Ухвала суду № 20335932, 11.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 р.Справа № 2а-934/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Григор'євої Д.І.

Представник позивача - Мурзаєва Г.В.

Представник відповідача - Щербак А.С. < Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2011р. по справі №2а-934/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харпластмас", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Харкова №0003211520/0 від 10.09.2010року, №0003211520/1 від 18.10.2010року та №0003211520/2 від 15.11.2010 року.

Представником відповідача надані письмові заперечення, в яких зазначено, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Харпластмас» створене при реорганізації Закритого акціонерного товариства «Харпластмас», шляхом перетворення (на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ "Харпластмас" від 27.08.2010р.) і є правонаступником всіх його прав та обов'язків.

Фахівцем Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка відповідача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Дом і К», за результатами якої 03.09.2010 року складений акт перевірки №2553/15-219/31642900, де були зафіксовані порушення вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ «Харпластмас» з ТОВ «Дом і К», пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на загальну суму 126634,20грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003211520/0 від 10.09.2010 року, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 189951,00 грн., у тому числі за основним платежем -126634,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -63317,00 грн.

До матеріалів справи надано докази про оскарження позивачем рішень податкового органу в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з направленням до відповідача скарги від 21 вересня 2010 року.

За результатами розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення № 0003211520/0 від 10.09.2010 року залишено без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

Позивач також звертався до ДПА України у Харківській області та до ДПА України зі скаргами, але скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення - залишено без змін.

В процесі адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0003211520/0 від 10.09.2010 року, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення №0003211520/1 від 18.10.2010 року та №0003211520/2 від 15.11.2010 року, в яких зазначається сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 189951,00 грн., у тому числі за основним платежем -126634,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -63317,00 грн., тобто у прийнятому рішенні вказуються ті ж самі суми основного платежу та санкцій, прийняті з тих самих підставах, що оскаржувались платником податку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Позивач мав господарські взаємовідносини з платником податку на додану вартість ТОВ «Дом і К» та надав до суду належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість. При цьому суд першої інстанції зазначив, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Факт не подання ТОВ "Дом і К" податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року не може свідчити про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних результатах відповідної підприємницької діяльності. Інших доказів зазначених обставин відповідач до суду не надав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою виникнення спору стали висновки відповідача про неправомірність декларування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дом і К» з тих підстав, що контрагентом ТОВ "Дом і К" не подана податкова декларація, не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ; дані податкової звітності ТОВ "Дом і К" свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних результатах відповідної підприємницької діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між ЗАТ «Харпластмас» та ТОВ «Дом і К» укладено довір №48/ВР/10 від 09.02.2010 р. на обладнання пожежного виходу та мансардного поверху побутового корпусу в заводоуправлінні за адресою: м. Харків вул. Залютинська, 4, згідно якого останній зобов'язується виконати вказані роботи /а.с. 16-17/.

ТОВ "Дом і К" отримало в Міністерстві будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ліцензію на здійснення будівельної діяльності, термін дії з 02.06.2006р. по 02.06.2011 року /а.с. 18/.

При цьому, зі змісту наведеного договору вбачається, що договір чітко передбачає вид послуг, які надаються, вартість цих послуг згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3.

Стосунки позивача з контрагентом підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку у т.ч. податковими накладними № 207, 208 від 30.04.2010 року, актами прийому виконаних робіт форми №КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року, відомістю ресурсів форми №46ДБН Д1.1 .-2000, платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи /а.с. 27-35, 151-168/.

Колегія суддів, враховуючи викладене, проаналізувавши договір укладений позивачем з ТОВ «Дом і К», зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з висновком відповідача про нікчемність вказаного договору, оскільки ст. 215 Цивільного кодексу України визначаються підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Згідно з п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Як свідчать матеріали справи, на момент здійснення господарських операцій постачальник позивача ТОВ «Дом і К» був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

В ході господарських операцій постачальниками позивача були виписані податкові накладні №№ 207, 208 від 30.04.2010 року.

Вищевказані податкові накладні оформлені згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, позивач мав реальні господарські взаємовідносини з платником податку на додану вартість ТОВ «Дом і К». Позивач надав до суду належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідач при визначені позивачу суми податкового зобов'язання ПДВ посилається на факт автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні Державної податкової адміністрації України, відповідно до якого сума податку на додану вартість у розмірі 126634,00грн. не була відображена контрагентом позивача в податковій декларації за квітень 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає залежності права на податковий кредит та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від змісту декларації з податку на додану вартість постачальників. Як свідчить аналіз приписів Закону України "Про податок на додану вартість", законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання органу податкової служби на не подання декларацій з ПДВ контрагентом позивача як податкової звітності за квітень 2010 року та несплату ним ПДВ, оскільки у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як зазначено в акті перевірки від 03.09.2010р. з метою підтвердження виявлених взаємовідносин на адресу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, на обліку якої лічиться ТОВ «Дом і К», відповідачем направлено запит на проведення зустрічної перевірки від 20.08.2010року №4138/7/15-215 з питань взаємовідносин ЗАТ «Харпластмас» та ТОВ «Дом і К» у квітні 2010року, проте відповіді не отримано /а.с. 14/.

До матеріалів справи залучено акт № 5342/23-104/33900040 від 02.12.2010р. про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дом і К" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період 01.01.2007р. по 04.11.2010р. валютного законодавства за період 01.01.2007р. по 04.11.2010р. Актом перевірки жодних зауважень, щодо взаємовідносин ТОВ "Дом і К" з ЗАТ «Харпластмас» у квітні 2010 року не виявлено /а.с. 95-148/.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що факт не подання ТОВ "Дом і К" податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року не може свідчити про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних результатах відповідної підприємницької діяльності. Інших доказів зазначених обставин відповідач до суду не надав.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що обов'язок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а, отже, його висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ за квітень 2010 року є необгрунтованими.

Колегія суддів також зазначає, що підстави та порядок прийняття податкових повідомлень-рішень при проведенні процедури адміністративного оскарження встановлено ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де передбачено прийняття нового податкового повідомлення-рішення лише в разі часткового задоволення скарги платника податку або додаткового донарахування податкового зобов'язання та/або зміни сум штрафних санкцій. Оскільки за результатами розгляду скарг позивача не проводилося збільшення або зменшення нарахувань, у відповідача не було законних підстав для прийняття нових податкових повідомлень-рішень від №0003211520/1 від 18.10.2010 року та №0003211520/2 від 15.11.2010 року.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року по справі№2а-934/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2011р. по справі №2а-934/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 18.07.2011 р.