Постанова № 20341054, 27.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 р. Справа № 2а-12511/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.

представника відповідача - Суббота В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від15.06.2011р. по справі№2а-12511/10/2070

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова

до Публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16330"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Харківське автотранспортне підприємство 16330”, в якому просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Харківське автотранспортне підприємство 16330” на користь Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 12399,33грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, вказує на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови приписів Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство 16330»зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова були вручені ВАТ «АТП 16330»повідомлення за червень - серпень 2010 року, в яких позивач зобов'язує відповідача перерахувати до ПФУ суми платежів на виплату та доставку пільгових пенсій, призначеним водіям міського пасажирського транспорту, вказаних в п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з приписів п. 1 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, у відповідності до яких відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та положень частини 2 Прикінцевих положень вказаного Закону, згідно яких відсутні підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, призначену на підставі пункту «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»- водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів і т.д.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про нормативну та документальну необґрунтованість позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, а тому відсутність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п. з ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, серед інших, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві відповідача працювали особи, яким у відповідності до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначено пенсії на пільгових умовах.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

У відповідності до п. 1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Пункт 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначає, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, оскільки на даний час пенсійне забезпечення осіб, які мають право на призначення пенсій на пільгових умовах, через професійні та корпоративні фонди не запроваджено, пенсійний вік та наявність пільгового трудового стажу визначається Законом України "Про пенсійне забезпечення", та діє порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому колегія суддів зауважує, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тобто до 01.01.2004 року, порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій регулювався Законом України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, Порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсії відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, регулювався частиною 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне страхування», за якою підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.

Частина 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виключена згідно із Законом України від 17 лютого 2000 року № 1461-ІІІ.

Цим же законом пункт 1 статті 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»встановлено ставку на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 % від зазначеного обєкту оподаткування.

Тобто, порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України, передбачений Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», не змінився у звязку з набранням чинності Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що чинним законодавством не був передбачений порядок покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, передбачених п. «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують доводи суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-12511/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова до Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16330" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16330" (61105,м. Харків, вул. Киргизька, 21, код 03115353) на користь Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова (61082, м. Харків, пр. Московський, 198/3, код 22645387) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за червень, липень, серпень 2010 року у розмірі 12399,33грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 01.08.2011 р.