Постанова № 20335780, 20.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 р. Справа № 2а-1670/1851/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011р. по справі№2а-1670/1851/11

за позовом Приватного підприємства "ВТФ Дніпротехпостач" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ПП "ВТФ Дніпротехпостач"(далі-позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 16 лютого 2011 року № 0000451502/0/298.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 16 лютого 2011 року № 0000451502/0/298.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ВТФ Дніпротехпостач" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції порушено приписи ст. 9 КАС України, не взято до уваги положення ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.1 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ в період з 19 січня 2011 року по 31 січня 2011 року проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість позивача, поданих за листопад-грудень 2010 року.

За результатами перевірки 31 січня 2011 року складено акт № 366/15-322/34169858, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.1.7 ст.1, п.п. 7.4.1 та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті за листопад-грудень 2010 року на суму 24562,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 31 січня 2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2011 року №0000451502/0/298, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 24562,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6140,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, а позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. .54 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010р. контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. З матеріалів справи вбачається, що за наслідками камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "ВТФ Дніпротехпостач", поданих за листопад-грудень 2010 року, проведеної Кременчуцькою ОДПІ, встановлено порушення п.п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті за листопад-грудень 2010 року на суму 24562,00 грн. За вказані порушення, на підставі абз. 1 п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010р., у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Так, за результатами перевірки складено акт № 366/15-322/34169858від 31.01.2011р., на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000451502/0/298 від 16 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 24562,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6140,50 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 01 листопада 2010 року між позивачем (Покупець) та ПП "Нафта-Капітал" (Постачальник) укладено договір поставки товару б/н, згідно умов якого Постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а Покупець належним чином прийняти та оплатити продукцію (Товар).

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Нафта-Капітал". Товар, придбаний у ПП "Нафта-Капітал" забирався самовивозом ПП "ВТФ Дніпротехпостач». Факт отримання товару підтверджується актами приймання-передачі від 01 листопада 2010 року № 3, від 01 грудня 2010 року №728, від 27 грудня 2010 року № 747 та накладними № 3 від 01 листопада 2010 року, № 589 від 01 грудня 2010 року, № 608 від 27 грудня 2010 року. Даний товар є оприбуткованим на склад за відповідними довіреностями № 146326, 146327, 146328 (копія журналу реєстрації довіреностей наявна в матеріалах справи).

Наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень від 20 грудня 2010 року на суму 20600,00 грн., від 23 листопада 2010 року на суму 39687,40 грн., від 27 грудня 2010 року на суму 20050,00 грн., від 21 січня 2011 року на суму 67081,40 грн. Підтверджують виконання умови договору поставки товару від 01 листопада 2010 року б/н в частині належної оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що у подальшому позивач використовував придбаний за вищевказаним договором товар у господарській діяльності - поставлені Холдинговій компанії "АвтоКрАЗ" за договором поставки товару від 11 січня 2011 року № 1, укладеному між позивачем (Продавець) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" (Покупець), що підтверджується: додатковими угодами до зазначеного договору №1 від 26 травня 2010 року, № 2 від 14 липня 2010 року, №4 від 24 листопада 2010 року, № 5 від 17 грудня 2010 року (копії наявні в матеріалах справи); накладними № 031210 від 03 грудня 2010 року, № 021210 від 02 грудня 2010 року, № 081210 від 08 грудня 2010 року, № 201210 від 20 грудня 2010 року, № 231210 від 23 грудня 2010 року, № 271210 від 27 грудня 2010 року, № 291110 від 29 листопада 2010 року, № 011110 від 01 листопада 2010 року, № 091110 від 09 листопада 2010 року, № 111110-1 від 11 листопада 2010 року, № 111110-2 від 11 листопада 2010 року, № 121110 від 12 листопада 2010 року, № 191110 від 19 листопада 2010 року, № 241110 від 24 листопада 2010 року (копії наявні в матеріалах справи).

На виконання умов вищезазначеного договору ПП "Нафта-Капітал" виписано:

- податкові накладні від 01 листопада 2010 року № 3 на загальну суму 40493,80 грн., в т.ч. ПДВ - 6748,97 грн., від 01 грудня 2010 року № 728 на загальну суму 30905 ,40 грн., в т.ч. ПДВ - 5150,90 грн., від 27 грудня 2010 року № 747 на загальну суму 75969,60 грн., в т.ч. ПДВ - 12661,60 грн.,

- видаткові накладні від 01 листопада 2010 року № 3, від 01 грудня 2010 року № 728, від 27 грудня 2010 року № 747,

- акти приймання-передачі від 01 листопада 2010 року № 3, від 01 грудня 2010 року №728, від 27 грудня 2010 року № 747 (копії вищезазначених документів наявні в матеріалах справи).

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідач в своєму акті перевірки зазначає, що позивачем завищено суми податкового кредиту та занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за листопад-грудень 2010 року, чим порушено підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, що видані для документального оформлення операцій за договорами поставки, контрагентом, який має ознаки фіктивності.

Судом першої інстанції в свою чергу встановлено, що ПП "Нафта-Капітал" на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Нафта-Капітал" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: накладними, податковими накладними, договорами купівлі-продажу, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі товару, виписками з банку, довіреностями. Придбаний товар використано у господарській діяльності ПП "ВТФ Дніпротехпостач", вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, що також підтверджується і письмовими поясненнями директора ПП "Нафта-Капітал", а отже, на думку суду першої інстанції, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання відсутні.

Суд першої інстанції відзначив, що на момент укладення договорів, що викликають сумнів у відповідача щодо реальності їх виконання, ПП "Нафта-Капітал" та ПП "ВТФ Дніпротехпостач" значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ПП "Нафта-Капітал", є правомірним, Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що ПП "Нафто-Капітал" подано до Кременчуцької ОДПІ декларацію з додатками за грудень 2010 року 20 січня 2011 року (копія податкової декларації з відміткою про отримання наявна в матеріалах справи). При цьому зазначена у рядку 63 розділу І "Податкові зобов'язання" додатку № 5 до вказаної декларації сума податкових зобов'язань ПП "Нафта-Капітал" ідентична сумі податкового кредиту ПП "ВТФ Дніпротехпостач" за грудень 2010 року.

З вищенаведених підстав суд відхилив посилання податкового органу, щодо фіктивності договору між позивачем та ПП "Нафта-Капітал" та неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, отриманими від ПП "Нафта-Капітал" на виконання договору поставки.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010р. між ПП «Нафта-капітал» в особі директора Котлова Ю.М. та позивачем було укладено договір поставки. Також на підставі вказаного договору 01.11.2010р. ПП «Нафта-капітал» за підписом директора Котлова Ю.М. була виписана податкова накладна №3. Проте, в матеріалах справи(а.с.142-146) міститься реєстраційна форма 1-ОПП та наказ № 1-К від 03.11.2010 р. про виконання обовязків директора ПП «Нафта-капітал», з яких випливає, що гр.-н Котлов Ю.М. є директором контрагента позивача тільки з 03.11.2010р., а договір поставки та податкова накладна підписані ним як директором ПП «Нафта-капітал» 01.11.2010р.

Зазначений факт вказує на те, що документи були підписані не повноважною на те особою, тобто без наміру створення правових наслідків, що відповідно до ст.234 ЦК свідчить про фіктивність укладеного правочину.

Таким чином, податкові накладні, виписані не повноважною на те особою, не можуть бути використані позивачем для включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), оскільки вказані податкові накладні не підтверджують цих сплачених сум.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що вказаний факт свідчить про обґрунтованість позиції відповідача під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не були дотримані положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, <Список >ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011р. по справі№2а-1670/1851/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства "ВТФ Дніпротехпостач" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. <Список >Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 25.07.2011 р.