Постанова № 20336606, 19.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 р. Справа № 2а-8976/10/1870 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Перцова Т.С.

при секретарі Боришполець Я.В.

за участю:

представника позивача Тягній С.М.

представника позивача Бурян С.В.

представника позивача Литвинов С.І.

представника відповідача Сіренко І.С.

представника відповідача Рибець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Ойл»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.04.2011р. по справі№2а-8976/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Ойл»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Петро-ойл», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області від 19.10.10 р. № 0000902311/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1568319,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 784159,5 грн., №0000912311/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2445644,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2445644,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.11 р. по справі № 2а-8976/10/1870 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.11 р. по справі № 2а-8976/10/1870 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 413/23-3/32690410 від 08.10.10 р. виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08 р. по 31.03.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 р. по 31.03.10 р., в якому відображені порушення позивачем, зокрема, вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2445644,0 грн., в т.ч. за 4 квартал 2008 р. на суму 227559,0 грн., за 2009 р. на суму 1822226,0 грн. (за 1 квартал 2009 р. 212117,0 грн., за 2 квартал 2009 р. 584549,0 грн., за 3 квартал 2009 р. 516681,0 грн., за 4 квартал 2009 р. 508879,0 грн.), за 1 квартал 2010 р. в сумі 395859,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі повязують з віднесенням до валових витрат коштів по операціям купівлі-продажу ПММ у ТОВ «Нафтопром-плюс»(в сумі 1879987,0 грн.), у ПП ОСОБА_6 (в сумі 266592,0 грн.), ТОВ МГ «Сокіл»(в сумі 2374212,0 грн.), у ПВКФ «Вертикаль»(в сумі 5261785,0 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що ним був досліджений договір № 172 від 12.11.08 р. на поставку нафтопродуктів, укладений позивачем з ТОВ «Нафтопром-плюс»(а.с.119-120 т.1), яким було передбачено приймання товару по кількості та якості у відповідності до Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства транспорту, Держкомстандарту та Держкомстату України № 81/38/101/235/122/ від 02.04.98 р., у відповідності до діючого законодавства України, а також на умовах даного договору та додатків до нього.

Проте формування валових витрат відбувалося на підставі ТТН, які не відповідають вимогам діючої в період здійснення господарських операцій між ТОВ «Петро-ойл»та ТОВ «Нафтопром-плюс»Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.08 р., оскільки в них відсутні відомості про густину і температуру нафтопродуктів, метод визначення маси нафтопродукту, об'єм нафтопродукту, дм3, що не спростовано представниками позивача.

В обґрунтування висновків про безпідставність віднесення до валових витрат вартості придбаних за вищевказаним договором ПММ, суд першої інстанції послався на те, що в п. 5.4 зазначеної Інструкції передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортні засоби для заправки и транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри та загальні технічні вимоги». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН, і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

В п. 7.5.6 вищевказаної Інструкції визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. В пунктах 7.5.7 - 7.5.8 Інструкції передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що вимоги даної Інструкції поширюється на ТОВ «Петро-ойл»та ТОВ «Нафтопром-Плюс»і є обов'язковими та встановлюють єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, тобто відпуск нафтопродуктів та транспортування автомобільним транспортом оформлюється ТТН, яка передбачена вказаною Інструкцією.

Відповідно п. 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма ТТН № 1-ТТН (нафтопродукт) наведена у вищевказаній Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України». В п. 10.2.4 Інструкції забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі неналежного оформлення або відсутності ТТН.

Вищенаведені обставини стали підставою для висновків відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про відсутність у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що є порушенням приписів п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте колегія суддів вважає доцільним відмітити, що Інструкція «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», на яку посилається суд першої інстанції, встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. При цьому слід відмітити, що типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема ТТН, затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.95 р., в п. 2 якого було визначено, що ТНН, як форма первинного обліку, є обовязковою для всіх субєктів господарювання незалежно від форми власності. Але вказаний наказ не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, як було передбачено в п. 4 Положення «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.92 р.

Крім того, вимоги відносно визначення ТТН в якості бланку строгої звітності скасовані шляхом виключення з Державного реєстру нормативно-правових актів з 31.05.06 р. Інструкції «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи»на підставі висновку Міністерства юстиції України № 10/68 від 15.05.06 р., а до Правил перевезення були внесені зміни згідно наказу Мінтрансу України № 493 від 22.05.06 р., які виключили п. 11.2 щодо віднесення до документів строгої звітності ТТН.

За таких підстав твердження відповідача та висновки суду першої інстанції про відсутність документів, а саме ТТН, які є обовязковими для формування валових витрат, є помилковими.

Також судом першої інстанції був досліджений договір № 1/01 Н/П від 11.01.10 р. на поставку паливо-мастильних матеріалів, укладений позивачем з ПП ОСОБА_6 (а.с. 4 т. 5), предметом якого була поставка нафтопродуктів (бензин А-76, А-92, А-95, Д/П). За вказаним договором позивач отримав бензин А-95 в кількості 43,762 т на загальну суму 319910,85 грн. (в т.ч. ПДВ 53318,48 грн.).

Порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідач повязує з тим, що в письмових поясненнях ПП ОСОБА_6, наданих ним начальнику ВПМ Конотопської МДПІ, він вказував на те, що складання всіх фінансово-господарських документів (договорів, накладних, актів приймання-передачі) із закупівлі паливо-мастильних матеріалів від імені ПП ОСОБА_6 займалася головний бухгалтер ТОВ «Петро-ойл», прізвище її йому невідоме, особисто з нею він не був знайомий (а.с. 36 т. 5), що за висновками перевіряючих є свідченням про безпідставність формування валових витрат по вказаній операції.

При цьому відповідач послався на висновки спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 26 від 01.09.10 р., в якому вказано, що зображення підписів від імені ОСОБА_6 на первинних документах, а саме: договорі № 1/01 Н/П на поставку нафтопродуктів від 11.01.10 р., податковій накладній № 1 від 28.01.10 р., податковій накладній № 2 від 29.01.10 р., податковій накладній № 3 від 30.01.10 р., видатковій накладній № о-00000001 від 28.01.10 р., видатковій накладній №о-00000002 від 29.01.10 р., видатковій накладній № о-00000003 від 30.01.10 р., виконані не ОСОБА_6 (а.с.1-3 т. 5). В акті перевірки також зроблене посилання на протокол допиту свідка від 22.09.10 р. по кримінальній справі № 10080421 від 10.09.10 р., в якому ПП ОСОБА_6 вказав на те, що він не памятає чи видавав довіреності іншим особам на право займатися господарською діяльністю і яким автотранспортом здійснювалися поставки.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції послався на висновок № 162 від 17.11.10 р. судового експерта - начальника сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області (а.с. 237-242 т. 5), який співпадає з висновками спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 26 від 01.09.10 р.

Вказані висновки суд першої інстанції прийняв як докази по даній справі і зазначив, що вони спростовують пояснення ПП ОСОБА_6, допитаного в судовому засіданні в якості свідка, в яких свідок, попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих пояснень, вказував на те, що він особисто підписував податкові накладні, виписані ним ТОВ «Петро-ойл», вся документація разом із печаткою знаходилася у бухгалтера, яка також працює бухгалтером ТОВ «Петро-ойл». Оскільки інших документів на підтвердження реальності здійсненого господарського зобов'язання між позивачем та ПП ОСОБА_6 представниками позивача не надано, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. В ст. 70 КАС України зроблене застереження щодо того, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. В ст. 72 КАС України встановлено, що не доказуються при розгляді інших справ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням наведених процесуальних положень, колегія суддів вказує на те, що в якості доказів по даній справі судом першої інстанції були прийняті висновки спеціаліста та експерта, зроблені в межах розслідування кримінальної справи, а не в межах даної справи, а тому правову оцінку даним доказам має давати суд загальної юрисдикції при розгляді саме кримінальної справи. Також слід відмітити, що до матеріалів справи надані документи із кримінальної справи (протокол обшуку від 15.09.10 р., постанова про відхилення клопотання від 24.09.10 р., протоколи допиту свідка від 28.09.10 р., від 05.10.10 р. та від 13.01.11 р., протоколи огляду від 27.09.10 р. та від 26.09.10 р.), копії яких засвідчені працівником СДПІ на прізвище ОСОБА_7, але в матеріалах справи відсутні докази того, що ця особа мала повноваження завіряти копії документів, які подаються від Конотопської МДПІ Сумської області.

Також слід відмітити, що згідно КПК України копії документів, що знаходяться в кримінальній справі, має право засвідчувати своїм підписом лише слідчий, у провадження якого така справа знаходиться, але, як вказано вище, надані копії документів із кримінальної справи засвідчені іншою особою. Крім того, відповідачем не були надані докази офіційного отримання документів кримінальної справи для використання при проведенні перевірки та в судовому розгляді.

Дані факти свідчать про те, що суд першої інстанції без належних законних підстав прийняв в якості доказів документи, отримані невідомо яким чином, а тому колегія суддів вважає їх неналежними та недопустимими доказами у даній справі.

Також слід відмітити, що суд першої інстанції фактично визнав завідомо неправдивими пояснення свідка в судовому засіданні, але не дав цьому факту правову оцінку.

При розгляді даної справи судом першої інстанції були досліджені договори № 1/08 від 01.08.09 р., укладений позивачем з ТОВ «Мисливське господарство «Сокіл»(а.с.20-21 т.5), та № 1/04 від 13.04.09 р., укладений позивачем з ПВКФ «Вертикаль»(а.с.22 т.5), предметом яких є поставка нафтопродуктів, дизпалива, бензину А-95, бензину А-92, бензину А-76. Вартість поставлених ППМ за цими договорами становила 1117285,83 грн. та 726000,0 грн. відповідно і віднесена до валових витрат за 1 квартал 2010 р.

Посилаючись на результати невиїзної документальної перевірки ПВКФ «Вертикаль», відповідач вказував на те, що основним постачальником ППМ, які в подальшому були реалізовані ТОВ «Петро-ойл», було підприємство ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» м. Бахмач.

На підставі протоколу від 28.09.10 р. по кримінальній справі № 10080421 від 10.09.10 р. допиту свідка, комерційного директора ТОВ «Бахмачнафтосервіс»ОСОБА_8, суд першї інстанції вказав на те, що поставки ПММ на підприємство ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», ПП ОСОБА_6 проводились за домовленістю з директором ТОВ «Петро-ойл», а посадові особи ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», ПП ОСОБА_6 свідку не відомі, розвантаження паливо-мастильних матеріалів на адресу ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», ПП ОСОБА_6 фактично здійснювалось на АЗС ТОВ «Петро-ойл»за адресою: м. Конотоп, пр. Миру,27 (а.с. 102-103 т.1).

На підставі протоколу від 05.10.10 р. допита свідка, директора ТОВ МГ «Сокіл»ОСОБА_9, суд першої інстанції зясував, що місце завантаження ПММ свідку не відоме, розвантаження відбувалося на АЗС ТОВ «Петро-ойл», власних сховищ нафтопродуктів, власного автотранспорту ТОВ «МГ «Сокіл»не мало, постачання ПММ відбувалося транспортом постачальників (а.с.30, 160-162 т.5).

На підставі протоколу обшуку ТОВ «Петро-ойл»від 15.09.10 р. в приміщенні за адресою: м. Конотоп, вул. Бр. Радченко, 68 суд першої інстанції встановив, що були знайдені первинні документи, печатку та штамп ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», всі первинні документи та печатку ПП ОСОБА_6 (а.с. 95-97 т.1), а з протоколу огляду від 26.09.10 р. суд першої інстанції вбачає повний перелік документів та речових доказів, вилучених під час обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Петро-ойл»(а.с. 1-179 т.4).

Оцінюючи наданий позивачем Журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС по пр. Миру, 27, м. Конотоп, розпочатий 09.07.09 р. (а.с.180-189 т.4), в якому відображені поставки ПММ від ТОВ «МГ «Сокіл», ПВКФ «Вертикаль», ПП ОСОБА_6, суд першої інстанції побачив, що номери ТТН зазначені в послідовному порядку відповідно до дня поставки товару (колонка 3 журналу) (а.с. 181 т.4 ), при цьому ТТН виписані різними постачальниками ПММ. При цьому звернута увага позивача на те, що дата та назва, кількість отриманого товару на співпадають з даними, які відображені в Журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС та даними, які містяться в виписаних постачальниками накладних, іноді взагалі не міститься інформація щодо отриманого товару.

Крім того, вказано, що з податкового розрахунку комунального податку кількісний склад працівників ВПКФ «Вертикаль»у 2 та 4 кварталах 2009 р. становить 3 особи (а.с.217-218 т.5), але цим постачальником були виписані видаткова та податкова накладні від 27.10.09 р. та від 25.12.09 р. про постачання ТОВ «Петро-ойл»ПММ, відповідно, бензин А-95 в кількості 16,79 тл (стор. 23 акту перевірки) (а.с. 35 т.1), бензин А-76 в кількості 7,92 тл, бензин А-92 в кількості 12,7тл, бензин А-95 в кількості 11,03 тл, (стор. 24 акту перевірки) (а.с. 36 т.1), але дана інформація взагалі не відображена в Журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС по пр. Миру,27 м. Конотоп.

Також за даними суду першої інстанції в Журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС не відображена поставка ТОВ «Петро-ойл»ПММ від ПВКФ «Вертикаль»по накладним від 27.10.09 р., від 31,08.09 р., від 07.08.09 р., 31.07.09 р., поставка дизельного пального по накладним від 09.07.09 р. отримання паливо-мастильних матеріалів по виписаної від імені ПП ОСОБА_6 накладної від 30.01.10 р., від ТОВ МГ «Сокіл»ПММ по накладним від 16.03.10 р., від 12.02.10 р., від 15.01.10 р., від 14.10.09 р., від 10.08.09 р., отримання бензину А-76 по накладній від 24.11.09 р., отримання бензину А-76, А-95 по накладній від 01.09.09 р.

В постанові суду вказано, що позивач не надав на вимогу суду Журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС по пр. Миру, 27 м. Конотоп до 09.07.09 р., а з листа старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Сумській області № 967/09-11580019 суд першої інстанції встановив, що даний Журнал відсутній в матеріалах кримінальної справи (а.с. 235 т.5). Проте суд не вказав які саме обставини мав підтвердити або спростувати вказаний Журнал.

Також суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивача на рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.11 р. по справі № 5021/581/2011, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Петро-ойл»про визнання недійсним договору, укладеного між ним та ТОВ «МГ «Сокіл»(а.с.229-231 т.5), та від 14.04.11 р. по справі № 5021/468/2011, яким було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору, укладеного між ТОВ «Петро-ойл»та ВПКФ «Вертикаль»(а.с.232-234), оскільки позовні вимоги ТОВ «Петро-ойл»обґрунтував тим, що у відповідачів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що на думку позивача свідчить про нікчемність договорів з цими підприємствами. При цьому в позовах позивач вказував на те, що фактично нафтопродукти не передавались, а тому не створювались реальні правові наслідки заданим договором, що суперечить ст. 712 ЦК України, яка передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За висновками суду першої інстанції позивач тим самим підтвердив недійсність укладених ним правочинів, по яким були сформовані валові витрати.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що судом були прийняті в якості доказів документи з кримінальної справи, копії яких засвідчені не слідчим, у провадженні якого ця справа знаходиться, а іншою особою на прізвище ОСОБА_7,, який є працівником СДПІ і повноваження якого на такі дії не підтверджені належними довіреностями. Також відсутні документи на підтвердження офіційного отримання вказаних копій з кримінальної справи з урахуванням вимог щодо дотримання таємниці слідства. За таких підстав надані незасвідчені копії не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів по даній справі.

Також слід вказати на те, що в рішеннях Господарського суду Сумської області від 07.04.11 р. по справі № 5021/581/2011 та від 14.04.11 р. по справі № 5021/468/2011 вказано, що укладені ТОВ «Петро-ойл»договори № 1/08 від 01.08.09 р. з ТОВ «МГ «Сокіл»та № 1/04 від 13.04.09 р. з ВПКФ «Вертикаль»є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому, враховуючи приписи п. 1 ст. 72 КАС України, обставини, повязані з правомірністю укладених та виконаних договорів, не підлягають доказуванню в даному провадженні. За таких підстав у суду першої інстанції не було законних підстав не враховувати судові рішення, що набрали законної сили, і погоджуватися з твердженням відповідача про нікчемність правочинів.

Зважаючи на те, що при формуванні валових витрат по вищевказаним операціям у позивача були в наявності всі необхідні для цього розрахункові та платіжні документи (видаткові накладні, платіжні доручення, банківські документи про списання коштів), здійснені правочини визнані правомірними в судовому порядку, у відповідача не було підстав для виключення витрат по цим операціям з валових витрат та донарахування податкових зобовязань по податку на прибуток, а у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Вищенаведені і досліджені колегією суддів операції позивача по придбанню ПММ були описані в акті перевірки і по ним був зроблений висновок про те, що позивач не мав права формувати податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Нафтопром-Плюс», ТОВ «МГ «Сокіл», ВПКФ «Вертикаль»та ПП ОСОБА_6, оскільки здійснені правочини є нікчемними і не створюють правових наслідків, податкові накладні є недійсними, оскільки підписані не уповноваженою особою, що за висновками відповідача свідчить про порушення позивачем вимог п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Слід відмітити, що колегією суддів було встановлено, що суд першої інстанції при прийнятті рішення в цій частині використовував документи з кримінальної справи, які не були отримані відповідачем та судом в офіційному порядку і не засвідчені слідчим, в провадження якого знаходиться дана кримінальна справа, зроблені посилання на висновки експерта, які зроблені за дорученням слідчого по кримінальній справі і по яким не була дана оцінка судом при розгляді кримінальної справи, дана довільна оцінка судовим рішенням, які набрали законної сили, що свідчить про порушення судом норм процесуального законодавства.

Також слід зауважити, що ні відповідач в акті перевірки, ні суд першої інстанції при ухваленні судового рішення не ставили під сумнів наявність у позивача податкових накладних, отриманих ним від постачальників при купівлі-продажу ПММ. Оскільки позивач не відносив до валових витрат і податкового кредиту по ПДВ витрати на транспортування пального, то твердження відповідача про відсутність документів по цим операціям є безпідставними.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, слід зробити висновок про те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.11 р. по справі № 2а-8976/10/1870 прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Ойл»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.04.2011р. по справі№2а-8976/10/1870 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.04.2011р. по справі№2а-8976/10/1870 скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Ойл».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області від 19.10.10 р. № 0000902311/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1568319,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 784159,5 грн., № 0000912311/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2445644,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2445644,0 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Т.С. Перцова

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.07.2011 року.