Ухвала суду № 2031358, 03.06.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-620/08 Головуючий у І інстанції: Євсіков О.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бабенка В.А. та Глущенко Я.Б., при секретарі Кірієнко І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 13 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласідо» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2006 року ТОВ «Пласідо» (далі - позивач) звернулось в суд з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі-відповідач) про визнання нечинним рішення від 04.10.2005 р. №79234/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7. 363.903,00 грн., в т.ч. 4.909.269,00 грн.- основний платіж та 2.454.634,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Вважав рішення відповідача таким, що суперечить чинному законодавству.

Постановою Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п.п.7.4.4,7.4.5, п. 7.4. ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст.159 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, а також перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 04.10.2005 р. №79234/2, оскільки: позивачем були дотримані вимоги діючого податкового законодавства; відповідачем не надано доказів як визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу ПП «Діал», на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ПП «Діал». Також суд зазначив, що навіть сам факт скасування державної реєстрації ПП „Діал" не тягнув би за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

З таким висновком колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства - ТОВ "Пласідо" за період з 23.04.2003 по 31.12.2004, за результатами якої був складений Акт № 45/23-4-32381657 від 20.05.2005р. На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2005 № 79234/2, яким позивачу, згідно пп.4.2.2 п 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7.363.903,00 грн., в т.ч. 4.909.269,00 грн. - основний платіж та 2.454.634,00 грн. - штрафні (фінансові санкції).

Як вбачається з Акту перевірки та підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Пласідо" протягом жовтня 2003 року - лютого 2004 року придбавало у Приватного підприємства "Діал" побутову техніку. На підставі виписаних ПП „Діал" на адресу позивача податкових накладних, останнім було віднесено до складу податкового кредиту суму 4.909.269,00 грн. в тому числі: за жовтень 2003 року - 577.395,00 грн.; за листопад 2003 року - 1.331.874,00 грн.; за грудень 2003 року - 1.833.333,00 грн.; за січень 2004 року -333.333,00 грн.; за лютий 2004 року - 833.333,00 грн.

Також вбачається, що у відповідності до ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі - Закон) оприбуткування та оплата товару була здійснена сторонами договором у вищевказаних сумах, що підтверджується копіями накладних, книг придбання товарів (робіт, послуг), платіжних документів.

Отже, з урахуванням вимог положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону позивач правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ в сумі 4.909.269,00 грн. за вказаний період, які сплачені ПП „Діал" у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що підтверджується податковими накладними, які по формі, змісту та суті відповідають нормами податкового законодавства

Посилання апелянта на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.03.2005 р., яким визнанні недійсними установчі документи ПП "Діал" з моменту їх реєстрації, колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, протягом жовтня 2003 року - лютого 2004 року ПП «Діал» було зареєстровано в установленому порядку платником податку на додану вартістю і у позивача не могло і не виникало сумніву, щодо правоздатності контрагента при здійсненні з ним господарських операцій в оспорюваний період.

Також встановлено: що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03.02.2006 р. зазначене рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.03.2005 р. скасовано, справу призначено до розгляду за нововиявленими обставинами; що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2006р., при розгляді справи за нововиявленими обставинами, ДПІ у Святошинському районі м. Києва відмовлено в позові про визнання недійсними установчих докуметів та свідоцтва платника ПДВ ПП„Діал" і що ухвалою Апеляційного суду міста Києва рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2006 р. було скасовано, провадежння у справі закрито. Наведене, як підставно зазначив суд першої інстанції, свідчить про те, що відповідно до вимог чинного законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Діал» не вважається анульованим та виключеним з Реєстру. Тобто підстави, на які посилалися перевіряючі при складанні акту фактично відсутні.

З врахуванням того, що на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ПП „Діал" було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво (копія в справі), то ПП «Діал» мало право складати податкові накладні.

Отже, вимоги положень пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», згідно яких податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), а витрати по сплаті податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту, повинні підтверджуватися податковими накладними

 чи митними деклараціями, - повністю дотримані позивачем і знайшли своє підтвердження під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Доводи апелянта з приводу того, що під час судового розгляду не спростовано факт щодо здійснення реєстрації гр. ОСОБА_1 ПП «Діал» на загублений паспорт, є безпідставними, оскільки відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано жодних доказів того, що вказана особа не була уповноважена у встановленому законом порядку на підписання вказаних договорів. А тому суд першої інстанції підставно вважав, що первинні документи від імені ПП „Діал" підписано уповноваженою на те особою гр. ОСОБА_1 як директором цього підприємства, т.я. підтверджується наданими документами.

Оскільки постанова Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, т.я. прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав належну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 13 березня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: