Постанова № 20340835, 28.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 р. Справа № 2а-12284/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняБоришполець Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Акціонерного Товариства Закритого Типу "Сокомаринад" та Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2011р. по справі№2а-12284/10/2070

за позовом Акціонерного Товариства Закритого Типу "Сокомаринад" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АТЗТ “Сокомаринад”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 27.08.10 р. № 00001152330/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 641109,0 грн. та застосування штрафний санкцій в розмірі 320553,5 грн. та № 0001162330/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 293192,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 146596,0 грн.; від 23.09.10 р. № 00001152330/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 641109,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 320553,5 грн. та № 0001162330/1 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 293192,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 146596,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.11 р. по справі № 2-а-12284/10/2070 позов був задоволений частково:скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 00001152330/0 від 27.08.10 р., № 00001152330/1 від 23.09.10 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 363735,0 грн. (за основним платежем 242490,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 121245,0 грн.); скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0001162330/0 від 27.08.10 р., № 0001162330/1 від 23.09.10 р. в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 290988,0 грн. (за основним платежем 193992,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 96996,0 грн.). В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.11 р. по справі № 2-а-12284/10/2070 в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених апеляційній скарзі.

Відповідач також не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.11 р. по справі № 2-а-12284/10/2070 в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга АТЗТ “Сокомаринад” підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що АТЗТ “Сокомаринад” зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.05.96 р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія № 12801200000000179 та отримано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 29851251 від 06.08.97 р. Згідно Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань, оптова торгівля фруктами та овочами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, надання інших індивідуальних послуг.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 27.08.10 р. № 00001152330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 671389,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 335694,5 грн. та № 0001162330/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 303143,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 151571,5 грн. є акт № 5493/233/24334545 від 02.07.10 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 р. по 31.03.10 р.

Платник податків скористався правом оскаржити вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративній процедурі, для чого ним до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була подана первинна скарга від 06.09.10 р., яка рішенням відповідача від 23.09.10 р. була залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін. З урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 23.09.10 р. № 00001152330/1 та № 0001162330/1, які є тотожними оскарженим.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що підстави та порядок прийняття нових податкових повідомлень-рішень до 01.01.11 р. були визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачала прийняття нового податкового повідомлення-рішення без часткового задоволення скарги платника податків або без донарахування податкового зобовязання та/або штрафних санкцій. За таких підстав у відповідача не було законних підстав для прийняття нових податкових повідомлень-рішень від 23.09.10 р. № 00001152330/1 та № 0001162330/1, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Проте, вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції не врахував приписи наведених норм, що колегія суддів визнає достатньою підставою для зміни судового рішення в частині мотивів та підстав для задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 23.09.10 р. № 00001152330/1 та № 0001162330/1.

В наданому до матеріалів справи акті перевірки зафіксовані факти порушення позивачем вимог п. 5.2.1, п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 671389,0 грн., в т.ч. за 2 квартал 2008 р. на 126934,0 грн., 3 квартал 2008 р. на 14907,0 грн., за 4 квартал 2008 р. на 4123,0 грн., за 2 квартал 2009 р. на 253739,0 грн., за 4 квартал 2009 р. на 271686,0 грн. Виявлені порушення відповідач повязує, зокрема, з тим, що позивач включив до валових витрат понесені ним витрати по операціям з ПП ФГ «Антей-Приват» по нікчемній угоді.

Ці висновки в акті перевірки обумовлені тим, що відповідачем була отримана постанова слідчого СВ ПМ ДПА у Харківській області капітана міліції Гіренко Н.А. про проведення позапланової документальної перевірки ПП ФГ «Антей-Приват» за період з 01.03.08 р. по 30.06.09 р. у звязку з порушенням кримінальної справи № 16090018 на посадових осіб підприємства. Посилаючись на результати проведеної перевірки, зафіксовані в акті № 4624/232/34390820 від 14.10.09 р., та пояснення гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4, які вони надали (протоколи допитів свідків від 19.05.09 р. в кримінальній справі № 16090018 відносно посадових осіб підприємства) та в яких зазначили, що вони будь-яких первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства, договорів, податкових декларацій не підписували, довіреностей на право здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не виписували, та на відсутні у вказаного підприємства необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме відсутні необхідні трудові ресурси, протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічився 1 штатний робітник (директор), сумісників не має, відсутні необхідні основні фонди, складські приміщення, обладнання для виконання укладених угод, власні або наймані транспортні засоби, відсутні підрядні контракти або договори з безпосередніми виконавцями робіт, послуг, відповідачем був зроблений висновок про те, що укладені позивачем з ПП ФГ “Антей-Приват” договори купівлі-продажу від 04.01.08 р. № 04/01-1 та № 04/01-2 були укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Вищенаведені операції були також розглянуті перевіряючими при дослідженні правомірності формування податкового кредиту і зроблені висновки про порушення позивачем вимог п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 303143,0 грн., у тому числі за квітень 2008 р. на 54387,0 грн., за травень 2008 р. на 47160,0 грн., за вересень 2008 р. на 6653,0 грн., за листопад 2008 р. на 3928,0 грн., за квітень 2009 р. на 191645,0 грн., та завищено відємне значення по ПДВ по рядку 26 декларації за травень 2009 р. на суму 2347,0 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції процитував зміст п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», Порядок заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 р. і зробив висновок про те, що у даному випадку підстав для включення АТЗТ “Сокомаринад” до складу валових витрат суми 374400,00 грн. та до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ “Антех” не має через недійсність договорів, підписаних неповноважною особою, тобто які порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В обґрунтування висновків щодо підпису неповноважної особи на договорах купівлі-продажу, суд першої інстанції послався на дані витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де вказано, що ТОВ “Антех” зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.06.06 р., засновником та керівником зазначено ОСОБА_4, від 29.12.08 р. був внесений запис про перереєстрацію ТОВ “Антех” в ПП ФГ “Антей-Приват”, засновником та керівником залишився ОСОБА_4. Але надані до матеріалів справи договори купівлі-продажу від 04.01.08 р. № 04/01-1 та № 04/01-2 підписані з боку ТОВ “Антех” директором ОСОБА_5 На підставі вказаних договорів АТЗТ “Сокомаринад” здійснило розрахунок у безготівковій формі, що підтверджується матеріалами справи, а ТОВ “Антех” були виписані податкові накладні за підписами директорів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Отже, первинні документи, надані позивачем та знаходяться у матеріалах справи, не можуть бути прийняті судом до уваги через відсутність на документах підпису директора ТОВ “Антех”ОСОБА_4

В якості доказів правомірності висновків перевіряючих судом першої інстанції були визнані акт перевірки ПП ФГ “Антей-Приват”, протоколи допитів гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 в межах розслідування кримінальної справи і за таких підстав судом першої інстанції зазначено, що АТЗТ “Сокомаринад” не надано до суду вичерпних доказів, які б свідчили про реальність виконання укладених угод, у звязку з якими видані податкові накладні, на підставі яких в подальшому сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати підприємства.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, які передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте в судовому рішенні не вказано в чому суд вбачає порушення наведених норм, які саме частини ст. 203 ЦК України були порушені, якими доказами це підтверджується. Також, мотивуючи судове рішення твердженнями про те, що договори позивача з його контрагентом порушують публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, оскільки підписані неповноважною особою, суд першої інстанції не навів фактичних даних, на підставі яких був зроблений цей висновок, зокрема не вказав на порушення яких конституційних права і свобод, кого саме спрямовані договори, про знищення або пошкодження якого майна йде мова, кому воно належить і хто бажав їм заволодіти. Відсутні відомості яким чином і на підставі яких документів ці факти суд першої інстанції встановив.

Також колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що відповідно ст. 69, ст. 70 та ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням наведених норм слід вказати на те, що сам по собі акт перевірки не є доказом певних обставин, а може бути лише підставою для зясування цих обставин судом з урахуванням документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності. Але акт перевірки іншого платника податків не може бути підставою для відповідних висновків щодо підприємства, яке знаходилося з ним у господарських відношеннях. Також посилання суду першої інстанції на акт перевірки ПП ФГ “Антей-Приват” є недоречним ще і з тих підстав, що ця перевірка була призначена за постановою слідчого і її результати підлягали використанню в межах розслідування кримінальної справи і оцінку виявленим фактам мав дати лише суд при розгляді даної кримінальної справи. З тих же підстав є недоречним прийняття судом першої інстанції в якості доказів по даній справі показання свідків, надані в межах розслідування кримінальної справи, оскільки тільки суд при розгляді кримінальної справи мав право дати оцінку цим показанням і визнати їх правдивими або спростувати їх іншими доказами.

За таких підстав є недоведеними належними та допустимими доказами висновки суду першої інстанції про невідповідність підписів на документах по укладеним та виконаним договорам позивача з ТОВ «Антех» (ПП ФГ “Антей-Приват”), оскільки ці висновки ґрунтуються виключно на неналежних доказах, отриманих не відомо яким чином з матеріалів кримінальної справи (доказів того, що незасвідчені слідчим копії документів останнім були передані відповідачу не надано). Також відповідачем не вказано які машини та механізми повинен був мати продавець для здійснення продажу товарів (яблука свіжі, пюре яблучне, кондитерська сировина), труд скількох працівників і яких спеціальностей повинен був використовувати, чи підлягали ці товари складському зберіганню і який час. В акті перевірки і в судовому рішенні факт поставки товарів не ставиться під сумнів.

Колегія суддів дослідила надані до матеріалів справи договори купівлі-продажу від 04.01.08 р. № 04/01-1 та № 04/01-2, укладені позивачем з ТОВ «Антех» (ПП ФГ “Антей-Приват”), які за формою та змістом відповідають ознакам цієї категорії правочинів, визначених в главі 54 ЦК України. Доказів того, що особа, яка уклала ці договори від імені продавця, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто її цивільна дієздатність була обмежена судом в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (ст. 36 ЦК України), відповідачем не надані. Виконання договорів та поставка товарів підтверджена належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, платіжними документами на перерахування коштів у безготівковій формі, що відповідачем не заперечувалося.

За таких підстав висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, є хибними, а тому судове рішення в цій частині прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

В акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства повязуються з формуванням валових витрат за квітень 2009 р. в сумі 969958,00 грн. та податкового кредиту по ПДВ в сумі 193992,0 грн. по операціям з ТОВ «Асоціація постачальників обладнання», оскільки на момент перевірки вказане підприємство припинено (ліквідовано, закрито) та не декларувало податкове зобовязання з ПДВ. Ці висновки ґрунтуються на тому, що відповідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» було зареєстровано в якості юридичної особи 24.12.04 р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради, а 19.10.09 р. був внесений запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що ним був досліджений договір № 30/01-01 від 30.01.09 р., укладений позивачем (покупець) з ТОВ «Асоціація постачальників обладнання», предметом якого є поставка товарів, перелік якого вказується у видаткових накладних. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін. Виконання договору підтверджено належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, оплачені покупцем, що не спростовано відповідачем.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» у звязку з визнанням її банкрутом було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.10.09 р., запис про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи був внесений 20.07.09 р., тобто ліквідація ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» відбувалася після отримання та позивачем від постачальника податкових накладних і декларування податкового кредиту у відповідності до законодавства України.

Також суд першої інстанції вказав на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а тому посилання відповідача на відсутність обєкта оподаткування через недекларування податкового зобовязання з ПДВ ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» у квітні 2009 р. визнано безпідставним через відсутність прямого звязку між фактом недекларування податкового зобовязання та правом платника податків на податковий кредит.

В обґрунтування наведеного висновку суд першої інстанції процитував приписи п. 1.6, п. 1.7 ст. 1, п. 7.2.6, п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.7.1, п. 7.4.5, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які регулюють порядок формування податкового кредиту по ПДВ, п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5, п. 1.32 ст. 1, п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які регулюють порядок формування валових витрат виробництва.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають приписам чинного законодавства, підтверджені наявними у справі документами і не спростовані доводами апеляційної скарги відповідача.

Відповідач порушення позивачем вимог п. 5.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» також повязує з неправомірним віднесенням до складу валових витрат суму 133335,0 грн. (без ПДВ) та сформовано податковий кредит у розмірі 26667,0 грн. по операціям з ТОВ “Мітон-груп” через недотримання правил ведення податкового обліку на підприємстві. Дані висновки обумовлені тим, що на підприємстві на час проведення перевірки були відсутні прибуткові накладні та податкова накладна № 93 від 17.04.08 р. на суму 160000,0 грн. (ПДВ 26666,67 грн.), що свідчить про відсутність доказів на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту. При цьому в акті вказано, що ці документи були вилучені у позивача СГСБЄП Київського РВ ХГУ ГУМВС в Харківській області за протоколом вилучення від 10.06.09 р. і не були надані перевіряючим на запит до СУ ГУМВС України.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на положення ч. 1 ст. 70 КАС України і не визнав належним доказом по даній справі надану позивачем до матеріалів справи накладну № 22 від 17.04.08 р. на суму 159999,41 грн. (про купівлю кураги, чорносливу, ізюму, кокосу, стружки), оскільки на ній відсутній підпис уповноваженої ТОВ “Мітон-груп” особи. Також судом не була визнана доказом банківська виписка про проведену сплату 17.04.08 р. (за № 223 сплата за кондит. сировину від 17.04.08 р., в тому числі ПДВ 26666,67 грн., всього на 160000,0 грн.), оскільки з вказаної виписки не вбачається за яким саме договором була проведено оплата коштів, тому вона не можу слугувати належним доказом існування господарських взаємовідносин між АТЗТ “Сокомаринад” з ТОВ “Мітон-груп”.

Оскільки, як вказано в судовому рішенні, до суду першої інстанції не були надані копій первинних документів, що підтверджують дійсність господарської операції, та як наслідок, не доведена правомірність формування валових витрат та визначення податкового кредиту АТЗТ “Сокомаринад” по взаємовідносинам з ТОВ “Мітон-груп”, був зроблений висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми у розмірі 133335,0 грн. (без ПДВ) та формування податкового кредиту у розмірі 26667,0 грн.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що завищення валових витрат та податкового кредиту відповідач повязує з відсутністю на час проведення перевірки видаткової накладної від 12.04.08 р. та податкової накладної № 93 від 17.04.08 р., а не з неприйнятою судом в якості доказів накладною № 22 від 17.04.08 р. на суму 159999,41 грн., що свідчить про те, що судом не вірно був встановлений обсяг доказування в цій частині спору.

Як вбачається з тексту акту перевірки і це не спростовано відповідачем в подальшому, видаткова та податкова накладні були вилучені у позивача, а тому їх наявність на час формування валових витрат та податкового кредиту не може заперечуватися, оскільки це підтверджено протоколом вилучення від 10.06.09 р. Той факт, що вилучені документи не були повернуті позивачу слідчим органом на час проведення перевірки відповідачем не спростований, а тому відсутність документів на підприємстві має місце не з вини платника податків і ці документи не є втраченими і не підлягають відновленню.

За таких підстав висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про відсутність у платника податків документів, що підлягають обовязковому зберіганню, є безпідставними, а тому судове рішення в цій частині прийняте без врахування фактичних обставин і тому підлягає скасуванню.

В акті перевірки перевіряючими вказано на те, що згідно журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.09 р. АТЗТ “Сокомаринад” лічиться кредиторська заборгованість перед підприємством ТОВ “Ланис” у розмірі 436700,0 грн., яке має стан платника 16 припинене (ліквідоване, закрито), знято з обліку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 12.11.09 р. за № Б15/26-09, та перед підприємством ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» у розмірі 650043,21 грн., яке має стан платника 16 припинене (ліквідоване, закрито), знято з обліку ДПІ у Київському районі м. Донецька від 07.10.09 р. за № 42/84Б.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що факт наявності кредиторської заборгованості представником позивача в судовому засіданні не заперечувався, а судом встановлено, що відповідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» у звязку з визнанням її банкрутом було внесено 19.10.09 р., а запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Ланис» у звязку з визнанням його банкрутом був внесений 20.11.09 р.

З посиланням на приписи ч. 3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд першої інстанції вказав на те, що опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Таким чином інформація про визнання банкрутами ТОВ «Ланис» та ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» є загальновідомою та вважається доведеною до відома осіб, інтересів яких стосується.

Також суд першої інстанції процитував положення п. 4.1, п. 4.1.6 ст. 4, п. 12.1.5 ст. 12, п. 1.25, п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і зробив висновок про те, що оскільки у 4 кварталі 2009 р. були припинені юридичні особи ТОВ «Ланис» та ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» у звязку з визнанням їх банкрутами, зобовязання позивача по оплаті отриманого товару (робіт, послуг) припинилось, а тому такий товар (роботи, послуги) є безоплатно отриманими платником податку та набули статусу безповоротної фінансової допомоги, у звязку з чим за приписами п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» їх вартість підлягає включенню до валового доходу.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в п. 12.1.5 ст. 12 та абз. 3 п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на які послався суд першої інстанції, передбачено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису, при цьому безнадійною заборгованістю є заборгованість фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як субєкта підприємницької діяльності).

Проте відомості щодо наявності у позивача непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса в матеріалах справи відсутні, а тому посилання на приписи п. 12.1.5 ст. 12 вказаного Закону є недоречним. Також суд першої інстанції визнав безнадійною заборгованістю кредиторську заборгованість позивача перед збанкрутілими постачальниками, тоді як приписи абз. 3 п. 1.25 ст. 1 Закону це поняття повязують з банкрутством боржника, але підприємство позивача банкрутом не визнавалося. Таким чином, суд першої інстанції зробив висновки про обовязок позивача відобразити суми кредиторської заборгованості в валовому доході платника податків на підставі норм, які жодним чином не регулюють дані правовідносини та не визначають відповідного обовязку господарюючого субєкта.

Також колегія суддів вказує на те, що визнаючи наявну у позивача в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість безоплатно наданими товарами (роботами, послугами), суд першої інстанції не взяв до уваги зміст ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де вказано, що безоплатно наданими товарами є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті. Оскільки договори купівлі-продажу товарів передбачали здійснення позивачем оплати, то не погашена кредиторська заборгованість не може визнаватися безоплатно наданими товарами.

Також слід відмітити, що в ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також наведене визначення безповоротної фінансової допомоги, як суми коштів, переданих платникові податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів того, що суми кредиторської заборгованості позивача перед його контрагентами не були включені до ліквідної маси підприємства банкрута і не враховані при задоволенні вимог кредиторів і не будуть стягнуті особами, до яких можливо перейшли відповідні права банкрута, то стверджувати про те, що щодо такої заборгованості сплинув строк позовної давності є помилковим.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, слід зробити висновок про те, що приймаючи судове рішення в цій частині, суд першої інстанції послався на правові норми, які не регулюють дані правовідносини, зробив передчасні висновки і не зясував всі фактичні обставини, що мають значення для даної справи, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Закритого Типу "Сокомаринад" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2011р. по справі№2а-12284/10/2070 скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовну заяву задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 27.08.2010 р. № 00001152330/0 та від 23.09.2010р. № 00001152330/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 961 662, 50 грн. (податок - 641 109 грн., штрафна санкція - 320 553,50 грн.).

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 27.08.2010р. № 0001162330/0 та від 23.09.2010р. № 0001162330/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 439 787,50 грн. ( податок - 293 192 грн., штрафна санкція - 146 595,50 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 02.08.2011 р.