Ухвала суду № 20336834, 21.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/3358/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-1670/3358/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Лайма" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Лайма» (далі по тексту ТОВ «ТФ «Лайма», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12 листопада 2010 року № 0007332301/0/3763.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. по справі № 2а-1670/3358/11 позов ТОВ «ТФ «Лайма» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 12 листопада 2010 року № 0007332301/0/3763.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. по справі № 2а-1670/3358/11 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТФ «Лайма» відмовити.

В обґрунтування позовних вимог послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанов норм п.1.6 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість. Посилаючись на дані Системи автоматичного співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, зазначив, що контрагентами позивача - ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» - не задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли за результатами взаємовідносин з позивачем, підприємства не звітують до ДПІ за місцем реєстрації з грудня 2009 року та квітня 2010 року відповідно, щодо ТОВ «Кремдизельсервіс» до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Враховуючи викладене, стверджує, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту червня 2008 року, квітня-травня 2010 року суму в загальному розмірі 60679 грн. по господарським операціям з вказаними контрагентами. За таких обставин, вважає правомірним донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 60679 грн. за основним платежем, та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30340 грн., а відтак, не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. по справі № 2а-1670/3358/11 за позовом ТОВ «ТФ «Лайма» до Кременчуцької ОДПІ в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Кременчуцькою ОДПІ в період з 01 жовтня 2010 року по 28 жовтня 2010 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки 02 листопада 2010 року складено акт № 5739/23-209/25155471, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 60679 грн. (а.с.12-64).

На підставі вказаного висновку акта перевірки від 02 листопада 2010 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007332301/0/3763 від 12 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60679,00 грн. (за основним платежем) та застосовано штрафні санкції в розмірі 30340,00 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду Кременчуцькою ОДПІ, ДПА у Полтавській області скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.116-117).

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, стало твердження відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми в розмірі 60679 грн. на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування такого твердження відповідач зазначає, що контрагентами позивача ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс», якими виписані спірні податкові накладні, не задекларовано та не сплачено до бюджету податкових зобов`язань з ПДВ за результатами відносин з позивачем.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказане твердження Кременчуцької ОДПІ помилковим, безпідставним та таким, що не може бути підставою для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ТФ «Лайма» (Покупець) було укладено договори купівлі-продажу з ТОВ «Кремдизельсервіс» (Продавець) № 02/01/08-11 від 02.01.2008 р., та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» (Продавець) № 05/05/09-3 від 05.05.2009 р., предметом яких була поставка нафтопродуктів (а.с. 73, 74).

В рамках виконання умов вказаних договорів ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» було поставлено, а ТОВ «ТФ «Лайма» - прийнято дизельне пальне на загальну суму 180981 грн. та 183095,26 грн. відповідно.

ТОВ «Кремдизельсервіс» виписано позивачеві рахунки № 2692 від 06.06.2008 р., № 2701 від 13.06.2008 р., № 2702 від 18.06.2008 р., № 2708 від 20.06.2008 р., та накладні № 1170 від 13.06.2008 р., № 1159 від 06.06.2008 р., № 1179 від 20.06.2008 р., № 1171 від 18.06.2008 р., кожна на суму 31093,75 грн., а також № 1188 від 25.06.2008 р. на суму 56606,00 грн. (а.с.80-85).

ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» виписано на адресу ТОВ «ТФ «Лайма» рахунки-фактури № СФ-0000046 від 06.04.2010 р., № СФ-0000051 від 08.04.2010 р., № СФ-0000121 від 21.05.2010 р., та видаткові накладні № РН-0000051 від 06.04.2010 р. на суму 33624,00 грн., № РН-0000050 від 08.04.2010 р. на суму 54812,70 грн., № РН-0000114 від 21.05.2010 р. на суму 94658,56 грн. (а.с.89-94).

Придбане дизельне пальне позивачем було оплачено у безготівковій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунку ТОВ «ТФ «Лайма» станом на 09.06.2008 р., 17.06.2008 р., 19.06.2008 р., 23.06.2008 р., 26.06.2008 р., 09.04.2010 р., 08.04.2010 р., 27.05.2010 р., якими підтверджується перерахування коштів на рахунки ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» (а.с.95-102).

Господарські операції з поставки ТОВ «Кремдизельсервіс» позивачеві дизельного пального відображено у податкових накладних № 1163 від 06.06.2008 р. на суму 31093,75 грн., в т.ч. ПДВ 5182,41 грн., № 1164 від 13.06.2008 р. на суму 31093,75 грн., в т.ч. ПДВ 5182,28 грн., № 1170 від 18.06.2008 р. на суму 31093,75 грн., в т.ч. ПДВ 5182,30 грн., № 1173 від 20.06.2008 р. на суму 31093,75 грн., в т.ч. ПДВ 5182,30 грн., № 1182 від 25.06.2008 р. на суму 56606,00 грн., в т.ч. ПДВ 9434,34 грн.

В рамках господарських операцій з поставки дизельного пального позивачеві ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» було виписано податкові накладні № 57 від 08.04.2010 р. на суму 54812,70 грн., в т.ч. ПДВ 9135,45 грн., № 124 від 21.05.2010 р. на суму 94658,56 грн., в т.ч. ПДВ 15776,43 грн., № 58 від 08.04.2010 р. на суму 33624,00 грн., в т.ч. ПДВ 5604,00 грн.

Слід відмітити, що усі вищевказані податкові накладні оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість (а.с.65-72).

Колегія суддів зазначає, що на даний час єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 р. за № 805/15496 (надалі Інструкція № 281). Вимоги цієї Інструкції є обовязковими для всіх субєктів, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

На час здійснення ТОВ «Кремдизельсервіс» поставок нафтопродуктів позивачеві (червень 2008 року) єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення відповідних обліково-розрахункових операцій встановлювався Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 р. № 81/38/101/235/122, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 р. за № 685/3978.

Відповідно до п. 4.1.5.32 зазначеної Інструкції, відпуск нафтопродуктів, що доставляються самовивозом, оформлюється також товарно-транспортною накладною (ТТН) у 4 примірниках з яких: перший та четвертий - залишаються у товарного оператора і є первинним документом складського обліку з наступним здаванням до бухгалтерії підприємства; другий та третій - вручаються представникові організації споживача. При цьому другий примірник є супровідним документом вантажу, а третій - слугує для обліку транспортної роботи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками (покупцями) за обовязкової наявності товарно-транспортних накладних.

Представником позивача до матеріалів справи було надано копії товарно-транспортних накладних від 06.06.2008 р., 13.06.2008 р. 18.06.2008 р., 20.06.2008 р., 25.06.2008 р. (а.с.75-79), та від 06.04.2010 р., 08.04.2010 р., 21.05.2010 р. (а.с.76-88), виписаних на поставки дизельного пального від ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» відповідно.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивачем придбане у ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Серіс» дизельне пальне приймалося у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 р. за № 805/15496, та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 р. № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 р. за № 685/3978.

Згідно вказаних товарно-транспортних накладних, замовником (платником) та одночасно вантажоодержувачем є ТОВ «ТФ «Лайма», вантажовідправниками ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс».

Вивченням наданих до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних б/н від 06.06.2008 р., 13.06.2008 р., 18.06.2008 р., 20.06.2008 р., 25.06.2008 р. та № 0000051 від 06.04.2010 р., № 0000050 від 08.04.2010 р., № 0000114 від 21.05.2010 р. встановлено, що останні оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля паливом (а.с.9)

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання ТОВ «ТФ «Лайма» дизельного пального у ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» повністю підтверджені первинними документами, оформленими належним чином (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними), а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а товар придбано з метою використання позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про недекларування та несплату контрагентом позивача ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» податкових зобов`язань з податок на додану вартість, що виникли за результатами господарських відносин з позивачем, повністю спростовується наданими до матеріалів справи копіями уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року, податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" за травень 2010 року та додатків № 5 до них (Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), які були надіслані до Світловодської ОДПІ Кіровоградської області рекомендованими листами з повідомленням та отримані вказаним податковим органом 14.09.2010 року та 22.06.2010 року відповідно (а.с.103-115).

Як вбачається з вищевказаної податкової звітності, ТОВ "Рос-Дизель- Сервіс" в повному обсязі включило до свого податкового зобов'язання за квітень та травень 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 15776,43 грн. та 14739,45 грн., отримані за поставлене позивачу дизпаливо.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на недекларування та несплату податкових зобов`язань контрагентом позивача ТОВ «Кремдизельсервіс», колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Як зафіксовано в акті перевірки, ТОВ «Кремдизельсервіс» зареєстроване у м. Ясинувата, Донецької області, не звітує з грудня 2009 року; до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

З наданих до матеріалів справи копій податкових накладних, виписаних вказаним контрагентом позивача, вбачається, що останній на час здійснення господарських операцій з поставки нафтопродуктів ТОВ «ТФ «Лайма» (червень 2008 року) знаходився за адресою: м. Кременчук, вул. Цюрупи, 18, а не у м. Ясинувата Донецької області, як зазначає в акті перевірки відповідач.

Тобто, відповідач не був позбавлений можливості перевірити подання ТОВ «Кремдизельсервіс» податкової звітності до ДПІ за місцем знаходження та фактичну сплату податку до бюджету, однак, такої перевірки не провів, пославшись в акті перевірки виключно на бази даних ДПС (Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України).

Таким чином, твердження відповідача про недекларування та несплату контрагентами позивача ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» податкових зобов`язань, що виникли за результатами господарських відносин з позивачем, спростовується фактичними обставинами у справі, жодним чином не свідчить про невідповідність спірних податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», та не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні 2008 року, квітні та травні 2010 року суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із придбанням товару дизельного пального у ТОВ «Кремдизельсервіс» та ТОВ «Рос-Дизель-Сервіс» в загальному розмірі 60679,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 02 листопада 2010 року № 5739/23-209/25155471 порушень пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції № 0007332301/0 /3763 від 02.11.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 91019 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-1670/3358/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >