Ухвала суду № 20344784, 12.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/2557/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В.,

Спаскіна О.А.

за участю секретаря Савченко О.В.

представника позивачаБайдужа Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року по справі 2а-1607/2557/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «Транс Скло» до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

14 квітня 2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «Транс Скло».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000901502/0/688 від 16.03.2011 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що згідно податкової звітності у ПП «Нафта-капітал»(контрагента позивача) відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.01.2011 року по 25.02.2011 року Кременчуцькою ОДПІ проведена камеральна перевірка ТОВ «ТрансСкло» з податкової звітності з податку на додану вартість грудень 2010 року.

28.02.2011 року за результатами перевірки складено акт № 885/15-322/36670927, яким встановлено порушення позивачем:пп.1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено завищено податковий кредит та відповідно занижено сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 8479,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки у перевіряємому періоді позивач уклав договір купівлі-продажу товарів № 16 від 07.12.2010 з ПП «Нафта-Капітал»на поставку скла енергозберігаючого, загартованого 4м.м.

На виконання вказаного договору, були виписані податкові накладні № 885 від 07.12.2010 та № 886 від 23.12.2010 року.

Перевіркою встановлено, що ПП «Нафта-Капітал» має стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, згідно розрахунку комунального податку за ІІІ квартал 2010 року працівники за основним місцем роботи відсутні, витрати по оплаті праці згідно декларації за 9 місяців 2010 6083 грн. За ініціативою Кременчуцької ОДПІ підприємству ПП «Нафта-Капітал» 20.01.2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ по причині відсутності юридичної особи за її за місцезнаходженням.

16 березня 2011 року на підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0000901502/0/688 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість з них за основним платежем 8749,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2187,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення, Кременчуцька ОДПІ діяла не в спосіб, передбачений ст. 9 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно п.п. 7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно пп. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Згідно абзацу «в» пп. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податкові накладні видаються платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Згідно п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року встановлено, що реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Враховуючи, що на момент здійснення господарських операцій, продавці товарів, робіт, послуг знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.

Подальше ненадання такими підприємствами контрагентами податкової звітності, чи не визнання її податковим органом, як такої, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Закон України «Про податок на додану вартість» не містить відповідних норм, які б зобовязували замовника товарів, робіт, послуг слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт чи постачальника товарів.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані підприємствами ПП «Нафта-Капітал», відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», ПП «Нафта-Капітал» станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ.

На підтвердження реальності виконання договору позивачем також надано: довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностій № 727 від 23. 12. 2010р., про що свідчить витяг з книги реєстрації довіреностей ТОВ «ВФ «ТрансСкло»; та оприбуткований як сировина на складі ТОВ «ВФ «ТрансСкло».

Згідно Журналу ордеру та відомості по рахунку 311 «Розрахунковий рахунок»та рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за грудень 2010р., сальдової відомості по рахунку 201 «Сировина та матеріали» за грудень 2010 p., оборотної відомості по рахунку 644 «Податковий кредит».

Більш того, придбана сировина (скло енергозберігаюче), була використана у виробництві продукції (склопакетів) в січні 2011 року, про що свідчать наступні документи: сальдова відомість по рахунку 201 «Сировина та матеріали»за січень 2011р., калькуляційна відомість по рахунку 23 «Виробництво»за січень 2011р. та сальдова відомість по рахунку 26 «Готова продукція»за січень 2011 р.

Також використання скла енергозберігаючого здійснювалося у лютому 2011р. для виготовлення склопакетів, про що свідчать наступні документи: сальдова відомість по рахунку 201 «Сировина та матеріали»за лютий 2011р.. калькуляційна відомість по рахунку 23 «Виробництво»за лютий 2011р. та сальдова відомість по рахунку 26 «Готова продукція» за лютий 2011р.

Про використання продукції у господарській діяльності ГОВ «ВФ «ТрансСкло», свідчать також наказ про створення комісії № 1 від 05 січня 2011р.. Акт порізки скла № 1 від 05 січня 2011р., Акт списання № 1 від 05 січня 201 1р.

Про те, що ТОВ «ВФ «ТрансСкло»здійснює господарську діяльність свідчать також договори оренди нежитлового приміщення № 205/10-0701 від 01.07.2010р., та суборенди нежилого приміщення № 15-к від 15.11.2009р.. а також договір позички земельної ділянки від 01.03.201 1р.

Таким чином, відповідач прийшов до необґрунтованого висновку про порушення позивачем:пп.1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено завищено податковий кредит та відповідно занижено сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 8479,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог та невідповідність податкового повідомлення рішення нормам чинного законодавства.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ПП «Нафта-капітал»(контрагента позивача) відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ, колегія суддів вважає безпідставними.

Пп. 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року по справі 2а-1607/2557/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 18 липня 2011 року.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді

Любчич Л.В.

Спаскін О.А.