Ухвала суду № 20338343, 11.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/2356/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2011р. по справі№2а-1670/2356/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000411502/0/265 від 14.02.2011 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Трубокомплект-Кременчук". В результаті даної перевірки складений акт № 387/15-322/33435179 від 31.01.2011 року (далі по тексту - Акт), згідно якого ТОВ "Трубокомплект-Кременчук" порушено п.1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон про ПДВ, тут і далі посилання на даний закон наводяться щодо редакції, чинної на момент спірних правовідносин). На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві 14.02.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000411502/0/265, яким ТОВ "Трубокомплект-Кременчук" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 793 грн. - за основним платежем та 198,33 грн. - штрафні санкції.

ТОВ "Трубокомплект-Кременчук" із викладеними в Акті висновками не погоджується, і вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000411502/0/265 від 14.02.2011 року прийняте з порушенням діючого законодавства, необгрунтовано, без наявності правових підстав, а тому, як на думку позивача, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таке твердження позивач обґрунтовував невірним, як на його думку, трактуванням Закону про ПДВ працівниками податкового органу. За наслідками господарських взаємовідносин з контрагентом ПП «Нафта-капітал» позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а висновки про неправомірність його податковий орган обґрунтував відсутністю у ПП «Нафта-капітал» необхідних ресурсів, відсутністю даного підприємства за юридичною адресою та анулюванням свідоцтва платника ПДВ даного підприємства. Позивач стверджував, що вказані обставини не передбачені законом як такі, що позбавляють його права на формування податкового кредиту. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Нафта - капітал» було анульовано значно пізніше, ніж відбувалася господарська операція з позивачем. Крім того, позивач вказував на те, що податковим органом несвоєчасно розглянуті його заперечення до акту перевірки та несвоєчасно, з порушенням строків, передбачених Податковим кодексом України, прийнято податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ТОВ "Трубокомплект-Кременчук" виявлено порушення п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість на суму 793,33 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач формує свій податковий кредит від контрагента ПП "Нафта-капітал", у якого фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також підприємство відсутнє за місцезнаходженням, у зв'язку із чим Кременчуцькою ОДПІ 20.01.2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП "Нафта-капітал".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ст. 9 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук" зареєстровано, як юридична особа (ідентифікаційний код 33435179) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 17.03.2005 року.

З 24.05.2005 року позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ (№ 7389) та є платником податку на додану вартість з 29.03.2005 року - свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100303227.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 21.01.2011 року по 31.01.2011 року була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Трубокомплект-Кременчук". За результатами перевірки 31.01.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зроблено висновок про порушення платником податку п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, в розмірі 793,33 грн. за листопад 2010 року.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем 14.02.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000411502/0/265.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його. Відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, на відміну від позивача, який довів обгрунтованість вимог, заявлених у позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення на встановлене ним у Акті перевірки порушення позивачем як платником податків п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість на час здійснення господарської операції позивача та його контрагента, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно змісту Акту та пояснень представника відповідача, висновки податкового органу про порушення платником податків зазначених норм закону ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські взаємовідносини між ТОВ "Трубокомплект-Кременчук" та ПП "Нафта- капітал", від якого платником податку сформовано податковий кредит на суму 793,33 грн. в листопаді 2010 року.

В акті вказано, що ПП «Нафта-капітал» згідно податкової звітності не має власного виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів, трудових ресурсів, достатніх для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Керівник підприємства не володіє інформацією про його діяльність, тому фактично фінансово-господарської діяльності не здійснював. Встановлено укладання підприємством цивільно-правових угод та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Згідно Акту від 17 січня 2011 року встановлено відсутність підприємства за місцем знаходження. 20.01.2011 року підприємству анульовано свідоцтво платника ПДВ. По ПП «Нафта-капітал» в ході проведення камеральної перевірки встановлено ряд порушень, внаслідок яких зроблено висновок про завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

За таких обставин зроблено висновок про неправомірність формування ТОВ "Трубокомплект-Кременчук" податкового кредиту від ПП «Нафта-капітал» в листопаді 2010 року.

Судом в ході судового розгляду справи було встановлено, що між ТОВ "Трубокомплект-Кременчук" та ПП "Нафта-капітал" було укладено договір від 01.11.2010 року за № 01/11-2010 на купівлю-продаж товару.

На підтвердження дійсності укладення та виконання даної угоди представником позивача надано суду видаткову накладну № 374 від 01.11.2010 року, згідно якої придбано за вищевказаним договором електроди та гайковерт, також на даний товар надано рахунок-фактуру № 374 від 01.11.2011 року, податкову накладну № 396 від 01.11.2010 року, докази оплати господарської операції. Згідно пояснення представника позивача товар забрав особисто працівник підприємства на власному автомобілі, тому товарно-транспортна накладна не виписувалася. Вказане підтверджується документами про право власності на автомобіль та витягом з журналу довіреностей підприємства, згідно якого зареєстрована довіреність на отримання товару від ПП «Нафта-капітал».

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що вказані докази свідчать про те, що підприємствами угода дійсно була укладена й виконана.

Таким чином колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, правомірно дійшов висновку про відсутність в діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, а тому твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано спростував висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Нафта-капітал" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, оскільки такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обгрунтувати такі висновки. Так само нічим не обгрунтованим і не доведеним припущенням є твердження відповідача про те, що ним встановлено укладання ПП "Нафта-капітал" цивільно-правових угод та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, оскільки доказів вказаного суду не надано та не названо, окрім того відсутній зв'язок між можливою протиправною поведінкою контрагента та правомірністю формування податкового кредиту позивача - платника податку, який не може нести відповідальність за вищевказане в силу закону.

Суд першої інстанції також правомірно не прийняв до уваги твердження представника податкового органу про необізнаність керівника ПП «Нафта-капітал» щодо операцій підприємства, оскільки це твердження було висунуто з посиланням на протокол співбесіди з директором ПП «Нафта- капітал» Котловим Ю.М. робочою групою працівників ВПМ Кременчуцької ОДПІ. Даний протокол містить зроблений працівниками податкової міліції запис про встановлення у ході бесіди того, що директор підприємства не володіє інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, його бухгалтерський та податковий облік, не надав відповідей на ряд запитань з цього приводу.

При цьому, суд першої інстанції правомірно вказав на те, що даний протокол співбесіди не є документом, складення якого було б передбачене будь-якою процедурою, встановленою нормативно- правовим актом, протокол не містить підпису особи, з якою проводили співбесіду. Окрім того, зміст протоколу повністю протирічить поясненню директора ПП «Нафта-капітал», копія якого надана самим же представником відповідача. Згідно поясненню, керівник підприємства підтверджує правомірність його діяльності та вказує на те, що має усі необхідні підтверджуючі таку правомірність документи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність ПП «Нафта -капітал» за юридичною адресою як підстави для висновку про неправомірність формування від нього податкового кредиту, оскільки: по-перше, це протирічить змісту норм Закону Про ПДВ; по-друге, представником позивача надано суду витяг з ЄДР станом на 07.04.2011 року, згідно якого стосовно ПП «Нафта-капітал» 20.01.2011 року (тобто пізніше, ніж відбувалася оподатковувана операція) внесено державним реєстратором запис про відсутність юридичної особи за адресою. А вже 03.02.2011 року внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Не приймає колегія суддів до уваги і доводи податкового органу щодо анулювання 25.01.2011 року свідоцтва платника ПДВ ПП «Нафта-капітал», оскільки таке анулювання відбулося на два місяці пізніше, аніж оподатковувана операція з ТОВ "Трубокмплект-Кременчук", та на час її вчинення підприємство належним чином мало статус платника ПДВ, внесеного до відповідного реєстру.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ТОВ "Трубокмплект-Кременчук" правомірно віднесено до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату товару від ПП "Нафта-капітал". Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на додану вартість.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, на відміну від позивача, який довів обгрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року по справі№2а-1670/2356/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2011р. по справі №2а-1670/2356/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. <повний текст >