Ухвала суду № 20334168, 14.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 р.Справа № 2а-10981/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності представника позивача Васильєвої Т.Є., представника відповідача Щербак Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011р. по справі№2а-10981/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА - 2009" <Список ><Текст >

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗУКРАЇНА 2009”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням наданих уточнень просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001822340/0 від 17.08.2010р. та податкове повідомлення рішення № 0001832340/0 від 17.08.2010р. Харківської обєднаної Державної податкової інспекції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.08.2010 року № 0001822340/0 Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на загальну суму у розмірі 367613,20 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.08.2010 року № 0001832340/0 Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на загальну суму у розмірі 318075 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, п.5.1., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1.32 ст.1, п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗУКРАЇНА - 2009”зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області як юридична особа 10.12.2008року, код ЄДРПОУ 36308214, зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво №100271814.

Посадовими особами Харківської обєднаної Державної податкової інспекції було проведено планову виїзну перевірку ТОВ “ГАЗУКРАЇНА 2009”з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.12.2008р. по 31.03.2010р. та іншого законодавства за період з 11.12.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт № 2821/234/36308214 від 19.07.2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Харківською обєднаною Державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010р. за № 0001822340/0 яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 424313,2 грн., з яких 308438 грн. основний платіж, 115875,2 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення рішення № 0001832340/0 від 17.08.2010р. яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 366675 грн., з яких 244450 грн. основний платіж, 122225 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень від 17.08.2010 року № 0001822340/0 на загальну суму у розмірі 367613,20 грн. та від 17.08.2010 року № 0001832340/0 на загальну суму у розмірі 318075 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ “ГАЗУКРАЇНА - 2009” п. 5.1. пп. 5.3.9., п 5, ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 308438 грн., у тому числі у 3 кварталі 2009р. 270938 грн., у 1 кварталі 2010р. 37500 грн.; пп. 7.2.1. пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. п. 7.4., ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 244450 грн., у тому числі у липні 2009р. у розмірі 32400 грн., у серпні 2009р. у розмірі 167398 грн., у вересні 2009р. у розмірі 13586 грн., у січні 2010р. у розмірі 31066 грн.

В акті перевірки також з посиланням на ст.228, ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України вказано на нікчемність правочинів укладених позивачем з ПП “Югрекламполіграфсервіс”, ТОВ “Еко-Пак”.

В частині висновків акту перевірки № 2821/234/36308214 від 19.07.2010 року щодо порушення ТОВ “ГАЗУКРАЇНА - 2009”п.п. 5.1. пп. 5.3.9., п 5, ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 308438 грн., у тому числі у 3 кварталі 2009р. 270938 грн., у 1 кварталі 2010р. 37500 грн. суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що на протязі перевіряємого періоду до складу валових витрат позивачем відносилась вартість послуг невиробничого характеру, отриманих від ПП “Югрекламполіграфсервіс”, ТОВ “Еко-Пак”, ТОВ “Кіпаріс - 99”.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ПП “Югрекламполіграфсервіс”(Виконавець) 05 січня 2010 року було укладено договір № 02/01/10 на надання маркетингових послуг. Сума договору становила 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ 30000,00 грн. Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ “Еко-Пак”(Виконавець) 01 серпня 2009 року було укладено договір № 01/08 на надання інформаційно-консультаційних послуг на тему “Економіко-правові питання, які виникають у процесі укладання і виконання угод між суб'єктами господарювання (у т.ч. у зовнішньоекономічній діяльності), у взаємодіях суб'єктів господарювання з державними органами, судовими органами”. Сума договору становила 1106100,00 грн., в т.ч. ПДВ 184 350,00 грн. Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ “Кіпаріс-99”(Виконавець) було укладено договір № 01.07.09/01 від 01 липня 2009р. про надання інформаційно-консультативних і маркетингових послуг. Сума договору складала 194400 грн. у тому числі ПДВ 32400 грн.

Дослідивши договори, колегія суддів зазначає про відсутність порушень закону в їх укладенні, оскільки ці правочини були укладені праводієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на правте відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір зазагальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленогопечатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевірятиобсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд дійшов висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ПП “Югрекламполіграфсервіс”, ТОВ “Еко-Пак”, ТОВ “Кіпаріс - 99”договорів про надання послуг від ДПІ матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 19 цього Положення, витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

В силу пп. 5.3.9 пункту 5 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З аналізу зазначених норм вбачається, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату маркетингових та консультаційних послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Звідси вбачається, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Відповідно до довідки АА №314593 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ “ГАЗУКРАЇНА - 2009”є оптова та роздрібна торгівля паливом, оренда інших машин та устаткування, діяльність агенств нерухомості, посредництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Щодо включення позивачем до складу валових витрат послуг отриманих від ТОВ "Еко-Пак" та ПП "Югрекламполіграфсервіс" колегія суддів суд зазначає наступне.

Зі змісту договору № 02/01/10 від 05.01.2010 року укладеного позивачем з ПП "Югрекламполіграфсервіс"(Виконавець) вбачається, що Виконавець приймав на себе обовязок надавати позивачу комплекс маркетингових послуг та надати акт здавання-приймання наданих послуг.

Зі змісту договору № 01/08 від 01.08.2009року укладеного позивачем з ТОВ "Еко-Пак""(Виконавець) вбачається, що Виконавець приймав на себе обовязок надавати позивачу комплекс інформаційно-консультаційних послуг та надати акт здавання-приймання наданих послуг.

Акти, якими оформлено факт отримання позивачем послуг від контрагентів ТОВ "Еко-Пак" від 28.08.2009року № 28081972 та ПП "Югрекламполіграфсервіс" від 31.01.2010року № 313 та містять такі обов'язкові реквізити, як: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

Проаналізувавши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що послуги пов'язані з проведенням консультаційних та маркетингових послуг, які надавались позивачу від ПП “Югрекламполіграфсервіс”, ТОВ “Еко-Пак”, стосувалися саме тих товарів, поставка та продаж яких є основним видом господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідачем не вказано, що виконавцями- ПП “Югрекламполіграфсервіс”, ТОВ “Еко-Пак”надані саме послуги, не обумовлені договорами про надання послуг і що отримана інформація не була використана у власній господарській діяльності підприємства.

Також, колегія суддів не погоджується з позицією відповідача, яка викладена в Акті перевірки від 19.07.2010р. № 2821/234/36308214, що правочини укладені з ТОВ “Еко-Пак”та ПП “Югрекламполіграфсервіс”, порушують публічний порядок, є нікчемними, і за таких підстав витрати понесені позивачем за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, то такі суми витрат не є валовими витратами підприємства в розумінні п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Угоди ТОВ “Газукраїна-2009”з ТОВ “Еко-Пак”, ПП “Югрекламполіграфсервіс”недійсними не визнавалися. При цьому, посилання на обєктивні докази, які б вказували на нікчемність вказаних угод в Акті відсутні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вищезазначені угоди, мають як цивільно-правові, так і податково-правові наслідки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доказом отримання реальних послуг позивачем від його контрагентів став той факт, що у позивача збільшилась кількість споживачів скрапленого газу, виросли обсяги продажу та прибутки товариства, працівники підприємства отримали знання необхідні в процесі укладання та виконання угод, складання первинної документації у випадках перевірок контролюючих органів. Товариство почало здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення ТОВ “ГАЗУКРАЇНА - 2009”п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та завищення валових витрат підприємства на загальну суму 1071750 грн. є необґрунтованим.

В частині висновків акту перевірки № 2821/234/36308214 від 19.07.2010 року щодо порушення ТОВ “ГАЗУКРАЇНА - 2009”пп. 7.2.1. пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. п. 7.4., ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 244450 грн., у тому числі у липні 2009р. у розмірі 32400 грн., у серпні 2009р. у розмірі 167398 грн., у вересні 2009р. у розмірі 13586 грн., у січні 2010р. у розмірі 31066 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що внаслідок порушення позивачем пп. 7.2.1. пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. п. 7.4., ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”від 30.05.1997 року за №165 зі змінами та доповненнями встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ “Кіпаріс-99”в липні 2009року на 32400 грн.

При цьому, колегія суддів не може погодитися з висновком відповідача, відповідно до якого в порушення пп. 7.2.1.п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” від 30.05.1997 року за №165 зі змінами та доповненнями ТОВ “ГАЗУКРАЇНА - 2009”віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній, виписаній із порушенням (податкові накладні виписані особою яка не мала на то повноважень) виходячи з наступного.

Такого висновку відповідач дійшов виходячи з того, що відповідно до пояснень директора ТОВ “Кіпаріс-99”ОСОБА_3, останній ніякого відношення до фінансово-господарських операцій ТОВ “Кіпаріс-99”не має , документи фінансово-господарських операцій ТОВ “Кіпаріс-99”не підписував.

Колегія суддів не приймає в якості належного обґрунтування заперечень посилання відповідача на пояснення ОСОБА_3., відібрані працівниками Відділу податкової міліції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, з підстав невідповідності їх критеріям належності та допустимості, а тому вказані пояснення не можуть бути доказами по суті даного спору з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Зі змісту пояснення від 21.04.2009року вбачається, що воно було прийнято працівником Відділу податкової міліції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова -лейтенантом податкової міліції О.А. Рижовим.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про податкову службу” податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти однез таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У разі, якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Кролегія суддів зазначає, що ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора ОВ “Кіпаріс 99”ОСОБА_3

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.10.10 р., ТОВ “Кіпаріс-99”зареєстроване 22.04.2008 р., засновником та керівником є ОСОБА_3, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи зазначено також ОСОБА_3. Доказів державної реєстрації припинення ТОВ “Кіпаріс-99”у тому числі за рішенням суду, або іншої підставою, не мається. Тобто як на час укладення угод та відповідно за перевіряємий відповідачем період так і на сьогоднішній день ТОВ “Кіпаріс-99” знаходилось та знаходиться в єдиному державному реєстрі і має повну правоздатність.

Чинним Законом України №755-ІV від 15.05.03р. встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст.18 Закону № №755-ІV від 15.05.03р.)

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено порушення позивачем пп. 7.2.1.п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” від 30.05.1997 року за №165.

Щодо висновку відповідача про завищення податкового кредиту на суму 184350 грн., в звязку з проведенням операцій з ТОВ “Еко-Пак”на суму ПДВ 300000 грн. та з ПП “Югполіграфсервіс”на суму 184350,00 грн. колегія суддів зазначає наступне..

Так, в акті перевірки відповідач посилається на дані системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якої ПП “Югполіграфсервіс”до складу податкових зобовязань суму ПДВ в розмірі 30000грн не включало, а ТОВ “Еко-Пак” відповідно до даних “АІС РПП”на момент запиту має стан прийнято рішення про припинення.

Колегія суддів зазначає, що ані Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, ані жодним іншим податковим законом право платника податку на податковий кредит на ставиться в залежність від дотримання норм податкового законодавства контрагентом такого платника, а також від нарахування та сплати таким контрагентом своїх податкових зобов`язань.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності. Бухгалтерські документі це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства. Бухгалтерські документи в роботі субєкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно-аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати обєктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів в податковій звітності.

При цьому., колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарських операцій, повязаних з формуванням валових витрат і податкового кредиту, при виконанні позивачем обовязків по договорах з надання послуг з контрагентами ТОВ “Еко-Пак”, ПП “Югрекламполіграфсервіс”, підтверджуються первинним документами бухгалтерського обліку і податкової звітності, а саме: договором на надання послуг № 01/08 від 01.08.2009р. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28081972 від 28.08.2009р., укладеними з ТОВ “Еко-Пак”, податковою накладною № 28081972 від 28.08.2009 року; договором про надання послуг № 02/01/10 від 05.01.2010р. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 січня 2010р. № 313, укладеними з ПП “Югрекламполіграфсервіс”, податковою накладною № 313 від 31.01.2010р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що як не включення контрагентом до складу податкових зобовязань сум ПДВ так і знаходження підприємства в стані прийняття рішення про припинення, вже після укладання договору з позивачем, не спростовують факту настання юридичних наслідків господарських операцій по придбанню послуг та не можуть слугувати підставою для висновку про безпідставність віднесення відповідних сум до податкового кредиту, за наявності інших первинних документів, які підтверджують виконання даних господарських операцій.

Норми матеріального права, які закріплені в Законі України “Про податок на додану вартість” визначають лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Закон не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до перевірки було надано усі необхідні податкові накладні у підтвердження сум податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”свідоцтво про реєстрацію особи у якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Крім того, згідно вимог п.4 ст.91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення договорів про надання послуг ТОВ “Еко-Пак”, а також ПП “Югрекламполіграфсервіс”володіли право та дієздатністю, а за таких підстав мали право бути учасниками цивільно-правових та податково-правових правовідношень, що у свою чергу надавало їм право укладати договори і виписувати податкові накладні.

Щодо доводів податкового органу про те, що ТОВ "ГАЗУКРАЇНА 2009" безпідставно сформовано витрати за укладеними договорами з ПП "Югрекламполіграфсервіс", ТОІВ "Еко-Пак", ТОВ "Кіпаріс-99" у відсутність реальної оплати, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до актів виконаних робіт, а саме: акт здачі -приймання робіт б/н від 31.07.2009 року, акт здачі -приймання робіт (надання послуг) № 28081972 від 28.08.2009 року, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2010 року №313, ТОВ "ГАЗУКРАЇНА" сформувало валові витрати після отримання наданих послуг, тобто у відповідності до положень п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА - 2009" в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2010 року № № 0001822340/0 на загальну суму у розмірі 367613,20 грн. та від 17.08.2010 року № 0001832340/0 на загальну суму у розмірі 318075 грн., документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду від 21.02.2011 р. сторонами по справі не оскаржується.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011р. по справі№2а-10981/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.07.2011 р.