Ухвала суду № 20334884, 19.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/2595/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності представника позивача Гунька О.В., представника відповідача Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2011р. по справі№2а-1670/2595/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000082301/0/197 від 30.01.2007р. яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 37398761,00 грн. в т.ч. основний платіж - 19087182,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 18311579,00 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 року позов задоволено. Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2011 року рішення попередніх судових інстанцій були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

24 березня 2011 року дана справа була направлена Вищим адміністративним судом України до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 30.03.2011 року,

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000082301/0/197 від 30 січня 2007 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 5.3.2, 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п. 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст.9, пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11, пп.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , ст. ст. 2, 5 Закону України "Про інформацію", ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ст. ст. 79, 80, 189 Господарського кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00191282) зареєстрований як юридична особа розпорядженням виконавчого комітету Комсомольської міської Ради №8 від 05.01.1995 року.

З 05.01.1995 року позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та був платником податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 р. по 31.03.06 р., яка була проведена на підставі п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За результати даної перевірки 19 січня 2007 року складено акт №24/23-312/00191282 за яким працівниками податкової служби було констатовано порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. 9.1, п. 9.2,, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 та пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР ( зі змінами і доповненнями) в результаті заниження податку на прибуток на суму 20044423, 00 грн., в т.ч.: в 2 кварталі 2005 року на 3470833,00 грн., в 3 кварталі 2005 року на 3534018,00 грн., в 4 кварталі 2005 року на 4326306,00 грн., в 1 кварталі 2006 року на 8713 267,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення №0000082301/0/197 від 30 січня 2007 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу у акті перевірки обгрунтовані тим що, в порушення пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до валового доходу 3, 4 кварталів 2005 року та 1 кварталу 2006 року не була включена сума 9993877,35 грн. - непогашена станом на 31.03.2006 р. кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками", по якій "минув 90-й календарний день зі дня граничного терміну погашення такої заборгованості, передбаченого умовами договорів".

Крім того, відповідачем встановлено, що в порушення пп. 5.3.2 п. 53 ст. 5 та пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст. 9 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" комбінатом протиправно включено до складу валових витрат, витрати, пов'язані з придбанням та використанням бурових та гірничо-прохідницьких робіт, геофізичних та інших досліджень на суму 58916742,50 грн., оскільки придбані на вказану суму товари, роботи та послуги збільшують балансову вартість кар'єру, а тому не можуть бути віднесені до валових витрат.

Також, податковий орган зазначив, що ВАТ "ПГЗК" безпідставно в порушення пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до складу валових витрат 1 кварталу 2006 року попередню оплату:

1) у розмірі 4452786,09 грн. своїм постачальникам за переліком, що значиться на стор. 62-63 акту, оскільки комбінатом в ході перевірки не надано до перевірки договори з вищезазначеними постачальниками, в яких було б визначено статус платників податку на прибуток цих постачальників;

2) у розмірі 28315,43 грн. своїм постачальникам - суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам за переліком, що значиться на стор. 63-64 акту, оскільки у період, що перевіряється, отримання товарів (матеріалів, робіт, послуг) від даних постачальників не відбувалося. Разом з тим при реалізації продукції (залізорудних котунів) у 4 кварталі 2005 року та 1 кварталі 2006 року ціни реалізації були встановлені комбінатом нижче собівартості і підприємство в порушення п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не відкоригувало валові витрати у 4 кварталі 2005 року на 392825,45 грн. та 1 кварталі 2006 року на 2564179,27 грн., а отже зависило суму валових витрат за ці два звітні періоди на 2957005,00 грн. (392825,45 грн. + 2564179,27 грн.).

На підставі вищенаведеного та акту перевірки №24/23-312/00191282 від 19 січня 2007 року податковим органом 30 січня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082301/0/197 від 30.01.2007р. яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 37398761,00 грн. в т.ч. основний платіж - 19087182,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 18311579,00 грн.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької ОДПІ №0000082301/0/197 від 30 січня 2007 року, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Приписи вище зазначеної норми пов'язують її застосування платником податку - покупцем з необхідністю досудового врегулювання спору щодо розміру непогашеної заборгованості або визначення розміру цієї заборгованості судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Відносно наявності судових рішень чи виконавчих написів нотаріусів про розмір непогашеної заборгованості ВАТ "ПГЗК" перед своїми контрагентами матеріали перевірки КОДПІ не містять. Відсутня інформація і щодо узгоджених в досудовому порядку сум непогашеної заборгованості.

Досудове врегулювання господарських спорів регулюється розділом II Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 6 цього кодексу визначено порядок пред'явлення претензій підприємствами та організаціями при порушенні їх майнових прав та законних інтересів. Зокрема, встановлено, що підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Матеріалами справи встановлено, що таких претензій до ВАТ "Полтавський ГЗК" в період, що був охоплений перевіркою КОДПІ, заявлено не було, про що засвідчує висновок №5373 спеціаліста бухгалтера Київського науково-дослідного інституту судових експертиз В.Б. Ратуша, предметом дослідження якого наряду з іншими документами була і книга реєстрацій вхідних претензій.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження податкового органу, щодо не надання книги реєстрації вхідних претензій позивачем під час проведення перевірки, оскільки представники Кременчуцької ОДПЇ не змогли надати суду докази які б підтверджували цей факт.

Згідно п.п. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необгрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Разом з тим, відповідно до акту перевірки, висновки про порушення строків розрахунків і незастосування приписів п. 12.1.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»були зроблені виключно на підставі даних журналу-ордеру № 6 "Розрахунки з постачальниками" без дослідження умов господарських договорів, з яких було б видно умови оплати (попередня, взаємозалік тощо) та строки оплати (стор. 69 акту перевірки, дод. 2 до акту -стор. 28-32 справи).

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки перевіряючих про необхідність включення до валового доходу 3 та 4 кварталів 2005 р. та 1 кварталу 2006 р. суму 9993877,35 грн. непогашеної станом на 31.03.06 р. кредиторської заборгованість, по якій минув 90-й календарний день із дня граничного терміну погашення такої заборгованості, передбаченого умовами договорів зроблені без дослідження умов договорів та в порушення Порядку, тобто лише на припущеннях про наявність таких підстав.

Копії господарських договорів надані позивачем ще під час розгляду справи визнані належними доказами у справі.

Крім того, взяті суми сальдо за журналом-ордером №6 "Розрахунки з постачальниками" станом на 01.03.06 р., а не на 31.03.06 р., тоді як за цей місяць мале місце погашення кредиторської заборгованості, що також представниками відповідача не спростоване, оскільки ці обставини не досліджувалися при перевірці.

За таких обставин, оскільки податковий орган при проведенні перевірки позивача неповно дослідив первинні господарські та бухгалтерські документи ВАТ "Полтавський ГЗК" на предмет прострочення непогашеної заборгованості перед контрагентами-кредиторами, колегія суддів зазначає, що при неповному дослідженні первинної документації з боку податкового органу, доводи останнього, щодо заниження валових доходів на суму 9993877,00 грн. не є доведеними та безпідставні.

Щодо встановлених відповідачем при проведенні перевірки порушень позивачем вимог п. 5.3.2 ст. 5 та п. 9.1, п. 9.2, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пов'язані із включенням до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням та використанням бурових та гірничопрохідницьких робіт, геофізичних та інших досліджень на суму 58916742,5 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибути підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшої використання у власній господарській діяльності.

Для цілей оподаткування податком на прибуток під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, що направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку інші особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат згідно із пп. 5.2.1 зазначеної норми включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

При цьому пп. 5.3.9 викладеної вище норми містить пряму заборону щодо включення до складу валових витрат будь-яких витрати, що непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що позивач, включивши до складу валових витрат 58 916 742, 50 грн. сума витрат, понесених комбінатом на підривні роботи, на суму списаних бурових долот та на вибухівку в період, що був охоплений перевіркою діяв в межах вищевказаних норм , з огляду на наступне:

Матеріалами справи встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" відповідно до Статуту здійснює господарську діяльність, яка полягає у видобутку корисних копалин, а саме - залізної руди. Здійснення цього виду діяльності передбачає певний технологічний процес, тобто - сукупність технологічних операцій, які виконуються при видобутку корисних копалин, в результаті яких і можливе отримання корисних копалин. Виключення будь-якої із ланцюга технологічних операцій приведе до унеможливлення отримання залізної руди, і як наслідок неможливість здійснення господарської діяльності, яка передбачена Статутом підприємства.

Видобуток залізної руди - це складний, тривалий, багато етапний процес, на кожному якого виконуються певні види робіт і виникають окремі групи витрат.

Видобуток руди на комбінаті здійснюється відкритим способом при наявності відповідних дозволів (ліцензій) на користування надрами, на право зберігання вибухових матеріалів на базисному складі, виробництво вибухових речовин, проектування проведення вибухових робіт, про що засвідчує і сам податковий орган на стор. 19-20 акту перевірки.

ВАТ "Полтавський ГЗК" є платником податку на прибуток на загальних підставах. Витрати, понесені комбінатом на гірничопідготовчі (вскришні) роботи та витрати в зв'язку з видобутком залізної руди є витратами, пов'язаними з виробничою господарською діяльністю підприємства, а отже підпадають під регулювання пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і включаються до складу валових витрат, що включаються в формуванні бази оподаткування податком на прибуток саме за останньою нормою.

Колегія суддів відхиляє доводи податкової служби з посиланням (як порушення з боку позивача) на пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 3 та пп. 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що витрати в сумі 58916742,5 грн. збільшують балансову вартість основних фондів з подальшою їх амортизацією, оскільки ці витрати пов'язані з видобутком корисних копалин, виходячи з наступного.

Оскільки роботи, на виконання яких позивачем були понесені витрати на придбання бурових долот, вибухівки та оплату підривних робіт, перевіряючими визначені як розвідка (дорозвідка), облаштування та розробка будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин, відповідач вказує на необхідність застосування положень п. 9.1, 9.2 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно з якими будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин включаються до окремої групи валових витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації, а перелік витрат, які включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України, тобто Постановою КМУ "Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації" № 118 від 04.02.98 р.

Даною Постановою КМУ визначені витрати, що підлягають амортизації та включенню до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), і до них віднесені витрати на детальну розвідку родовищ (запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектування, облаштування родовищ (з будівництвом селища тощо), бурові та гірничопрохідницькі роботи, геофізичні та інші дослідження, комплекс випробувальних робіт, технологічні дослідження тощо; передбачені витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюються підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт, тощо).

У зв'язку з тим, що п. 9.4 ст. 9 вказаного Закону передбачено формування балансової вартості групи на початок звітного періоду, збільшеної на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього періоду, то за твердженням відповідача дані витрати формуються за результатами роботи підприємства протягом року.

Колегія суддів вважає викладені доводи податкового органу безпідставними, оскільки перевіряючими допущене самостійне встановлення виду робіт, без врахування всіх факторів, що присутні в діяльності підприємства.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується, що ВАТ "Полтавський ГЗК" відповідно до Статуту здійснює господарську діяльність, яка полягає у видобутку корисних копалин, а саме - залізної руди. Здійснення цього виду діяльності передбачає певний технологічний процес, тобто - сукупність технологічних операцій, які виконуються при видобутку корисних копалин, в результаті яких і можливе отримання корисних копалин. Виключення будь-якої із ланцюга технологічних операцій приведе до унеможливлення отримання залізної руди, і як наслідок неможливість здійснення господарської діяльності, яка передбачена Статутом підприємства.

Видобуток залізної руди - це складний, тривалий, багато етапний процес, який передбачає виконання певних видів робіт і виникнення окремих груп витрат.

Видобуток руди на комбінаті здійснюється відкритим способом при наявності відповідних дозволів (ліцензій) на користування надрами, на право зберігання вибухових матеріалів на базисному складі, виробництво вибухових речовин, проектування проведення вибухових робіт.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що як вказано вище, постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 04.02.98 р. був затверджений Перелік витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації, за позицією 8 (вісім) якого до таких витрат віднесено витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо).

У цьому ж Переліку зазначається, що до складу зазначеної групи (позиція 8) не включаються витрати, пов'язані з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин: витрати на розвідку (дорозвідку) запасів (родовищ) корисних копалин, що виконувалась за рахунок підприємства і не привела до відкриття та нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи до підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності), в тому числі якщо відповідні роботи були припинені з огляду на їх економічну недоцільність; витрати видобувних підприємств на експлуатаційну розвідку з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничотехнічних умов розробки (без нарощування запасів корисних копалин і зміни їх категорійності за ступенем промислової розвіданості).

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не були взяті до уваги Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин зі ступенем підготовленості до видобування, затвердженого наказом Мінпромполітики України № 221 від 07.05.04 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.04 р., за яким підготовчі роботи проводяться з метою підготовки до розробки розкритої частини родовища.

Підпунктом 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4 та 5.1.6 наказу №221 визначено:

- гірничорозвідувальні роботи (експлуатаційна розвідка) проводяться з метою уточнення контурів покладів, запасів, речовинного складу та фізико-механічних властивостей корисних копалин і порід, планування гірничих робіт і вирішення ряду інших завдань, пов'язаних із розробкою родовища;

- до гірничо-капітальних належать роботи з розкриття родовища, які виконуються до введення його в експлуатацію згідно з актом державної комісії, включаючи проведення в'їзних і розкривних траншей, необхідних для забезпечення кар'єру підготовленими і готовими до видобування запасами, достатніми для початку його нормальної експлуатації відповідно до проекту;

- до гірничопідготовчих робіт належать розкривні роботи (крім гірничо-капітальних), роботи з планування денної поверхні, проведення в'їзних траншей, призначених для підготовки запасів на розміщених нижче горизонтах, роботи з проведення розкривних та розрізних траншей, роботи з розміщення розкривних порід і пустих порід, що виникли від збагачення, та некондиційної мінеральної сировини у відвалах кар'єрів;

- до добувних робіт відносять добування корисних копалин з готової до видобування частини родовища. Добувні роботи включають такі основні виробничі процеси: відбійка, навантаження, транспортування і розвантаження корисних копалин. Відбійка полягає у відділенні корисної копалини від масиву з одночасним його розпушенням і здійснюється за допомогою буропідривних робіт або механізмів та машин.

Гірничопідготовчі роботи ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" включають також експлуатаційні гірничорозвідувальні роботи, з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, розмір його запасів та вміст заліза в руді.

За висновком №5373 спеціаліста-бухгалтера КНДІСЕ, надані йому на дослідження ліцензії (залучені до матеріалів справи) користування надрами, видані Держкомітетом України по геології і використанню надр, від 29.07.1997р. №1012 та №1013 засвідчують, що балансові запаси Лавриківського родовища становлять 503262 тис. тонн, а Горішнє-Плавнинського - 397810 тис. тонн, а всього по кар'єру - 1901072 тис. тонн. Згідно "Звітного балансу запасів металічних та неметалічних корисних копалин" ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" за 2005 - 2006 роки балансові запаси корисних копалин (залізисті кварцити) складають 1901072 тони, що вказує на те, що приросту балансових запасів та змін якості корисних копалин не було, відповідно вказані обставини також спростовують твердження податкового органу про збільшення балансової вартості кар'єру.

Крім того, відповідач не надано доказів, що перевіряючими з'ясовувалося на які саме роботи були використані долота та вибухівка, з якою метою здійснювалися підривні роботи, а тому суд вважає за необхідне зазначити, що висновки в акті перевірки зроблені податковим органом передчасно, на припущеннях та довільній оцінці фактичних обставин.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що витрати, віднесені підприємством до валових витрат, були понесені на гірничопідготовчі (вскришні) роботи, тобто пов'язані з добутком вже розвіданих запасів залізної руди, що не є розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням запасів (родовищ) корисних копалин, розмір витрат підприємства підтверджується як матеріалами перевірки, так і первинною документацією, що залучена до матеріалів справи, а саме: актами приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.04.05 р. по 31 03.06 р. по договору №647/2821 від 15.12.04 р. з ТОВ "Укрвибух" на виконання останнім бурових робіт долотами шарошечними (договір залучений до матеріалів справи); звіти цехів по виробничих затратах по статтях витрат ДнРУ - руда (видобування руди) та витрати на вскришні роботи; зведені дані витрат на вибухівку спеціалізованого цеху виробництва вибухових робіт, первинними документами витрат вибухівки - звітами виробничих витрат, накладними-вимогами та лімітно-забірними картами на відпуск вибухівки. Ця обставина як і її документальне підтвердження відповідачем в засіданні не спростована. Крім того, в судовому засіданні представники відповідача піддавали сумніву наявність у перевіряючих необхідних знань якіб давали можливість відповідачу встановити правомірність віднесення вскришних, вибухових робіт до валових витрат підприємства. Також зауважували, що для встановлення правомірності наведених робіт до валових витрат необхідно було звернутися до Міністерства екології та природних ресурсів України для надання відповідного роз'яснення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як платник податку на прибуток на загальних підставах, правомірно включив до складу валових витрат, відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суму витрат в розмірі 58916742,5 грн. понесену комбінатом, у зв'язку з видобутком залізної руди, як таку, що пов'язана з виробничою господарською діяльністю підприємства та включається у формуванні бази оподаткування податком на прибуток.

Щодо встановлення порушення підприємством вимог п. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язаного з безпідставним включенням до складу валових витрат 1 кварталу 2006 р. попередньої оплати коштів в сумі 4452786,09 грн. своїм постачальникам за переліком, що наведений на стор. 62-63 акту суд колегія суддів зазначає наступне.

Податковий орган мотивує встановлене порушення тим, що статус платників податку на прибуток (контрагентів позивача) перевіркою не визначено і у період, який перевіряється, отримання товарів (матеріалів, робіт, послуг) відданих постачальників не відбулося, відповідно підприємство, на думку контролюючого органу не мало прав відносити суму в розмірі 4452786,09 грн. до складу валових витрат 1 кварталу 2006 р.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач посилається на положення п. 11.2.3 ст. 11 Закону, в якому визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Також Кременчуцька ОДПІ зазначила на те, що в цій же нормі зазначено, що будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком.

Як вбачається з наданого акту перевірки, висновки щодо наявності вказаних порушень перевіряючими були зроблені на підставі дослідження відомостей субрахунків 631.01, 631.06, 631.07, 631.08, 631.09, 631.10.

Колегія суддів зазначає, що вказані субрахунки включають у себе лише вартісні показники розрахунків з вітчизняними постачальниками і не містять даних щодо їх статусу як платників податків. Таким чином, висновки акту перевірки в цій частині були зроблені без дослідження фактичних обставин, пов'язаних з умовами виконання господарських зобов'язань за договорами.

З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи судом першої інстанції витребувано у позивача та досліджено і залучено до матеріалів справи, договори з контрагентами позивача статус яких, як платників податку, ставився під сумнів податковим органом, а саме: ДК "Сетаб-Україна", ТОВ "Лоуд Стар", ТОВ НВФ "В.В.С.", ПП КФ "Віксан", ПП ТД "Ніко-Центрметал", ТОВ "Скіфія-Пласт", ТОВ "Запоріжхімсталь", ТОВ "Стальпром", ВАТ" Азот" ТОВ НВП "Агролюкс-Україна", Шосткінський казенний завод "Імпул", ВАТ "Дніпровський лакофарбовий завод", ТОВ "Белнафтохім", ДП "Електроважмаш", ЗАТ ТПФ "Укртатнафта", ВАТ "Трібо", ПП ВКФ "Промислове обладнання", ДП "Комсомольська виправна колонія №136, МПП "Норма", ПП "Пластика", ЗАТ "Дніпропромліт", ДП "Феротранс", ТОВ ВКП "Міськмаш", ТОВ НВФ "В.В.С.", ТОВ "М.Т.І.".

З досліджених договорів колегією суддів встановлено, що вищенаведені контрагенти позивача під час укладання та виконання договорів мали статус платників податку на прибуток на загальних умовах, що визначено умовами договорів.

Крім того,колегія суддів зазначає, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (висновок експертизи №5373) також досліджено договори, укладені з контрагентами - суб'єктами господарювання як юридичними, так і фізичними особама позивача та самі свідоцтва платників податку, залучених до договорів та програму податкового обліку, що працює на підприємстві, в якій на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, договорів поставки окремо зазначається статус платника, за яким (див. стор. 11-14 висновку №5373) констатовано, що документально підтверджується віднесення ВАТ "Полтавський ГЗК" до складу валових витрат суми попередніх оплат за товарно-матеріальні цінності за 1 квартал 2006 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу щодо неправомірного включення комбінатом до складу валових витрат 1 кварталу 2006 р. суми в розмірі 4452786,09 грн., з підстав неможливості встановлення статусу (як платників податку) контрагентів позивача, спростовуються матеріалами справи.

Також, контролюючим органом у акті перевірки зроблено висновок про неправомірність віднесення до валових витрат коштів в розмірі 28315,43 грн., сплачених позивачем своїм постачальникам - суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам за переліком, оскільки у період, що перевіряється, отримання товарів (матеріалів , робіт, послуг) від даних постачальників не відбувалося.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки відповідач не спростував того, що саме дата списання коштів з банківських рахунків підприємства є подією, з якою пов'язується право на збільшення валових витрат виробництва, то вимоги щодо виникнення цього права лише при наявності поставки товарів при їх попередній оплаті є безпідставними.

В акті перевірки також вказано, що перевіряючими були виявлені порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язані з тим, що при реалізації продукції (залізорудних котунів) у 4 кварталі 2005 р. та 1 кварталі 2006 р. ціни реалізації були встановлені комбінатом нижче собівартості і підприємство не відкоригувало валові витрати у 4 кварталі 2005 р. на 392825,45 грн. та 1 кварталі 2006 р. на 2564179,27 грн., а отже зависило суму валових витрат за ці два звітні періоди на 2957005,0 грн. (392 825,45 грн. + 2 564 179, 27 грн.).

Відповідач вказує на те, що при перевірці відомостей № 16 "Відвантаження залізорудних котунів на території України" по бухгалтерському рахунку № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", а також первинних бухгалтерських документів було встановлено, що при реалізації продукції (залізорудних котунів) ціни реалізації були встановлені нижче собівартості і на цих підставах, посилаючись на положення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який визначає, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, стверджує, що у податковому обліку до витрат, які пов'язані зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу, а тому витрати платника податку, які не направлені на одержання доходу, до складу валових витрат не відносяться.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження податкового органу про порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки Кременчуцькою ОДПІ не враховано, що вказана норма визначає поняття валових витрат виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній фермах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому п. 5.2.1 даної статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, відповідачем не було взято до уваги те, що в п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений вичерпний перелік витрат, які не повинні відноситися до валових витрат. З аналізу даної норми випливає, що законодавець не пов'язує право платника податку формувати валові витрати з тим, чи був отриманий доход за результатами конкретної господарської операції.

Узагальнюючи вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 19087182,00 грн., за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006 року та вважає податкове повідомлення - рішення №0000082301/0/197 від 30 січня 2007 року таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 року по справі№2-а-1670/2595/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2011р. по справі№2а-1670/2595/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 25.07.2011 р.