Ухвала суду № 20340472, 20.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 р.Справа № 2а-16064/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Верман А.М.

Представник позивача - Тихоненко М.Л.

Представник відповідача - Ситнік О.О.

Представник третьої особи - Оковита А.Є.

Прокурор - Лаптікова О.Ю. < Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури м. Харкова, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-16064/10/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст >третя особа Публічне акціонерне товариство "ФЕД"

за участю Прокуратури м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, 3-тя особа: Публічне акціонерне товариство "ФЕД" (раніше Відкрите акціонерне товариство "ФЕД"), за участю Прокуратури м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, №0000340841/0 від 03.12.2010р. про завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 207259,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103630,00грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті від 22.11.2010р. № 4357/41- 018/14310052, є помилковими, ДП порушень вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не допускало, податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з ВАТ "ФЕД" формувало з дотриманням вимог закону, реальність існування 3 придбаних у ВАТ "ФЕД" генераторів ГТ90НЖЧ 12К підтверджується вантажними митними деклараціями, згідно з якими вироблена ДП продукція (до складу якої входили і згадані генератори) була поставлена на адресу ЗАТ "Авіастар-СП" (Російська Федерація, м. Ульяновськ). Оскільки ДП були понесені витрати по оплаті податку, то відсутні підстави для висновку про намір ДП безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

За висновками акту від 22.11.2010р. № 4357/41-018/14310052 ДП було вчинено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: збільшено податковий кредит з ПДВ на 206259,00грн. за рахунок придбання у ВАТ "ФЕД" 3 генераторів ГТ90НЖЧ 12К за нікчемним правочином. Нікчемність згаданого правочину, на думку податкового органу, полягає в тому, що на момент його укладення спірні генератори фізично знаходились на території Російської Федерації, в силу чого об'єктивно не могли бути предметом будь-яких господарсько-правових домовленостей між суб'єктами господарювання на території України. Посилаючись на перелічені обставини, представник відповідача в судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Прокуратура міста Харкова проти задоволення поданого позову заперечувала, повністю підтримавши мотиви та доводи заперечень відповідача, СДПІ по РВПП у м.Харкові.

Третя особа, Відкрите акціонерне товариство "ФЕД", поданий позов підтримала в повному обсязі, зазначивши, що будь-яких претензій до неправомірного визначення валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ за господарською операцією з поставки на користь позивача, ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" 3 генераторів ГТ90НЖЧ 12К податкові органи до ВАТ не висували.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем та прокуратурою м. Харкова подано апеляційні скарги, в яких вони, просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг посилаються на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 202, 203, 215, 216, ЦК України, ст.ст. 3, 207 ГК України, ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційних скаргах.

Позивач подав заперечення на апеляційні скарги, в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача та представник третьої особи, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача та прокурор, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційних скаргах.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 11.11.2010р. по 22.11.2010р. СДПІ по РВПП у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" ідентифікаційний код - 14310052 з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009р. на підставі отриманих додаткових матеріалів.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 22.11,2010р. № 4357/41-018/14310052.

За висновками згаданого акту податковим органом виявлено факт порушення ДП "ХМЗ "ФЕД" вимог п.п. 7.4.1 п.п. 7.4, п.п. 7.7.1, абз."а" п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З посиланням на акт від 22.11.2010р. № 4357/41-018/14310052 відповідач, СДПІ по РВПП у м. Харкові 03.12.2010р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0000340841/0 від 03.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 207259,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103630,00грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення- рішення слугував відображений в акті від 22.11.2010р. № 4357/41-018/14310052 висновок ДПІ про порушення ДП "ХМЗ "ФЕД" п.п. 7.4.1 п.п. 7.4, п.п. 7.7.1, абз."а" п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: безпідставне віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ витрат по оплаті суми податку в розмірі 207259,00грн. на користь ВАТ "ФЕД" в межах правочину з придбання 3 генераторів ГТ90НЖЧ 12К, котрий є нікчемним.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що умови договору з постачання позивачу третьою особою, ВАТ "ФЕД" трьох спірних генераторів були виконані у повному обсязі, операція з продажу товару за договором направлена на настання реальних правових наслідків, відсутні факти, які б свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Заперечуючи проти позову, відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обгрунтованості мотивів судження про порушення ДП "ХМЗ "ФЕД" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» за взаємовідносинами з ВАТ "ФЕД".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини з приводу формування податкового кредиту з ПДВ врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість" (надалі за текстом Закон України "Про ПДВ"), відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що відповідно до листа позивача, ДП "ХМЗ "ФЕД" від 24.03.2009р. №205/20-32 контрагентом позивача, ВАТ "ФЕД" було поставлено три генератори ГТ90НЖЧ 12К.

Приєднані до матеріалів справи копії первинних документів складених в межах цієї господарської операції, в тому числі і податкові накладні, не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отримання згаданих генераторів відбувалось за довіреністю, з огляду на встановлені в ході судового засіданні фізичні параметри генераторів та розташування складських приміщень позивача та ВАТ "ФЕД" фізичне переміщення генераторів не потребувало використання автомобільного транспорту. В ході розгляду справи відповідач та прокуратура м.Харкова не подали до суду жодних доказів на спростування відомостей приєднаних до справи первинних документів.

Оплата вартості генераторів ГТ90НЖЧ 12К була здійснена позивачем в повному обсязі платіжним дорученням № 633 від 29.04.2009р. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ВАТ "ФЕД" спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), наявності у ДП "ХМЗ "ФЕД" при укладанні правочину з ВАТ "ФЕД" іншого наміру, ніж отримання відповідних товарів, СДПІ по РВПП у м.Харкові до суду не надано.

Оцінюючи висновок ДПІ про нікчемність правочину з придбання генераторів, суд першої інстанції правомірно вказав на необхідність керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Оглянувши первинні документи, що були складені в межах правочину між позивачем, ДП "ХМЗ "ФЕД" та ВАТ "ФЕД" з придбання 3 генераторів, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що згаданий правочин був укладений між право та дієздатними суб'єктами права, предметом згаданого правочину є необмежені у цивільному обороті речі. Ні відповідач, ні прокурор не надали до суду доказів прийняття компетентною особою за актом документальної невиїзної перевірки діяльності ДП "ХМЗ "ФЕД" рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на дійсність господарської операції з придбання позивачем 3 генераторів вказують встановлені судом обставини подальшого використання цих генераторів в межах господарської діяльності ДП, а саме: зібраними по справі доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано, що згідно з даними бухгалтерського обліку генератори оприбутковано по рахунку 20-20 "Комплектуючи вироби" по складу № 109 за прибутковим ордером № 99 від 30.03.2009р.. Відповідно до лімітної карти № 0099 від 30.03.2009р. генератори відпущено у виробництво в складальний цех № 22. Вищевказані генератори 30.03.2009р. пройшли вхідний контроль в цеху № 22, про що зроблені відповідні записи в паспортах генераторів. В процесі виробництва дані генератори встановлені на агрегати ГП 26: генератор ГТ90НЖЧ 12К № 402068 встановлено на ГП26 №16404901064, виготовлений 22.04.2009р., генератор ГТ90НЖЧ 12К № 402069 встановлено на ГП26 №16403901062, виготовлений 31.03.2009р., генератор ГТ90НЖЧ 12К № 402070 встановлено на ГП26 №16403901063, виготовлений 31.03.2009р. Суду для огляду надано оригінали паспортів генераторів, що знаходяться в справах відповідних агрегатів ГП 26. До матеріалів справи залучено належним чином завірені копії паспортів.

За матеріалами справи на виконання договірних зобов'язань ДП агрегати ГП 26 за №№16403901062, 16404901064 (які були укомплектовані генераторами ГТ90НЖЧ 12К за №№ 402069, 402068) поставлені ДП на користь нерезидента - ТОВ "Авіакомплектація" (Російська Федерація, м. Москва) відповідно до умов контракту поставки № 91-АКТ-08 від 24.07.2008р. (агрегат ГП 26 № 16403901062 відвантажено 03.04.2009р. за ВМД № 800000010/9/805067; агрегат ГП 26 №16404901064 відвантажено 28.04.2009р. за ВМД № 800000010/9/805089). Агрегат ГП 26 № 16403901063 (який був укомплектований генератором ГТ90НЖЧ 12К за № 402070) поставлений ДП 15.04.2009р. на користь нерезидента - ЗАТ "Авіастар-СП" (Російська Федерація, м. Ульяновськ) відповідно до умов контракту поставки № 59/07-237 від 30.10.2007р. за ВМД № 800000010/9/805075.

ТОВ "Авіакомплектація" листом №0234/АКТ/10 від 01.03.2011р. та ЗАТ "Авіастар-СП" листом № 460/524 від 04.03.2011р. підтвердили факт отримання вищезазначених агрегатів ГП26.

В ході розгляду справи, відповідач, незважаючи на неодноразові вимоги суду, які були оформлені протокольними ухвалами, не подав жодних доказів оформлення перелічених ВМД з порушенням закону чи знесення до цих ВМД недостовірних даних.

Як вбачається з витребуваних судом і долучених до справи документів, попередня оплата поставлених агрегатів ГП26 була здійснена позивачу в повному обсязі, а саме, ТОВ "Авіакомплектація" перераховано позивачу 01.08.2008р. за платіжним дорученням №6630 22512000,00 рос.руб. (4657507,68грн.), 22.10.2008р. за платіжним дорученням №6215 3752000,00 рос.руб. (710891,44грн.), 09.12.2008р. за платіжним дорученням №8577 3752000,00 рос.руб. (991315,92грн.), ЗАТ "Авіастар-СП" перераховано позивачу 18.03.2009р. за платіжним дорученням №1826 6459113,52р.РФ. (185400дол.США.).

Перевіривши зібраними в ході розгляду справи доказами обгрунтованість доводів позивача про наявність у ДП об'єктивної виробничої потреби у придбанні 3 генераторів, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що згідно з поданим розрахунком від проведення господарських операцій з поставки агрегатів ГП26 на користь нерезидентів - ТОВ "Авіакомплектація" та ЗАТ "Авіастар-СП" позивач згідно з калькуляціями на агрегати ГП26 №№ 16403901062, 16404901064, 16403901063 мав економічний ефект у вигляді отриманого прибутку. Неможливість придбання ДП спірних генераторів на інших умовах ніж були запропоновані ВАТ "ФЕД" підтверджується відсутністю у ДП вільних коштів для попередньої оплати вартості генераторів, що вбачається з договору про розстрочення податкових зобов'язань по податку на прибуток №13 від 18.02.2009р., укладеного позивачем з СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що умови договору з постачання позивачу третьою особою, ВАТ "ФЕД" трьох спірних генераторів були виконані у повному обсязі, операція з продажу товару за договором направлена на настання реальних правових наслідків, відсутні факти, які б свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв як докази відсутності реального здійснення операції по придбанню генераторів надані СДПІ по РВПП у м.Харкові документи, складені суб'єктами господарювання - резидентами Російської Федерації, позаяк відомості цих документів не містять жодних ідентифікуючих ознак генераторів, які в розумінні ЦК України є індивідуально визначеними речами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обгрунтованості мотивів судження про порушення ДП "ХМЗ "ФЕД" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» за взаємовідносинами з ВАТ "ФЕД".

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року по справі№2а-16064/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури м. Харкова, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-16064/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 25.07.2011 р.