму 48428,34 грн.

Зазначені порушення призвели до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язані податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям за серпень 2010року на суму 1419,84 грн., вересень 2010 року на суму 48428,34 грн., завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за вересень 2010 року в розмірі 1420,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ Жовтневого району м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000370700/0 від 27.12.2010 р., яким ВАТ "Елеватормлинмаш" зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2010 року на суму 1420,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням ДПІ Жовтневого району м. Харкова, ВАТ "Елеватормлинмаш" оскаржив його в апеляційному порядку, передбаченому п. 5.2. та п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 р., подавши 30.12.2010 року до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова скаргу № 2010/475 від 30.12.2010 р. про перегляд податкового повідомлення-рішення №0000370700/0 від 27.12.2010 р.

Не отримавши станом на 25.01.2010 року від відповідача рішення податкового органу за скаргою № 2010/475 від 30.12.2010 р., позивач звернувся до Харківського адміністративного суду з вищезазначеним адміністративним позовом.

Також встановлено, що 25.01.2010 року між ВАТ "Елеватормлинмаш" та ТОВ "ДОМ і К" укладено договір №2010/14, відповідно до якого ВАТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) доручає ТОВ "ДОМ і К" (Підрядник) виконати ремонтно-будівельні роботи.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, первинні документи ВАТ "Елеватормлинмаш" відповідають загальним вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані; придбані позивачем послуги були використані у його господарської діяльності.

Крім того, відповідно до довідки з ЄДРПУ, запис про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "ДОМ і К" внесено лише 02.11.2010 р., тоді як господарські операції з позивачем відбулися у серпні 2010 року.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, належними доказами не довів факту правомірності висновків про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки №3328/07-12/00931767 від 17.12.2010 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000370700/0 від 27.12.2010 р., позивачем завищений податковий кредит з податку на додану вартість по деклараціям за: серпень 2010 року на суму 1419,84 грн., вересень 2010 року на суму 48428,34 грн., які призвели до порушень, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям за: серпень 2010 року на суму 1419,84 грн.; вересень 2010 року на суму 48428,34 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації: за вересень 2010 року в розмірі 1420,00грн.

Такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що ВАТ Елеватормлинмаш" до податкового кредиту серпня 2010 року включені суми податку на додану вартість по взаємодії з підприємством ТОВ «Дом і К»на загальну суму 8519,06 грн., в т.ч. ПДВ 1419.84 грн. (податкова накладна від 20.08.2010р. №752 на загальну суму 8519.06 грн. в т.ч. ПДВ 1419.84 грн.), які згідно «Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», проведеного на рівні ДПА України, встановлено відсутність задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з невизнанням звітності ТОВ "Дом і К" за серпень 2010 року як податкової. Зазначене порушення призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2010 р. на суму 1 419,84 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2010 р. на 1 419,84грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника банку до декларації за вересень 2010 року на суму 1 419,84 грн.

Підпунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що і підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту. 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 нього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту. 7.7.2. пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків. сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів ( робіт, послуг ), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Встановлено, що 25.01.2010 року між ВАТ "Елеватормлинмаш" та ТОВ "ДОМ і К" укладено договір №2010/14, відповідно до якого ВАТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) доручає ТОВ "ДОМ і К" (Підрядник) виконати ремонтно-будівельні роботи.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 2.2. вказаного договору встановлено, що підрядник зобов'язаний до початку робіт надати оригінал ліцензії на виконання такого виду робіт для ознайомлення та копію. Копія зазначеної ліцензії міститься в матеріалах справи.

Відповідно до умов укладеного договору ВАТ "Елеватормлинмаш" та ТОВ "ДОМ і К" 25.01.2010 року підписано кошторис (а.с. 41).

ТОВ "ДОМ і К" виконало ремонтні роботи, про що свідчить акт виконаних підрядних робіт від 20.08.2010 року (а.с. 45). Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконані роботи проведені у безготівковому порядку, про що свідчіть платіжні доручення №13450 від 27.07.2010 р. на суму 19200,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 200. 00 грн. та №13584 від 25.08.2010 р. на суму 8519,06 грн. в т.ч. ПДВ 1419,84 грн. (а.с. 43, 44).

Тобто, у серпні 2010р. відбулися події, за наслідками яких ТОВ "ДОМ і К" виписав податкову накладну №752 від 20.08.2010 року, а ВАТ "Елеватормлинмаш" включив до складу податкового кредиту певні суми ПДВ, сплачені при отримання результатів робіт.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна №752 від 20.08.2010 року на загальну суму 8519,06 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1419.84 грн., за змістом та реквізитами відповідає вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 164, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037. Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають недостовірні дані.

Крім того, як свідчать письмові докази: договір купівлі-продажу нежитлових будівель №5179 (бланк сер. ВАС №434252) від 26.12.2002 р., (а.с. 60), акт приймання-передачі від 26.12.2002 р. до договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 434252 від 26.12.2002 р. (а.с. 63), витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 10066 від 24.01.2003р. (а.с. 62), реєстраційне посвідчення про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 64), придбані ВАТ "Елеватормлинмаш" послуги використані у його господарської діяльності.

Відповідно до ст.18 Закону України Закону України від 15 травня 2003 року N 755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державною реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Як свідчить довідка з ЄДРПУ, запис про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "ДОМ і К" внесено лише 02.11.2010р., тоді як господарські операції з позивачем відбулися у серпні 2010 року.

Відповідно до підпункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2. ст.. 10 цього Закону 10.2. платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2011р. по справі№2а-641/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2011 р. по справі

№2а-641/11/2070 запозовомВідкритого акціонерного товариства "Елеватормлинмаш"доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій протиправними залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >