Ухвала суду № 2033507, 26.06.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2008 року                                                                   м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – Носа С.П.,

суддів: Довгополова О.М., Яворського І.О.,

при секретарі судового засідання – Ступницькій Г.Я.,

за участю осіб:

від позивача– Демчик О.І..,

від відповідача– Дум’як В.О., Сеньківська О.І., Федьків В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на постановугосподарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2008 року у справі

за позовомПриватного підприємства «Івано-Франківськнафтопродукт-ГНГ»

доДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2008р. позовні вимоги Приватного підприємства «Івано-Франківськнафтопродукт-ГНГ» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0004882312/0/0 від 07.06.2004р., №0004882312/1 від 05.07.2004р., №0004882313/2 від 11.08.2004р., №0004882312/3 від 19.10.2004р. задоволено повністю.

Постанову оскаржив Відповідач, вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту №519/23-1-31524413 від 03.06.2004р., складеному ДПІ у м.Івано-Франківську за результатами перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. ,правонаступником якого є ПП «Івано-Франківськнафтопродукт-ГНГ», ДПІ у м.Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення 07.06.2004р. №0004882312/0/0 про визначення ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 717891,00 грн., в тому числі 362264,00 грн. основного платежу та 355627,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення  ДПІ у м.Івано-Франківську винесено податкові повідомлення-рішення №0004882312/1 від 05.07.2004р., №0004882313/2 від 11.08.2004р., №0004882312/3 від 19.10.2004р..

За висновками акту перевірки протягом перевіреного періоду ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» було допущено завищення податкового кредиту на суму 362264,00 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку, що були перераховані Комісіонером (ДП «Івано-Франківськнафтопродукт») Комітенту (ТзОВ «Укргазресурс») на підставі Договору комісії від 24.10.2001р. №5/132001/53 і безпідставно включені до звіту комісіонера, оскільки кошти в сумі 2173585,00 грн.були перераховані понад суму вартості фактично реалізованих нафтопродуктів, чим правила п.4.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо дати збільшення податкового кредиту до вказаної суми були застосовані підприємством неправомірно, внаслідок чого суму 362264,00 грн. було включено до податкового кредиту без законних підстав. Крім того, в акті перевірки зазначено, що до податкового кредиту включені суми податку на додану вартість обчислену від всіх коштів, які було перераховано контрагенту ТзОВ «Укргазресурс», включаючи оплату за вексель.

            Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» здійснює оптову та роздрібну торгівлю власними нафтопродуктами та прийнятими на комісію, в тому числі згідно Договору комісії від 24.10.2001р. №5/132001/53. Відповідно до умов вказаного договору ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз», як Комісіонер, від власного імені і за рахунок ТзОВ «Укргазресурс», як Комітента, здійснював реалізацію нафтопродуктів, що є власністю останнього.

            Платіжним дорученням №426 від 31.10.2003р., із призначенням платежу: «оплата за нафтопродукти згідно договору комісії» Позивач перерахував ТзОВ «Укргазресурс» 2173 585,00 грн., в тому числі  362 264,17 грн. податку на додану вартість, які включено Комісіонером до складу податкового кредиту датою перерахування цих коштів на користь Комітента. Згідно Довідки від 27.04.2004р. №1526/23-1215993 про результати позапланової перевірки ТзОВ «Укргазресурс» з питань взаємовідносин з ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» за квітень-грудень 2003р. ТзОВ «Укргазресурс» на виконання умов Договору комісії №5/132001/53 від 24.10.2001р. протягом перевіреного періоду були виписані податкові накладні, згідно переліку, викладеного в довідці, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкових зобов’язань відповідного періоду, відображених у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за квітень-грудень 2003р.. За результатами перевірки порушень діючого законодавства не встановлено, в тому числі щодо порядку оформлення податкових накладних.

            Згідно п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадку, коли платник податку здійснює діяльність поставки товарів, отриманих в межах договорів комісії, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі – комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

            Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що зазначені вище  кошти перераховані саме в рамках договору комісії. Простий вексель №733257070671, проданий Позивачем на користь ТзОВ «Укргазресурс», згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів №13/01в/11/03к від 26.02.2003р. через посередника ТзОВ «ФК «Декра» за 3748 000,00 грн., не був застосований Позивачем у розрахунках з ТзОВ «Укргазресурс» як Комітентом по Договору комісії, оскільки перерахування ТзОВ «Укргазресурс» на користь Позивача 2173 585,00 грн. платіжним дорученням №55 від 31.10.2003р. здійснювалось в рамках договору купівлі-продажу цінних паперів, а перерахування позивачем на користь ТзОВ «Укргазресурс» 2173 585,00 грн. платіжним дорученням №426 від 31.10.2003р. здійснювалось в рамках Договору комісії, тобто зазначені розрахунки проходили згідно з різними, незалежними одна від одної, господарськими операціями.

Правомірним є також висновок суду першої інстанції, що п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не визначає обов’язковою умовою для перерахування коштів комітенту – завершення операції з продажу комісійних товарів третім особам, однаково як і не вказує на джерело походження перерахованих коштів.

            Колегія суддів враховує також висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 18.07.2007р. у даній справі в цій частині, а також правову оцінку, надану судом касаційної інстанції іншим висновкам податкового органу, викладених в Акті від 03.06.2004р. про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р.

            Щодо твердження ДПІ у м.Івано-Франківську, викладені в апеляційній скарзі про те, що перерахування Позивачем зазначених вище коштів ТзОВ «Укргазресурс» не в рахунок існуючої заборгованості по поставлених останнім Позивачу по договорах купівлі-продажу нафтопродуктів, а як коштів, отриманих в результаті виконання договору комісії  на реалізацію нафтопродуктів дало можливість ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» збільшити в цей період податковий кредит і зменшити суми ПДВ належні до сплати в бюджет, то судова колегія вважає його безпідставним, оскільки чинним законодавством податковому органу не надано право визначати порядок розподілу коштів, які є власністю суб’єкта господарювання.

            Угодою від 02.05.2005р., укладеною між ТзОВ «Укргазресурс» та ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» припинено чинність Договору комісії №5/132001/53 від 24.10.2001р., і підтверджено Сторонами виконання взаємних зобов’язань та врегулювання всіх розрахунків між ними по даному Договору комісії, тобто - виконання ДП «Івано-Фраківськнафтопродукт» як Комісіонером, зобов’язань по Договору комісії, передбачених ст.395 ЦК України та п.п.2.1.1 Договору комісії щодо реалізації третім особам належних комітентові на праві власності нафтопродуктів. Крім того, в зв’язку з припиненням чинності Договору комісії від 24.10.2001р. Сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2005р. (в частині комісійної реалізації), з якого вбачаться, що станом на 30.04.2005р. відсутній залишок заборгованості по зазначеному договору комісії.

            Показники Акту звірки взаєморозрахунків підтверджено актами позапланових документальних перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» за період з 01.01.2004р. по 30.09.2004р. №72/26-2-31524413 від 03.02.2005р. та за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. №216/23-2/31524413 від 31.03.2006р.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що наступними актами перевірок не встановлено порушень п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» чи будь-якого іншого порушення норм даного Закону по операціях згідно Договору комісії.

Податковим органом не доведено, що в будь-якому іншому податковому періоді (періоді реалізації нафтопродуктів на спірну суму третім особам) відбулося повторне включення спірної суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

            Як на підставу скасування постанови суду першої інстанції ДПІ у м.Івано-Франківську покликається на те, що надані до матеріалів справи на підтвердження реалізації Позивачем третім особам, отриманих на комісію нафтопродуктів, акти позапланових документальних перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2005р., не можуть підтвердити чи спростувати виконання Договору комісії, оскільки поряд з виконання цього договору позивач здійснював оптову та роздрібну торгівлю власними нафтопродуктами, а також ним приймались нафтопродукти для власного використання і їх реалізації, тому немає можливості на підставі представлених документів виявити, чи виконано договір комісії від 24.10.2001р. Крім того, позивачем на підтвердження виконання зобов’язань по договору комісії не представлено звіти комісіонера.

            Однак, такі доводи скаржника не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

            Згідно ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

            Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 18.07.2007р.у даній справі, в обґрунтування відсутності порушень п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема в частині визначення суми податкового зобов’язання по господарських операціях, пов’язаних з виконанням умов договору комісії, виходячи із обсягу одержаних грошових коштів від покупців та відвантаженого покупцям товару (з врахуванням вимог п.7.3 ст.7 згаданого Закону), а також в частині визначення бази оподаткування для розрахунку податків, пов’язаних з реалізацією комісіонером товару, отриманого на комісію, виходячи з отриманого позивачем доходу, яким є його винагорода як оплата за надані послуги, позивачем представлено Акт звірки взаєморозрахунків та Угоду про припинення чинності Договору комісії, якими підтверджено виконання Сторонами зобов’язань по Договору комісії, а також акти перевірок наступних періодів.

            Акти про результати планових документальних перевірок Позивача (за період з 01.01.2004р. по 30.09.2004р. та з 01.10.2004р. по 31.12.2005р.) окремо відображають  показники результатів господарської діяльності по кожному виду господарських операцій, зокрема, по комісійній торгівлі нафтопродуктами, які здійснюються на підставі укладеного з ТзОВ «Укргазресурс» Договору комісії (арк.5 акту від 03.02.2005р., арк.12 акту від 31.03.2006р.) із зазначенням загальної вартості реалізованих комісійних нафтопродуктів, виручки від комісійної торгівлі, які сформовані податковим органом на підставі представлених до перевірки первинних бухгалтерських документів. Дані показники відповідають Акту звірки взаєморозрахунків за Договором комісії №5/132001/53 від 24.10.2001р. в частині комісійної реалізації.

            Податковим органом не наведено достатньо обґрунтованих доводів та не представлено документальних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини та зроблені на їх підставі висновки, а також не спростовано належність і допустимість представлених Позивачем доказів.

            Згідно ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

            Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в ньому, доводами апеляційної скарги не спростовуються, а тому підстав для його скасування не вбачається.

            На підставі наведеного, керуючись   ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «Івано-Франківськнафтопродукт-ГНГ» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.            

            Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач                                                                                       С.П. Нос

Судді                                                                                                           О.М. Довгополов

                                                                                                                    І.О. Яворський