Ухвала суду № 20344110, 21.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 р.Справа № 2а-14273/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Катунова В.В.

суддів Рєзнікової С.С.

Ральченка І.М.

за участю

секретаря судового засідання Галан О.О.

представника позивача Козлович С.М., Недашковського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2-а-14273/10/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Купянський молочноконсервний комбінат»

до Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552310/0 від 01.11.2010 року Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки не є обґрунтованими, оскільки угода позивача з ПП «Агродом» на поставку молока носила реальний характер. Взаємовідносини між сторонами були направлені на отримання економічного ефекту.

Суми податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ПП «Агродом» відображені в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Таким чином, позивач вважав, що висновки, відображені в акті перевірки податковим органом не обґрунтовані, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року допущено заміну позивача Закритого акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат" на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000552310/0 від 01.11.2010 року Купянської об'єднаної державної податкової інспекції.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача просили залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.10.2010 року Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Купянський молочноконсервний комбінат» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ПП «Агродом» за період з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 1281/23-00418142 від 15.10.2010 року, в якому відображено встановлені порушення підприємством ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ «Купянський молочноконсервний комбінат» з постачальником товару ПП «Агродом»; відсутність обєктів які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані відображення ЗАТ «Купянський молочноконсервний комбінат» у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року про обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними на суму 412689,77 грн. Таким чином, встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року в сумі 412689,77 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 412689,77 грн. (а. с. 11-24, том 1)

На підставі акту перевірки № 1281/23-00418142 від 15.10.2010 року, податковим органом 01.11.210 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552310/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 619024,16 грн., в тому числі: за основним платежем 412689,77 грн. та штрафні (фінансові) санкції 206341,39 грн. (а. с. 25, том 1)

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні товару ПП «Агродом» на виконання умов договору від 17.07.2008 р., підлягають включенню до податкового кредиту з ПДВ на підставі п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому податкове повідомлення-рішення № 0000552310/0 від 01.11.2010 р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 6190247,16 грн. підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.08.2007 року по 30.09.2008 року ПП «Агродом» (акт перевірки № 153/23-3-35192280 від 13.1.2009 року), виявлені взаємовідносини з ТОВ «Схід Строй», який був постачальником та покупцем ПП «Агродом».

За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 13.10.2008 року по справі № 1-453/2008 господарська діяльність ТОВ «Схід Строй» визнана фіктивною за період з червня 2005 року по квітень 2008 року. Посадові особи визнанні винними за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205, ст. 366 КК України (а. с. 29-32, том 4).

Крім того, актом перевірки № 6061/23-35192280 від 03.09.2010 року Словянською ОДПІ укладені угоди між ТОВ «Агродом» та його контрагентами визнані нікчемними за період діяльності з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про здійснення правочинів між ПП «Агродом» та піриємствами-постачальниками без мети настання реальних наслідків; не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Агродом» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю первинних документів; у ПП «Агродом» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; операції ПП «Агродом» не є господарською діяльністю підприємства. Фінансово-господарська діяльність ПП «Агродом» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські відносини між ПП «Агродом» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. В зв'язку з проведенням операцій позивачем з ПП «Агродом», дані, відображені ЗАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року про обсяги придбання товару та податковий кредит, не є дійсними на суму 412689.77грн грн. (а. с. 11-24, том 1).

Однак, як свідчать письмові докази, 17.07.2008 року ЗАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» укладено договір № 1808050321 з ПП «Агродом» про постачання молока (а. с. 28, том 4).

На виконання умов вказаного договору ЗАТ "Куп'янський молочноконсервний комбінат" отримав від ПП "Агродом" молоко загальною вартістю 2476082,63грн., що підтверджується товарно-транспортними вкладними з відміткою ЗАТ "Куп'янський молочноконсервний комбінат " про прийняття товарів та отриманими податковими накладними: № 2 від 31.10.08, № 4 від 28.11.08, № 3 від 31.12.08. № 40 від 22.01.09. № 2 від 30.01.09, в яких окремо було визначено суму ПДВ (а. с. 179-188, том 1).

Транспортування товару згідно договору проводило ЗАТ "Куп'янський молочноконсервний комбінат ", що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, на яких при вїзді на територію комбінату проставлено відповідний штамп прохідної. Отримане молоко пройшло випробування у позивача на якість (на жирність, міст води, щільність, лок і таке інше), про що на товарно-транспортній накладній проставлено відповідний штамп приймальної лабораторії (а. с. 45-174, том 1).

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПП «Агродом», що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а. с. 153-168, 196-241, том 2).

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними за жовтень 2008 р. - грудень 2008 р. та січень 2009 року включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ (а. с. 189-226, тоом 1).

Отримане від ПП «Агродом» молоко позивачем викорисано у власній виробничій діяльності: виготовлення молочних консервів, масла тваринного, сухих молочних продуктів, кисломолочних продуктів тощо, про що свідчать відповідні реєстри бухгалтерського обліку: журнали-ордери по рахунку 231 «Основне виробництво», 201/2 «Сировина», наявність власних виробничих потужностей та основних засобів, що підтверджується Довідкою про наявність у власності ПАТ «Купянський молочноконсервний комбінат» основних виробничих фондів, призначених для приймання, переробки молока (а. с. 155-160, том 4).

В подальшому виготовлена молочна продукція реалізовувалась переважно ТОВ «Торговий дім «Молочна слобода», про що свідчать дані бухгалтерського обліку, а також договори № 0101040239 від 01.05.07 р„ № 0101040240 від 01.05.07 р„ № 0101040241 від 01.05.07 р., № 101040242 від 01.05.07 р„ № 0101040243 від 01.05.07 р. з відповідними додатковими угодами та додатками до них (а. с. 125-150, том 4).

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано в ході апеляційного перегляду справи, на момент укладення договорів та виписування спірних податкових накладних, ПП «Агродом» був зареєстрований органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість. Даний факт відповідачем не заперечується і не спростовується ні актом перевірки, ні матеріалами справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство "Агродом" (ПП "Агродом"), має реєстраційний номер юридичної особи ЄДР №10026594579 станом на 10.05.2011 року, знаходиться за адресою: 84105, Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Лєрмонтова, будинок 34, що відповідає адресі, зазначеній в податкових накладних.

Крім того, податковим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача (акт №744/23-00418142 від І 5.06.2009 р.) за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 року, а також планову документальну виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 року (акт №934/23-00418142 від 03.08.2010 р.). За результатами вказаних перевірок порушень стосовно правових відносин позивача із ПП "Агродом" не встановлено. Не встановлено також проведення позивачем безтоварних операцій та не виявлено фактів використання отриманого від постачальників молока, зокрема, від ПП "Агродом" не у господарській діяльності (а. с. 1-152, том 2).

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 626 ЦК України, договіром є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, про що зазначено в ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 108 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності схвалення його батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 Цивільного кодексу України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції податковим органом не надано належних доказів про самостійне дослідження обставин укладення спірного договору, предмету цього правочину, змісту прав та обов'язків сторін за ним, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладення правочину.

Укладений між позивачем та ПП «Агродом» договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач належним чином оформив договірні правовідносини з ПП «Агродом», виконав вимоги податкового законодавства, оформивши всі первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. За формою та змістом первинні документи відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством України.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів, чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону Україи «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх експорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкові накладні, отримані позивачем від ПП «Агродом» містять порядковий номер податкової накладної; дату їх виписування; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування - юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що спірні податкові накладні видані платником ПДВ, за формою та змістом відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач, як сторона договору, укладеного з ПП «Агродом», не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом та за можливу недостовірність відомостей щодо нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки частиною 2 статті 61 Конституції України встановлена ідивідуальна юридична відповідальність.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000552310/0 від 01.11.2010 року не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач виконав вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України, проте як відповідачем не доведена правомірність, законість та обґрунтованість дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відношенні позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.05.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 р. по справі№2-а-14273/10/2070 за позовомПублічного акціонерного товариства «Купянський молочноконсервний комбінат»до Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Ральченко І.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 26.07.2011 р.