Ухвала суду № 20327926, 05.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р.Справа № 2а-11235/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.

представника позивача - Ткаченко С.В.

представника відповідача - Пазюра О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-11235/10/2070

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж <Список ><Текст >

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (надалі позивач, Ізюмське КПТМ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі відповідач, Ізюмське ОДПІ у Харківській області), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2008 року №0000082320/0 про донарахування ПДВ на загальну суму 33740 гривен.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року по справі № 2а-11235/10/2070 позовні вимоги задоволено частково та скасовано податкове повідомлення - рішення Ізюмської ОДПІ від 15.02.2008 року №0000082320/0 по податку на додану вартість в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18479 гривен та штрафної санкції в розмірі 9240 гривен, а в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.20011 року по справі № 2а-11235/10/2070 скасувати в цій частині та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 "Про податок па додану вартість" так як позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 18479 гривен по придбаним послугам в частині, що перевищує частку використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто частці пропорційно затвердженого тарифу, а таким чином підприємством за період лютий 2006 року та березень - квітень 2007 року включено до податкового кредиту суми ПДВ по придбаним послугам понад нормативи затверджені в кошторисі планових витрат підприємства та відповідно зверх встановленого тарифу затвердженого Ізюмською міською радою.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року по справі № 2а-11235/10/2070 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року оскаржується відповідачем в частині задоволення позовних вимог позивача, а тому відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Ізюмської ОДПІ в Харківській області в період з 14.01.2008 року по 30.01.2008 року було здійснено виїзну планову перевірку Ізюмського КПТМ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року. За результатами перевірки 07.02.2008 року був складений акт № 238/232/32284148, яким встановлено, що в порушення п.п.7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 ВР, включено Ізюмським КПТМ до податкового кредиту суми ПДВ по придбаним послугам понад нормативи витрат затверджені в кошторисі планових витрат підприємства та відповідно зверх встановленого тарифу, затвердженого Ізюмською міською Радою, при цьому завищення складає 18479 гривен, з яких:

- в березні 2007 року витрати в сумі 21794,21 гривен проведено понад планові витрати, сума ПДВ 20% - 4358 грн.;

- в квітні 2007 року витрати в сумі 27836,95 гривен проведено понад планові витрати, сума ПДВ 20% - 5567 гривен;

- в лютому 2006 року сума витрат використана понад встановлений тариф складає 42770,35 грн., сума ПДВ 20% - 8554 гривен.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2008 року №0000082320/0 по податку на додану вартість на загальну суму 33740 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 22493 грн., за штрафними санкціями в сумі 11247 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутні порушення вимог п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» так як право на формування податкового кредиту по ПДВ в сумі 18479,00 грн. виникло у позивача на підставі податкових накладних отриманих у лютому 2006 року, березні - квітні 2007 року, та крім того, питання про ненормоване використання електроенергії, яке входить до сфери цивільних правовідносин постачальника та споживача, не є компетенцією органів ДПІ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до Статуту, основним видом діяльності Ізюмського КПТМ є виробництво, транспортування, використання, розподіл та реалізація теплової енергії і гарячої води на базі зпалювання всіх видів палива, в тому числі побутових і виробничих відходів, а також використання енергетичних ресурсів, для забезпечення тепловою енергією абонентів та виробництв, що забезпечують або сприяють їх безперебійному і якісному функціонуванню.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці, відповідно до ч.1 ст. 43 ГК України, мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно матеріалів справи, позивачем для виробництва теплової енергії використовуються енергетичні ресурси у вигляді електричної енергії, яку Позивач отримував на підставі Договору про постачання електричної енергії від 18.05.2005 року №61-999 укладеного з Акціонерною компанією «Харківобленерго» (надалі по тексту Договір) (а.с.91-97).

В Договорі сторонами обумовлено порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, облік електричної енергії та порядок розрахунків та інші необхідні умови договору.

Таким чином, між сторонами правочину виникли правовідносини щодо постачання та споживання електричної енергії і в такий спосіб позивачем було реалізовано його право на придбання електричної енергії в кількості необхідній для виробництва, транспортування, використання, розподілу та реалізація теплової енергії і гарячої води, а також використання енергетичних ресурсів, для забезпечення тепловою енергією абонентів та виробництв, що забезпечують або сприяють їх безперебійному і якісному функціонуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що право на податковий кредит по ПДВ в сумі 18479,00 гривен виникло у позивача на підставі податкових накладних отриманих у лютому 2006 року, березні - квітні 2007 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 49-65, 98-122),

Як вбачається з матеріалів справи, всі енергетичні ресурси були використанні Ізюмським КПТМ у безпосередній господарській діяльності та в повному обсязі використанні для виробництва теплової енергії, що підтверджується відповідними актами звірки між постачальником електричної енергії та споживачем. Також, Ізюмським КПТМ проведені розрахунки за надані енергетичні ресурси, в підтвердження чого до суду надані копії платіжних доручень (а.с.165-166, 167-189).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Представником відповідача не надано до суду доказів того, що Ізюмським КПТМ у лютому 2006 року та в березні квітні 2007 року отримані енергетичні ресурси, були використані частково в оподатковуваних операціях, а тому, колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача про наявність у діях позивача, порушень вимог п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, колегія суддів вважає хибним доводи відповідача, що Ізюмським КПТМ пропущено строк для звернення до суду та судом першої інстанції необґрунтовано поновлено строк для звернення до суду, з наступних підстав.

Згідно копії корінця податкового повідомлення рішення №0000082320/0 від 15.02.2008 року, податкове повідомлення рішення отримано представником позивача 15.02.2008 року.

Адміністративний позов подано до Харківського окружного адміністративного суду 10.09.2010 року та одночасно подано заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року задоволено клопотання позивача щодо поновлення строку для звернення до суду та взято до уваги, що відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів. Згідно приписів ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення і вказаний термін позивачем не порушено.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-11235/10/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.