Постанова № 20332624, 12.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 р. Справа № 2-а-2190/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

в присутності представника позивача Бондаренко Ю.П., представників відповідача Уварова В.М., Данилко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2010р. по справі№2-а-2190/10/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій Березовські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Дергачівської державної податкової інспекції Харківської області та після уточнення позовних вимог просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000272310/2 від 05.06.2006 р., № 0000272310/3 від 29.08.2006 р. про донарахування 417512, 0 грн. суми земельного податку, в тому числі 278341, 00 грн. основного платежу та 139171,00 грн. штрафних санкцій.6/0/79107 та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 3666 грн. 67 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272310/2 від 05.06.2006 року, № 0000272310/3 від 29.08.2006 року, прийняті Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області.

В іншій частині позовних вимог адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 19, 22 Земельного Кодексу України, ч.2 ст. 6, ст. 7 Закону України "Про плату за землю" , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Також в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що Дочірнє підприємства "Санаторій Березовські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" не мав підстав для віднесення земельної ділянки площею 44.,56 га. до земель сільськогосподарського призначення та відповідно застосувати ставку податку згідно ч.1 ст.6 Закону України “Про плату за землю”від 03.07.1992 № 2535-ХІІ.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Дергачівською міжрайонною Державною податковою інспекцією у Харківській області проведено планову документальну перевірку дочірнього підприємства "Санаторій Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" стосовно дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2005 р.

За результатами перевірки складено акт № 43/23-104/02648432 від 22.02.2006 р., яким встановлено, що позивачем при визначенні розміру податку на землю стосовно земельної ділянки площею 44,5 га в уточнених розрахунках за 2004 рік невірно застосовані ставки податку на землю, що передбачені ст. 6 Закону України "Про плату за землю" для земель сільськогосподарського призначення, тоді як згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 від 26.11.1997 р. та акту звірки земель ДП "Санаторій Бермінводи" з Дергачівським районним відділом земельних ресурсів, зазначена земельна ділянка відносилась до земель оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються для профілактики захворювань та лікування, а згідно листа-відповіді Дергачівського районного відділу земельних ресурсів № 88/13 від 21.02.2006 р. в експлікації земельних угідь ДП "Санаторій" "Березівські мінеральні води" була допущена невизначенність в питанні, які саме це угіддя та відповідно до земельно-облікових даних за ДП "Санаторій" "Березівські мінеральні води" сільськогосподарські угіддя не закріплені.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000272310/0 від 06.03.2006 р., яким визначено суму податкового зобов"язання по сплаті земельного податку в розмірі 278341 грн. за ставкою - 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що передбачена ст. 9 Закону України "Про плату за землю" для земель оздоровчого призначення, на яку нараховані штрафні санкції в сумі 139171 грн.

Позивачемзазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Дергачіської МДПІ у Харківської області, ДПА у Харківській області та Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарг, сума земельного податку, нарахована повідомленнями-рішеннями № 0000272310/0 від 06.03.2006 р., № 0000272310/1 від 30.03.2006 р. була зменшена на 183,40 грн, в тому числі на 122,27 грн. по основному платежу та на 61,13 грн. по сплаті штрафної санкції та винесено податкові повідомлення - рішення № 0000272310/2 та № 0000272310/3.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений від сплати земельного податку, згідно 12 Закону України "Про плату за землю", яка передбачає, що від земельного податку звільняються спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно зі списком, затвердженим Міністерством хорони здоров"я України та оздоровчі заклади України, а згідно з ч. 4 зазначеної статті також і вітчизняні заклади охорони здоров"я.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним Законом з плати за землю є Закон України «Про плату за землю», який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Згідно з частиною першою ст. 2 Закон України «Про плату за землю» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону).

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ.

Частинами першою, другою та третьою ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культ призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлених Кабінетом Міністрів України.

Так, матеріалами справи встановлено, що ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" 26.11.1997 р. отримано державний акт на право постійного користування землею № ХР-10-40-003328-відведена земельна ділянка на території Пересічанської селищної ради площею 62,3 га длялікувально - оздоровчої діяльності та обслуговування санаторію.

Рішенням ХХ сесії ХХІУ скликання 15.10.2004 року Дергачівської районної ради народних депутатів позивачу затверджена нормативна грошова оцінка земельної ділянки ДП "Санаторія "Березівські мінеральні води" площею 16,5525 га Рішенням Пересічанської селищної ради ХХІІ сесії ХХІУ скликання прийнята в комунальну власність земельна ділянка площею 45, 7475 га.

Рішенням Харківської обласної ради ХХІІІ сесії ІV скликання від 27.01.2005 р. зазначена земельна ділянка увійшла до складу земель населених пунктів, що також відображено в Генеральному плані забудови курорту "Березівські мінеральні води".

Згідно з Експлікацією земельних угідь- ділянки ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води ", розробленою "Державним підприємством "Харківський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою" користується земельними ділянками під зеленими насадженнями 44,56 га, з них -42,48га ( газони , клумби, парки , ліси та лісосмуги) та пасовищ -2,08га. (пасовища з чагарником).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Санаторій Березівські мінеральні води" згідно наданих розрахунків при визначенні розміру податку на землю до земельної ділянки площею 44,56 га за 2006 рік та з 01.01.2005 року по 07.04.2005 року застосував ставку земельного податку згідно ст. 6 Закону України "Про плату за землю", як за землю сільськогосподарського призначення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно приписів ч.1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Матеріалами справи встановлено, що в ході перевірки було направлено листа до Дергачівського районного відділу земельних ресурсів №23-110/332 від 17.02.2006 року.

Листом №88/13 від 21.02.2006 року Дергачівським районним відділом земельних ресурсів повідомлено, що парки, газони, ліси та лісосмуги до сільськогосподарських угідь "багаторічні насадження" не відносяться.

Згідно державної статистичної звітності (форми 6 зем) такого угіддя як пасовище з чагарниками не існує. Є окремо пасовище і окремо чагарники. В експлікації земельних угідь ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" при призначенні угідь, які входять в склад земельної ділянки допущена невизначенність-як саме це угіддя.

Крім того, Дергачівським районним відділом земельних ресурсів повідомлено, що за Дочірним підприємством "Санаторій Березовські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", яке розташоване на території Пересічанської селищної ради сількогосподарські угіддя згідно земельно-облікових даних не закріплені.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ХРФДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" від 25.12.2006 року №5621/01-02 направленого на адресу Дергачівської МДПІ зазначено, що в державному реєстрі земель зареєстровано договір оренди землі між Пересічанською селищною радрою та ДП "Санаторій Березівські мінеральні води" на земельну ділянку в с. Березівське, загальна площа 16, 5525 га. Цільове призначення згідно УКЦВЗ -землі оздорочого призначення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що цільовим призначенням ДП "Санаторій Березівські мініральні води" використовував землі оздоровчого призначення, а тому позивач не мав правових підстав для віднесення земельної ділянки площею 44.,56 га. до земель сільськогосподарського призначення та відповідно застосувати ставку податку згідно ч.1 ст.6 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 № 2535-ХІІ..

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на приписи 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю», згідно якої від земельного податку звільняються спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно зі списком, затвердженим Міністерством охорони здоров"я України та оздоровчі заклади України, а згідно з ч. 4 зазначеної статті також і вітчизняні заклади охорони здоров"я.

Колегія суддів зазначає, що 3аконом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» зупинено на 2004 рік та на 2005 рік дію першого абзацу пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю»,

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Закон про Державний бюджет України, який є спеціальним Законом, регулюючим на поточний рік бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків, тобто його дія поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на відповідний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет на відповідний рік передбачає розмір податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

З огляду на положення ст. 75 Конституції України щодо статусу Верховної Ради України і єдиного законодавчого органу в державі зупинення законами про Державний бюджет дії інших законів, зокрема з питань порядку сплати податків, на відповідній бюджетний рік не є конституційним, доки інше не визнано Конституційним Судом України.

Отже, право платника податків на застосування податкової пільги визначається законом, діючим у спірний період, а зупинення дії правової норми означає, що вона у період часу, на ший її зупинено, не застосовується для регулювання суспільних відносин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, невірно застосував до спірних відносин приписи пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю», 3аконів України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та «Про Державний бюджет України на 2005 рік», що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки судово - економічної експертизи № 4663 від 07.06.2011 року, проведеної за клопотанням представника позивача, не спростовують позиції податкового органу викладені в пункті 3.8 акту виїзної планової перевірки № 43/23-104/02648432 від 22.02.2006 року дочірнього підприємства «Санаторій Березовські мінеральні води» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» про порушення позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2005 року при нарахуванні та подальшій сплаті суми земельного податку.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні даних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2010р. по справі№2-а-2190/10/2070 скасувати скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272310/2 від 05.06.2006 року, № 0000272310/3 від 29.08.2006 року, прийнятих Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Дочірньому підприємству "Санаторій Березовські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" в задоволенні даних позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Зеленський В.В. Повний текст постанови виготовлений 18.07.2011 р.