Ухвала суду № 20334800, 14.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 р.Справа № 2а-4479/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної Державної Податкової Інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2010р. по справі№2а-4479/10/1670

за позовом Приватного прідприємства "Міцно" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної Державної Податкової Інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Міцно" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 р. №0006822301/0/2859 про визначення ПП "Міцно" податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 96 453,00 грн., у тому числі 64 302,00 грн. за основним платежем та 32 151,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 р. №0006812301/0/2858 про визначення ПП "Міцно" податкового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 59 506,50 грн., у тому числі 39 611,00 грн. за основним платежем та 19 835,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року адміністративного позов приватної фірми «Міцно» задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ПП «Міцно» відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом не враховано п.п 5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9.п.5.3 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №, п.п. 7.4.4. п.7.4. п.п. 7.2.1 п.7.2., п.п. 7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Справа розглядається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Міцно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року було складено акт перевірки від 19.08.2010 р. за № 4264\23-209\25166018.

Згідно Акту перевірки ПП "Міцно" допущено заниження своїх податкових зобовязань шляхом невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту, внаслідок чого платником у перевіряємий період занижено податок на прибуток на загальну суму 39 671,00 грн. та ПДВ на загальну суму 64 302,00 грн..

Зазначені суми встановлені податковим органом, як розбіжність між даними податкової звітності ПП "Міцно" та даними перевірки Кременчуцькою ОДПІ господарських операцій позивача у взаємовідносинах з ТОВ "НВФ "Циклон-7", ТОВ "Анга", ТОВ "Крембудінвест", ТОВ "Нефтекор-СК", ТОВ "Тікко", ТОВ "Континенталь-Меркурій", МПП "Шквал", ПП "Кремліс", ТОВ "Ресурс АТХ-2006 ЛТД", ПП "Інбуд".

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесені рішення від 07.09.2010 року №0006822301\0\2859 та №0006812301\0\2858 про донарахування податку на додану вартість в сумі 64302,00 грн., донарахування податку на прибуток на суму 39671,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32151,00 грн. та 19835,5 грн..

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що позивачем були виконані в повному обсязі приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про додану вартість» та дотримано порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, які мали реальний характер, з чим погоджується колегія суддів.

Оскаржуючи зазначене рішення суду, відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що укладені позивачем з підприємствами-контрагентами, мають ознаки фіктивності, оскільки у контрагентів, через яких проходили фінансово-грошові потоки, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. У звязку з цим Кременчуцька ОДПІ робить висновок про те, що правочини, які знайшли своє відображення у податковій звітності лише однієї зі сторін угоди, не відповідають ознакам правочину, встановленим Цивільним кодексом України, а тому не створюють юридичних наслідків та не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та формування валових витрат.

Колегія суддів вважає вищевикладені доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідачем не було доведено факти, які б свідчили про умисел позивача на вчинення договорів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. У відповідності до ч.5 ст.216 ЦК України, якщо сторони угоди вважають її дійсною, а нікчемною угоду вважає тільки третя особа, то така особа може лише вимагати застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а не застосовувати таки наслідки самостійно.

Відповідачем не було доведено, що договори укладені позивачем з ТОВ "НВФ "Циклон-7", ТОВ "Анга", ТОВ "Крембудінвест", ТОВ "Нефтекор-СК", ТОВ "Тікко", ТОВ "Континенталь-Меркурій", МПП "Шквал", ПП "Кремліс", ТОВ "Ресурс АТХ-2006 ЛТД", ПП "Інбуд" були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Не надано також доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

На виконання свого обов"язку доказування, передбаченого ч. 2. ст. 71 КАС України, відповідач не надав належних та допустимих доказів нікчемності спірних правочинів.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Міцно» та підприємствами-контрагентами дійсно існували договірні правовідносини на підтвердження яких, під час проведення планової виїзної перевірки ПП "Міцно" надавались ревізорам видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, що відображено в акті перевірки. Зауважень щодо правильності оформлення вказаних документів перевіряючими не зроблено.

Наявні у справі договори, укладені між ПП «Міцно» та переліченими підприємствами-контрагентами, за своїм змістом свідчать, що вони були укладені відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку посилання відповідача на те, що ТОВ "НВФ "Циклон-7", ТОВ "Анга", ТОВ "Крембудінвест", ТОВ "Нефтекор-СК", ТОВ "Тікко", ТОВ "Континенталь-Меркурій", МПП "Шквал", ПП "Кремліс", ТОВ "Ресурс АТХ-2006 ЛТД", ПП "Інбуд" не мають необхідних умов для здійснення господарських операцій, у яких відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, наймані працівники, не звітуються до податкових органів не є підтвердженням нікчемності укладених ними угод, оскільки підприємства могли використовувати залучені трудові ресурси, а для господарських операцій використовувати обладнання позивача.

Незнаходження ТОВ "НВФ "Циклон-7", ТОВ "Анга", ТОВ "Тікко", МПП "Шквал", ПП "Кремліс", ТОВ "Ресурс АТХ-2006 ЛТД" за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки, також не є наслідком згідно вимог чинного законодавства визнання нікчемними укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру, оскільки на час здійснення господарських операцій підприємства-контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

01.05.2008 р. між ПП "Міцно" та ПП "Гросс" укладено договір №08-05-1, відповідно до умов якого ПП "Гросс" (Продавець) постачає та передає у власність, а ПП "Міцно" (Покупець) приймає та оплачує обладнання, комплектуючі та запасні частини.

Як стверджує відповідач, у податкових накладних, що були виписані позивачу, місцем знаходження ПП "Гросс" значиться м. Кременчук, вул. Сєдова, буд. 3, тоді як відповідно до пункту 13 зазначеного вище договору від 01.05.2008 р. юридичною адресою ПП "Гросс" вказано м. Кременчук, вул. Сєдова, 13.

Проте, з наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, а саме: №122 від 05.05.2008р., №123 від 07.05.2008 р., №124 від 15.05.2008 р., №131 від 19.05.2008 р., №135 від 27.05.2008 р., №136 від 30.05.2008 р., виписаних ПП "Гросс", суд встановив, що у графі (особа-продавець) міститься вказівка на адресу ПП "Гросс" м. Кременчук, вул. Сєдова, 13, що спростовує висновки податкового органу про неправомірність нарахування покупцем податкового кредиту на підставі цих накладних.

Посилання на постанову Господарського суду Полтавської області №16/88 від 03.07.2008 р., якою припинено юридичну особу ПП "Гросс", також не можуть свідчити про фактичне невиконання угод, оскільки на час укладення з позивачем договору поставки питання про припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не вирішувалось.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що приписи норм Закону №334/94-ВР позивачем виконані в повному обсязі, оскільки до складу валових витрат включено суми витрат ПП "Міцно" у грошовій формі, здійснених як компенсація вартості робіт та товарів, які були придбані платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Відповідно до вимог 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи із встановлених в ході судового розгляду обставин справи щодо дійсного використання позивачем у власній господарській діяльності послуг підприємств-контрагентів, саме з метою отримання прибутку, фактичного виконання зазначених робіт, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної Державної Податкової Інспекції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2010р. по справі№2а-4479/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Гуцал М.І.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >