Ухвала суду № 20334830, 11.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 р.Справа № 2а-192/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Григор'євої Д.І.

Представник позивача - Стражинська О.О.

Представник відповідача - Хрущова О.О. < Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі№2а-192/11/2070

за позовом Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне племінне птахівниче підприємство "Роздольне", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, в якому просив суд: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0005651501/0 від 09.12.2010р. та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до облікової картки ДППП "Роздольне".

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що, відповідно до п.п. 16.5.2, п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкові обов'язки або податковий борг рахується сплаченим в день реєстрації банківською установою платіжного документа з вказаним у ньому призначенням платежу. Право визначати призначення платежу, відповідно до діючого законодавства України, надається виключно платнику, самостійне нарахування відповідачем сплачених ДППП "Роздольне" суми 21458,74грн. в рахунок боргу 2008р., та нарахування штрафних санкцій в суму 10729,37грн. є неправомірними.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, вважає правомірним погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, та надав письмові заперечення, в яких виклав свої доводи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року адміністративний позов Державного племінного птахівничого підприємств "Роздольне" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 67 Конституції України, Закону України "Про систему оподаткування", Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 08.12.2010р. фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. На підставі акту перевірки № 1695/15-048/19461494 від 08.12.2010 р., керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0005651501/0 від 09.12.2010р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 10729,37 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 21458,74 грн. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Раніше на підприємстві позивача були проведені перевірки, на підставі яких винесені акти: № 785/15-027/19461494 від 17.06.2008р., № 396/23/19461494 від 20.03.09р.; № 1081/18-012/19461494 від19.08.09р.; № 1354/15-048/19461494 від 06.11.09р; та відповідні до них податкові повідомлення-рішення: № 0003951501/0 від 04.07.2008р., №00002423/0 від 01.04.2009р.; № 0000031801/0 від 19.08.2009р.; № 0006721501/0 від 13.11.2009р.

По вище зазначеним податковим повідомленням - рішенням ДППП „Роздольне" платіжними дорученнями, в яких були вказані призначення платежів: № 44 від 26.02.2009р.- платіж по акту перевірки № 396/23; № 79 від 24.03.2009р. - платіж по акту 396/23; № 79 від 30.03.2009р. - платіж по акту 396/23; № 94 від 13.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 99 від 16.04.2009р. - платіж по акту 293/23; № 105 від 22.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 112 від 27.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 135 від 08.04.2009р. - платіж по податку на прибуток за 1 кв. 2009р.; № 39 від 26.08.2009р. - платіж по акту 1081/18-012; № 119 від 16.11.2009р. - платіж по акту 1354/15-048; № 115 від 13.11.2009р. - платіж по акту 1354/15-048; № 188 від 23.09.2010р. - платіж по акту 785/15- 027, перерахувало суму 21738,10грн., із якої відповідач 21458,74грн. відніс в рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомлення - рішення № 0003951501/0 від 04.07.2008р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межа повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Підпунктом п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено застосування до платників податків штрафів у розмірі від 10 до 50 %, якщо платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків.

Як свідчать матеріали справи, раніше на підприємстві позивача були проведені перевірки, на підставі яких винесені акти: № 785/15-027/19461494 від 17.06.2008р., № 396/23/19461494 від 20.03.09р.; № 1081/18-012/19461494 від 19.08.09р.; № 1354/15-048/19461494 від 06.11.09р.; та відповідні до них податкові повідомлення-рішення: № 0003951501/0 від 04.07.2008р., №00002423/0 від 01.04.2009р.; № 0000031801/0 від 19.08.2009р.; № 0006721501/0 від 13.11.2009р.

По вище зазначеним податковим повідомленням - рішенням ДППП „Роздольне" платіжними дорученнями, в яких були вказані призначення платежів: № 44 від 26.02.2009р.- платіж по акту перевірки № 396/23; № 79 від 24.03.2009р. - платіж по акту 396/23; ;№ 79 від 30.03.2009р. - платіж по акту 396/23; № 94 від 13.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 99 від 16.04.2009р. - платіж по акту 293/23; № 105 від 22.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 112 від 27.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 135 від 08.04.2009р. - платіж по податку на прибуток за 1 кв. 2009р.; № 39 від 26.08.2009р. - платіж по акту 1081/18-012; № 119 від 16.11.2009р. - платіж по акту 1354/15-048; № 115 від 13.11.2009р. - платіж по акту 1354/15-048; № 188 від 23.09.2010р. - платіж по акту 785/15-027, перерахувало суму 21738,10грн., із якої відповідач 21458,74грн. відніс в рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомлення - рішення № 0003951501/0 від 04.07.2008р.

Згідно п. 5 ст. 139 Господарського кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським кодексом передбачено наступне.

Згідно ч.1 ст. 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни; обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до п.2 ст. 12 вказаного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно до п.5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3) цього Закону.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Згідно абзацу другого пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації; узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.3.1. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки статтею 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Як свідчать матеріали справи відповідачем примусово стягнено суму, сплачену на поточні зобов'язання на погашення податкового боргу, що виник раніше (штрафних санкцій), та не прийнято як сплату поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З вищезазначеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181 слід вважати сплаченим у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків,

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно вказав на те, що наведена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Ця норма також не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", або іншими законами з питань оподаткування.

Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

З досліджених у судовому засіданні копій платіжних доручень вбачається, що позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону.

Виходячи з викладеного, дії податкового органу з розподілу сплаченої платником податків суми безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Отже, зазначені дії призводять до виникнення обов'язку, що підлягає виконанню платником податків та є підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, зазначені дії є такими, що погіршують становище платника податку, а тому є противоправними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що винесення податкового повідомлення-рішення 0005651501/0 від 09.12.2010р. є неправомірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача є безпідставними і такими, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року по справі№2а-192/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі №2а-192/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 18.07.2011 р.