Ухвала суду № 20327977, 05.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/3524/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання- Григор"євої Д.І.,

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Мірошниченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2011р. по справі№2а-1670/3524/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар Союз" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автостар Союз" звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 17.03.2011 року № 0000981502/0/704.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на помилковість та безпідставність висновків акту перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суми ПДВ по контрагенту ПП "Нафта- Капітал". Зазначив, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ "Автостар Союз" і ПП "Нафта-Капітал" останнє було зареєстровано в установленому законом порядку, мало свідоцтво платника ПДВ, та, відповідно, право виписувати податкові накладні. Позивач наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку. Крім того, вказував, що чинне законодавство України не ставить у залежність право платника податку на включення до складу свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбаних товарів (послуг) на підставі податкової накладної, від наявності у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання сировини та ін., а тому просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 17.03.2011 року № 0000981502/0/704.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та на порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність постанови суду, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Автостар Союз" (ідентифікаційний код 35131673) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 07.05.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 682672, та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області. (а.с. 6)

ТОВ "Автостар Союз" є платником податку на додану вартість з 23.05.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.05.2007 року № 100042228. (а.с. 8)

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; оптова торгівля автомобілями; виробництво вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів. (а.с. 7)

Позивачем 19.01.2011 року подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

В період з 20.01.2011 року по 25.02.2011 року державним податковим інспектором Кременчуцької ОДПІ Іоновою О.М. проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, поданої ТОВ "Автостар Союз", за результатами якої складено акт від 28.02.2011 року № 905/15-322/35131673, у якому відображено порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 6 750 грн. (а.с. 9-13)

Для проведення перевірки ТОВ "Автостар Союз" надані копії видаткових накладних, податкових накладних, копії товарно - транспортних накладних, рахунки - фактури, платіжні доручення та виписки банку.

ТОВ "Автостар Союз" на зазначений акт перевірки подані до Кременчуцькою ОДПІ заперечення, на які листом від 14.03.2011 року за вих. №9501/10/15-322 надана відповідь. (а.с. 15, 16-17)

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № 0000981502/0/704, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 8 437 грн. 50 коп., в тому числі: 6 750 грн. - основний платіж, 1 687 грн. 50 коп. - штрафна санкція. (а.с. 14)

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України від03.04.1997 №168/97ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168/97ВР). Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97ВР - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону №168/97ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно положення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З аналізу вище наведених норм вбачається, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті останнього в ціні товару, а також встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

З положень пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що у випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Матеріалами справи підтверджується, що у грудні 2010 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ПП "Нафта-Капітал" щодо поставки позивачу автопокришок у кількості 18 штук до вантажних автомобілей ЗІЛ-131.

Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку достовірності формування податкового кредиту по податковій звітності з податку на додану вартість ПП "Нафта-Капітал" (код ЄДРПОУ 34987667, і.п.н. 349876616034) за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №644 від 14.02.2011 року, та в ході перевірки встановлені порушення п.п. 1.6, п.п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого по декларації декларації з ПДВ за грудень 2010 року зменшується сума податкових зобов'язань на 6379408 грн., та зменшується сума податкового кредиту на 6379408 грн.

ПП "Нафта-Капітал" виписано ТОВ "Автостар Союз" податкову накладну від 23.12.2010 року № 1223 на загальну суму 40 500 грн., в тому числі ПДВ -6 750 грн., рахунок - фактуру від 23.12.2010 року № 1653 та видаткову накладну від 23.12.2010 року № 1015.

Транспортування товару здійснювалося власним транспортом ТОВ "Автостар Союз" та підтверджується товарно-транспортною накладною від 23.12.2010 року. (а.с. 24)

Із акту перевірки ТОВ "Автостар Союз" вбачається, що зазначені первинні документи надавалися під час проведення перевірки та порушень щодо їх оформлення контролюючим органом встановлено не було.

Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками за 17.01.2011 року та 21.01.2011 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

ТОВ "Автостар Союз "на підставі податкової накладної від 23.12.2010 року № 1223 включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року ПДВ в сумі 6 750 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що у подальшому позивач використав придбані у ПП "Нафта-Капітал" автопокришки у кількості 18 штук у своїй господарській діяльності, а саме: для здійснення шиномонтажу автопокришок на автомобілі ЗІЛ-ІЗІ.

Для виконання робіт по встановленню автопокришок на автомобілі ЗІЛ-ІЗІ позивачем укладено договір підряду на виконання разової роботи від 23.12.2010 року із ОСОБА_4, та виконання умов зазначеного договору підтверджується актом приймання -передачі виконаних робіт від 23.12.2010 року.

У подальшому позивач реалізував автомобілі ЗІЛ-131 ДП "Краснопільське лісове господарство" на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2010 року № 266-10, що підтверджується видатковою накладною від 27.12.2010 року № СК-27-12- 3.

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Нафта- Капітал"підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаної ПП "Нафта-Капітал" належно оформленої податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.01.2011 року встановлено, що ПП "Нафта- Капітал" на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладної було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладної ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Автостар Союз" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

Враховуючи, що ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Автостар Союз" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту за правовідносинами з ПП "Нафта - Капітал" є правомірним.

Посилання відповідача на порушення ПП "Нафта-Капітал" встановлених законодавством термінів подання податкової декларації за грудень 2010 року, як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ТОВ "Автостар Союз" по контрагенту ПП "Нафта-Капітал", судом першої інстанції правомірно оцінені критично, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позивачем надано до суду копію податкової декларації ПП "Нафта-Капітал" за грудень 2010 року, яка подана останнім до податкового органу 11.02.2011 року, де відображено в податкових зобов'язаннях суму ПДВ у розмірі 6 750 грн. по ТОВ "Автостар Союз".

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що дії відповідача у правовідносинах, що склалися між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Однак відповідач, як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність, законність та обґрунтованість його рішення, яке є предметом оскарження позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2011р. по справі№2а-1670/3524/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.