Постанова № 20331508, 07.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 р. Справа № 2а-2787/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник позивача: Шаповалов М.С.

представник відповідача: Волинцев І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі№2а-2787/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000172314/0/8083 від 11.02.2010 року, яким йому донараховано податкового зобов"язання по податку на прибуток, з врахуванням штрафних санкцій (17661 грн.), на загальну суму 100890 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від17.02.2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з"ясування всіх обставин справи. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. На підтвердження своїх вимог стверджує, що відповідачем зроблений невірний висновок про неправомірність віднесення до валових витрат відсотків за кредит на придбання автомобілів та про завищення ним амортизаційних відрахувань, неправомірно врахував висновки попередньої планової документальної перевірки, встановивши завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2008 року.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів поданої позивачем апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обгрунтованості прийнятого судового рішення. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. а постанову суду без змін. зазначав, що внаслідок укладених договорів та здійснених орендних операцій за цінами, меншими за витрати, які понесені по даній операції, у ТОВ «Універбур» не виникла база оподаткування, тому ТОВ «Універбур» протиправно формував валові витрати за рахунок таких збитків, оскільки поняття «валові витрати» та «витрати» не є тотожними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи поданої позивачем апеляційної скарги, дійшла до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що на підставі висновків акту планової виїзної перевірки ТОВ «Універбур» від 02.02.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року № 630/2314/34328050/7 відповідачем 11.02.2010 року було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000172314/0/8083 про донарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток 100890 грн.

За висновками суду першої інстанції рішення податкового органу є обгрунтованим, прийнятим з урахуванням існуючих обставин та у відповідності до закону, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем був укладений з ВАТ "ВіЕйБі Банк" кредитний договір №298 від 06.11.2007 року про надання кредиту на суму 969 600 грн. до 05.11. 2012 року для придбання автомобілів.

Отримані за цим договором кошти були використані ТОВ «Універбур» на придбання вантажних автомобілів в 4 кварталі 2007р.: сідельний тягач IVECO модель Trakker AD 720T-44T державний номер ВМ 7864АН, зартість -537209,37 грн. сідельний тягач IVECO модель Trakker AD 720T-44T, державний номер ВМ 7863АН, зартість - 537249,36 грн.

Зважаючи на спеціальне призначення придбаної техніки позивач передав в оренду вищевказані основні засоби ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління» згідно договорів оренди:

- сідельний тягач Е IVECO модель Trakker AD 720T-44T, державний номер ВМ 7864АН для перевезень гранітно-щебеневої продукції згідно з договором №01/12/07 від 01.12.2007р., орендна плата складає 5,39грн. з ПДВ за 1 куб. м перевезеної продукції;

- сідельний тягач Е IVECO модель Trakker AD 720T-44T, державний номер ВМ 7863АН для перевезень гранітно-щебеневої продукції згідно з договором №01 від 02.01.2008 р., орендна плата складає 5,39грн. з ПДВ за 1 куб. м перевезеної продукції.

У зв"язку з кризовими явищами у економіці країни 01.09.2008 року позивачем були укладені нові договори оренди з ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління», де орендна плата складала вже 4,39грн. з ПДВ за 1 куб.м. перевезеної продукції з врахуванням індексації.

Проте, згідно пояснень позивача, у зв"язку з погіршенням фінансово-економічного стану контрагента він був змушений підписати доповнення до договору від 01.04.2009 р. про новий розмір орендної плати - 3 грн. 65 коп. з врахуванням ПДВ за 1 куб.м перевезеної продукції з врахуванням індексації. При цьому позивач звертав увагу суд на те, що придбана автотехніка є спеціально призначена для використання на кар"єрних розробках, тому укладення більш вигідного договору з іншим контрагнетом є практично неможливим.

Вартість послуг по оренді сідельних тягачів була віднесена позивачем до складу валових доходів, а до складу валових витрат віднесено відсотки за користування кредитними коштами по кредитному договору №298 від 06.11.2007 року.

Колегія суддів вважає такі дії позивача правомірними, зокрема щодо віднесення процентів, виплачених за кредитним договором до складу валових витрат, оскільки фактичні обставини справи свідчать про їх використання позивачем для здійснення господарської діяльності, що передбачено підпунктом 5.5.1. пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому слід зауважити, що укладання позивачем договорів оренди придбаної автомобільної техніки, навіть при їх наступному доповненні про зменшення розміру орендної плати, свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську. Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

У справі, яка розглядається, встановлено, що позивач при укладенні договорів оренди придбаної техніки мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, що спростовує висновки відповідача про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю пзовача, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 року по справі № 21-13а11 за позовом ДП "Пілснер Україна" до Сквирської МДПІ Київської області та є обов"язковою до застосування у судовій практиці, відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Таким чином, позивач обгрунтовано включив до складу валових витрат суму відсотків за користування кредитними коштами, оскільки такі дії відповідають приписам підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Водночас суд першої інстанції неправильно застосував (розтлумачив) норми матеріального права та безпідставно дійшов до висновку, що позивачу правомірно було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном амортизація основних фондів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання , виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Пунктом 8.1.2 передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання.

Зважаючи на вищевикладені висновки про безпосереднє використання позивачем придбаної автотехніки у власній господарській діяльності, тобто для власного виробничого використання, позиція податкового органу про завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 273781 грн. внаслідок віднесення до них амортизаційних відрахувань по сідельним тягачам IVECO та причепам самоскидам ТОНАР, які надані в оренду ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління», в частині, що не перекривається орендною платою, є також неправомірною.

Таким чином, аналіз діючого податкового законодавства України та фактичні обставини справи свідчать про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми, що зумовлює наявність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги про скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі№2а-2787/10/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000172314/0/8083 від 11.02.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Гуцал М.І.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 12.07.2011 р.