Ухвала суду № 2033937, 29.05.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2008 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бабенка К.А.,

суддів: Бараненка І.І.,

Попович О.В.,

при секретарі Мальцевій К.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на Постанову господарського суду Черкаської області від 24.05.2007 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ″ШЕФТ″ до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю ″ШЕФТ″ звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Черкаської ОДПІ Черкаської області (правонаступник Державна податкова інспекція у м. Черкаси) від 17.02.2006 № 00001572301/0, від 20.03.2006 №0001572301/1, від 06.05.2006 №0001572301/2 та податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси Черкаської області від 04.08.2006 №00001572301/3.

Постановою господарського суду Черкаської області від 24.05.2007 адміністративний позов задоволено повністю.

У апеляційній скарзі Відповідач просить скасувати Постанову господарського суду Черкаської області від 24.05.2006 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, Відповідачем з 24.01.2006 по 06.02.2006 було проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 по 01.01.2006.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 09.02.2006 № 196/23-208/30759150 (далі - Акт), згідно з яким було встановлено порушення законодавства, а саме:

§ пунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України ″Про податок на додану вартість″ від 03.04.1997 № 168/97 (далі - Закон - 168/97) в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2003 рік на суму 16 145 грн., у тому числі по періодах: березень - 3617 грн., квітень - 1833 грн., липень - 3000 грн., серпень - 667 грн., жовтень -3435 грн., листопад - 1300 грн., грудень - 2293 грн.; за 2004 рік на суму 7579 грн., у тому числі по періодах: квітень - 812 грн., травень - 4323 грн., червень - 400 грн., серпень - 2044 грн.;

§ п. 2 ст. 19 Закону України ″Про податок з доходів фізичних осіб″ від 22.05.2003 № 889-ІV в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 14 грн. 40 коп.

На підставі Акту було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.02.2006 № 00001572301/0 щодо стягнення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 23 724 грн. та штрафних санкцій в сумі 11 859 грн.

Відображені в Акті порушення ґрунтувалися на наступних фактах.

У період, що перевірявся Позивач перебував у господарських відносинах із КГ ТОВ ″Славутич″, які полягали у наданні останнім: послуг з транспортування товарів, що підтверджується податковими накладними №28 від 31.03.2003, №31 від 30.04.2003, №74 від 31.07.2003 на 36 700 грн., в т.ч. 6117 грн. ПДВ; послуг з передпродажної підготовки товарів, що підтверджується податковими накладними №75 від 31.07.2003 на 6000 грн., в т.ч. 1000 грн. ПДВ; послуги з фарбування виробів, що підтверджується податковими накладними №73 від 04.07.2003, № 159 від 19.12.2003, №274 від 23.06.2004 на 20 610 грн., в т.ч. 3435 грн. ПДВ; послуг з поставки товару, що підтверджується податковими накладними №№ 125, 152, 161, 196, 252, 259, 261, 248, 268/1 на 79 035 грн., в т.ч. 13 172 ПДВ, всього на суму 142 345 грн., в т.ч. 23 724 грн. ПДВ.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 у справі 08/3681 визнано недійсними з 11.02.2002 установчі документи КГ ТОВ ″Славутич″, Рішення Черкаського міськвиконкому від 26.12.1999 №203 «Про державну реєстрацію КГ ТОВ ″Славутич″., свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.08.2007 №32450491, в звязку з чим Рішенням Відповідача №253/15 від 18.11.2005 анульовано Свідоцтво про реєстрацію КГ ТОВ ″Славутич″ платником податку на додану вартість від 18.11.2005 № 253/15.

Відтак Відповідач вважає, що суми ПДВ від проведених операцій в розмірі 23 724 грн. незаконно віднесено Позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях відповідних звітних періодів 2003 - 2004 років, оскільки на момент складення податкових накладних КГ ТОВ ″Славутич″ не було платником податку на додану вартість в розумінні ст. 9 Закону України ″Про податок на додану вартість″ 03.04.1997 №168 (далі - Закон 168).

Крім того, в період співпраці Позивача з КГ ТОВ ″Славутич″ від останнього діяла неуповноважена на здійснення господарських операцій та підписання документів податкової звітності особа.

Вважаючи, що Відповідачем невірно визначено суму податкового зобов'язання та прийнято Рішення, яке суперечить законодавству з питань оподаткування, відповідно до підпунктів 5.2.2, 5.2.3, 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону України ″Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами″ від 21.12.2000 №2181-111, Позивач звернувся із скаргою про перегляд податкового повідомлення - рішення від 17.02.2006 №00001572301/0.

За результатами розгляду первинної та повторних скарг рішеннями Черкаської ОДПІ від 10.03.2006 року №4120/25-009, ДПА в Черкаській області від 04.05.2006 року №6315/25-010, ДПА України від 12.07.2006 року №7618/6/25-0215 податкове повідомлення - рішення від 17.02.2006 року №00001572301/0 залишилось без змін, тому, Відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: від 20.03.2006 року №0001572301/1 (друге спірне рішення); від 06.05.2006 року №0001572301/2 (третє спірне рішення); від 04.08.2006 року №00001572301/3 (четверте спірне рішення), за якими визначені з тих же підстав такі ж податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 35583 грн., у тому числі 23724 грн. за основним платежем та 11859 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач зазначає, що у період з 01.03.2003 по 01.09.2004 дійсно перебувало у господарських відносинах із КГ ТОВ ″Славутич″.

Договори, на підставі яких були вчинені між Позивачем і КГ ТОВ ″Славутич″ господарські операції у 2003 - 2004 роках, носили систематичний характер.

Розрахунки за виконані роботи між КГ ТОВ ″Славутич″ та Позивачем проведені через розрахунковий рахунок у повному розмірі. Сума ПДВ від проведених операцій в розмірі 23 724 грн. віднесено ТзОВ ″ШЕФТ″ до податкового кредиту в податкових деклараціях відповідних звітних періодів 2003 - 2004 років.

Видані КГ ТОВ ″Славутич″ податкові накладні, складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону 168 та Наказу Державної податкової адміністрації України ″Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) порядок їх заповнення″ від 30.05.1997 № 165. На момент їх складання КГ ТОВ ″Славутич″ було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник ПДВ, в чому Позивач переконався шляхом перевірки наявності свідоцтва платника ПДВ.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

§ або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

§ або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.2.1 п.у 7.2 ст. 7 Закону 168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У період з 01.03.2003 по серпень.2004 КГ ТОВ ″Славутич″ продавав Позивачу товари (роботи, послуги), що підтверджено матеріалами справи. Отримання Позивачем від КГ ТОВ ″Славутич″ товарів (робіт, послуг) підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завірених копій податкових накладних за господарськими операціями, не заперечується Відповідачем та описані ним в Акті. Також Актом встановлено факт повного розрахунку Позивача з КГ ТОВ ″Славутич″ станом на 01.01.2006. Господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Видані КГ ТОВ ″Славутич″ спірні податкові накладні складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону 168 та Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року №165 ″Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарі (робіт, послуг) порядку їх заповнення″.

Також судом встановлено, що на момент складення податкових накладних КГ ТОВ ″Славутич″ знаходився на обліку як платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ КГ ТОВ ″Славутич″ від 06.08.1997, Рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ КГ ТОВ ″Славутич″ прийнято 18.11.2005).

Згідно підпункту 7.2.4. пункту 7.2 ст. 7 Закону 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Вище наведені обставини свідчать про те, що на час вчинення Позивачем з КГ ТОВ ″Славутич″ господарських операцій, останній займався підприємницькою діяльністю, був платником податків, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168, на який посилається Відповідач, не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відтак, Закон 168 передбачає лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної.

Що стосується посилання Відповідача, що податкові накладні складені не уповноважною на те особою, то, як встановлено судом першої інстанції, спірні податкові накладні підписані ОСОБА_1

У рішенні господарського суду Черкаської області від 31.08.2005, на яке посилається Відповідач, як на підставу відсутності у ОСОБА_1 права підписувати податкові накладні, висновки щодо цього відсутні. У мотивувальній частині Рішення зазначено: ″Громадянка ОСОБА_2. повідомила, що вона особисто та її чоловік громадянин ОСОБА_3, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності КГ TOB ″Славутич″ ніколи взагалі не мали і не мають на теперішній час″ (дослівно). Відповідно до протоколу №6 зборів засновників КГ TOB ″Славутич″ від 11.02.2002, яке Рішенням господарського суду від 31.08.2005 визнане недійсним, вбачається, що одним із нових співзасновників КГ TOB ″Славутич″ був ОСОБА_3

Відтак відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 (співзасновник) та ОСОБА_1, підпис якого значиться на податкових накладних, одна і та ж особа.

Таким чином, доводи Відповідача, що податкові накладні, видані КГ TOB ″Славутич″, підписані не уповноваженою на те особою, не підтверджені.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що всі податкові накладні КГ TOB ″Славутич″ видав у період, коли він був платником ПДВ, право платника ПДВ КГ TOB ″Славутич″ втратив на підставі рішення господарського суду внаслідок вчинення його засновниками правопорушення, за які не може бути покладена відповідальність на Позивача, який не міг і не повинен був знати про вчинення КГ TOB ″Славутич″ правопорушень, які Відповідачем, як контролюючим органом, були виявлені лише в 2005 році.

Вступаючи у господарські відносини Позивач вчинив залежні від нього заходи для перевірки правоздатності і дієздатності юридичної особи - КГ TOB ″Славутич″ та чи являється воно платником ПДВ.

Нагляд за здійсненням господарської діяльності та сплатою податків КГ TOB ″Славутич″ не належить до компетенції Позивача.

Господарські відносини між Позивачем та КГ TOB ″Славутич″ носили систематичний характер та вчинені у період здійснення останнім господарської діяльності. З приводу цього Відповідачем не було наведено жодного доказу, який би свідчив, що Позивач, його засновники чи посадові особи вчиняли будь-які дії з метою ухилення від сплати податків чи ″відмивання″ ПДВ.

Згідно частини 1 ст. 2 Закону України ″Про державну податкову службу в Україні″ від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон 509- ХІІ) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як було встановлено судом першої інстанції Черкаською ОДПІ всупереч ст. 11 Закону 509- ХІІ не здійснював в установленому порядку та строки державний контроль та нагляд за декларуванням, сплатою податків та господарською діяльністю господарюючого суб'єкта - КГ TOB ″Славутич″, що створило умови для ухилення останнього від сплати ПДВ, яке було сплачено його контрагентами, у тому числі Позивачем, у ціні придбаних ними товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 7 Закону 168 сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (робіт, послуг), яким є КГ TOB ″Славутич″, і саме на нього покладається обов'язок по сплаті його до бюджету. Норми у Законі 168, яка б передбачала обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету, коли цей податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у ціні товарів (робіт, послуг) непередбачено.

Відтак, перенесення відповідальності за таких обставин на добросовісного платника податку - покупця товарів, що здійснює легальну, систематичну підприємницьку діяльність, декларує та сплачує податки, яким є Позивач, суперечить ст.67 Конституції України та Закону 168.

Суд першої інстанції вірно встановив, що визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість КГ TOB ″Славутич″ з 11.02.2002 Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005, не може бути підставою втрати покупцем, яким у спірних господарських операціях є позивач, права на податковий кредит, на підставі належно виданих платником ПДВ у відповідних податкових періодах податкових накладних.

Судова колегія погоджується, що право Позивача на податковий кредит за спірними господарськими операціями у відповідних податкових періодах слід вважати підтвердженим, тому визначення податкового зобов'язання з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним. Враховуючи те, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, у разі не підтвердження її документами, то у випадку визнання судом підтвердженим права на податковий кредит та визнання протиправним нарахуванням податкових зобов'язань - фінансові санкції застосуванню не підлягають.

Керуючись ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків наявності підстав, встановлених кодексом, для звільнення від доказування. В адміністративних справах де предметом адміністративного позову є визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позиція суду першої інстанції в даній справі співпадає із практикою Верховного суду України, зокрема, у справі №21-511 во 06, розглянутій Верхвним Судом України 13.02.2007 зазначено, наявність у підприємства умислу на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджено лише рішенням суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та свідоцтва платника податку на додану вартість однієї із сторін договору.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними має бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішується питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі і держави. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, свідоцтва платника податку на додану вартість, скасування його державної реєстрації не є підставою для визнання недійсними усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку із чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а Постанову господарського суду Черкаської області - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення, а Постанову господарського суду Черкаської області від 12.06.2007 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвалу складено в повному обсязі 02.06.08

Головуючий суддя К.А. Бабенко

Судді: І.І. Бараненко

О.В. Попович