Ухвала суду № 20334612, 11.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 р.Справа № 2а-14624/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

<Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2011р. по справі №2а-14624/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едан плюс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Едан плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова в якому просив суд: визнати незаконною невиїзну документальну перевірку ТОВ «Едан плюс»з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 29.08.2008 року по 30.06.2010 року; встановити відсутність компетенції ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо встановлення неможливості фактичного здійснення ТОВ «Едан плюс» господарських операцій у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки; встановити відсутність компетенції ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо встановлення нікчемності по ланцюгу до вигодонабувача всіх операцій купівлі-продажу ТОВ «Едан плюс» у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки; визнати незаконними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Едан плюс» без винесення податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову зазначив, що представникам позивача від контрагентів стало відомо про проведення фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова невиїзної документальної перевірки з питань податкових зобов'язань з ПДВ, за наслідками якої складено акт про визнання нікчемними всіх фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами за період з 2008 по 2010 роки. При цьому відповідач не запросив позивача для підписання акту перевірки та не надав йому екземпляр цього акту. На вимогу позивача відповідач екземпляр акту перевірки також не надав. Позивач з висновками акту не погоджується, виходячи з того, що, на його думку, відповідач не має достатньо доказової бази, спираючись на яку можна було б дійти висновку про невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Виходячи з цього, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених договорах між позивачем та постачальниками і покупцями зроблений на підставі невірного тлумачення змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України. Крім того, зазначив, що в порушення ст.ст. 219, 220, 221, 228 ЦК України, не дослідивши належним чином первинні документи щодо угод, які були укладені позивачем зі своїми контрагентами, відповідач дійшов невірного висновку щодо їх нікчемності.

Також, на думку позивача, неправомірним є висновок відповідача про завищення податкових зобов'язань і податкового кредиту, оскільки згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або доставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, коли чи як товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, винесених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до п. 7.5. ст. 7 наведеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже, позивач вважає, що акт перевірки складений відповідачем не відповідає нормам діючого законодавства України.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову, а саме на те, що актом у розумінні ст. 17 КАС України, є офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема певні обов'язки і заборони. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Таким чином, акт перевірки не є актами ненормативного характеру в розумінні ст.17 КАС України. У зв'язку з вищевикладеним, ДПІ вважає вимоги позивача щодо скасування акту перевірки безпідставними, оскільки, по-перше. Акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом. По - друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій (Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року №327). Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту. За таких обставин ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та відповідно для визнання нечинними актів складених за результатами перевірок. Обов'язковим для виконання та відповідно рішенням органу владних повноважень, яким є ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова по відношенню до ТОВ «Едан плюс» є податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість винесене за результатами проведеної перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Едан плюс" задоволено частково, а саме: визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Едан плюс" (код ЄДРПОУ 36032757) без винесення податкового повідомлення-рішення; В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 48, 155, 157, 159 КАС України, ст. 59 Господарського кодексу України, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, заяву апелянта про розгляд справи в порядку письмового провадження, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Едан плюс» перебуває на обліку у ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова з 29.08.2008 року, що підтверджується даними акту перевірки.

Фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Едан плюс»(36032757) з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 29.08.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 21.09.2010 року №4231/23- 104/36032757, яким встановлено порушення п. 3 ст. 5, ст. 7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищені податкові зобов'язання всього на 27774974 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий борг кредит по податку на додану вартість всього у сумі 27572435 грн.; ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей на момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Едан плюс», як наслідок не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу «вигодонабувача»(зазначеними у акті покупцями транспортних послуг /а.с. 45-52/.

З копії акту перевірки та матеріалів справи також вбачається, що 02.09.2010 року фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова складено акт № 771/23-104/36032757 про відсутність ТОВ «Едан плюс» за місцем реєстрації.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем належним чином не запрошені посадові особи позивача для підписання акту, чим порушено права позивача на ознайомлення з встановленими ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова порушеннями та надання своїх заперечень до акту до органу державної податкової служби. Акту щодо неявки посадових осіб до органу державної податкової служби для підписання акту невиїзної документальної перевірки відповідачем до матеріалів справи також не надано. З матеріалів справи не вбачається і відповідачем не надано винесеного на підставі акту №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року податкового повідомлення-рішення. Також відповідачем у своєму запереченні зазначено, що висновки акту не мають обов'язкового характеру для ТОВ «Едан плюс».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 4 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Актом, у розумінні ст.17 КАС України, є офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема певні обов'язки і заборони.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Таким чином, акт перевірки не є актом ненормативного характеру в розумінні ст. 17 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо скасування акту перевірки та рішень за результатом розгляду скарги безпідставними, оскільки, по-перше, Акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.

Крім того, порядок оскарження висновків акта перевірки встановлено Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року №327.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та відповідно для визнання нечинними актів складених за результатами перевірок.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 48 КАС України визначено обов'язкову необхідність наявності адміністративної процесуальної правосуб'єктності у сторін у справі.

А саме, згідно ч.ч. 1, 3 наведеної статті, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами); здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Згідно ч.7 ст.59 Господарського кодексу України, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2010р. затверджено ліквідаційний баланс по справі №Б-50/151-10 за заявою ТОВ „Едан плюс" до ТОВ „Едан плюс" про визнання банкрутом та юридичну особу ТОВ „Едан плюс" ліквідовано /а.с. 140/.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ „Едан плюс" 04.01.2011р. внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ „Едан плюс" у зв'язку з визнанням її банкрутом /а.с. 141-143/.

Провадження по справі №2а-14624/10/2070 було відкрито Харківським окружним адміністративним судом ухвалою від 18.11.2010р. Справа розглянута по суті 21.03.2011 року.

Відповідно до п.5 ч. 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Харківським окружним адміністративним судом при розгляді справи №2а- 14624/10/2070 не було досліджено питання наявності адміністративної процесуальної правосуб'єктності позивача - ТОВ „Едан плюс" та не було вирішено питання про закриття провадження по справі №2а-14624/10/2070.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, тобто бути ухваленим судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року по справі№2а-14624/10/2070 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2011р. по справі №2а-14624/10/2070 скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едан плюс" <Список ><Текст >до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >про визнання протиправними дій закрити.

< Текст >

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.