Постанова № 20326322, 07.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р.Справа № 2-а-1504/10/2170 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря Обозної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна»до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000942301/0, №0000932300 від 04.03.2010 року.

Вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено перевірку товариства, що зафіксовано актом № 483/23-4/34655671 від 10.02.2010 року, з питань дотримання податкового законодавства, за період з 24.01.08 по 30.09.09 роки, валютного та іншого законодавства, за період з 24.01.08 по 30.09.09 роки, в ході якої встановлено порушення: пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток, у сумі 13926,0 гривень, та зменшено від»ємне значення обєкту оподаткування за 3 квартал 2009 року, у сумі 66742,0 гривень; пп 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, у сумі 18121,0 гривень.

Вважає, що податковим органом невірно здійснено тлумачення норм податкового законодавства України, а відтак податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Також, головною умовою включення витрат до складу валових у Декларації з податку на прибуток є їх звязок з господарською діяльністю платника податків та використання їх з метою отримання доходу, що підлягає оподаткуванню. Саме тому, на думку позивача, відповідач не має право обмежувати його у структурі та розмірі витрат у тому числі і на транспортування придбаних товарів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме не вірно дано оцінку обставинам у справі та застосовано норми матеріального права. Також, суд вийшов зав межі компетенції суду та надав оцінку обставинам у справі без посилання на норми права.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено перевірку товариства, що зафіксовано актом № 483/23-4/34655671 від 10.02.2010 року, з питань дотримання податкового законодавства, за період з 24.01.08 по 30.09.09 роки, валютного та іншого законодавства, за період з 24.01.08 по 30.09.09 роки, в ході якої встановлено порушення: пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток, у сумі 13926,0 гривень, та зменшено від»ємне значення обєкту оподаткування за 3 квартал 2009 року, у сумі 66742,0 гривень; пп 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, у сумі 18121,0 гривень.

З акту перевірки вбачається, що позивач у 2009 році користувався послугами інших субєктів підприємницької діяльності для здійснення транспортних перевезень для потреб власної господарської діяльності позивача, загальна сума проведених витрат складає 122449,0 грн.

Так, для здійснення транспортних перевезень позивач користувався послугами ТОВ МФП «Екофарм»та ФОП «ОСОБА_1», оплата вартості наданих послуг проведена у повному розмірі. За наданими суду документами найманий транспорт позивачем використовувався для транспортування придбаних товарів та для доставки реалізованого товару покупцям.

Протягом 2009 року головним споживачем товару позивача є ТОВ «Технопласт», якому постачання товару відбувалось на підставі договору поставки від 03.02.2009р. №02/02/09. Оскільки договір від 02.02.2009 р. не передбачав умови та порядок перевезення проданого товару споживачу, ТОВ «Технопласт» укладено додаткові угоди, які врегульовували прогалини стосовно способу поставки товарів та проведення розрахунків за поставлені товари.

За додатковими угодами, позивач оплачує транспортні витрати по доставці товарів, а покупець ТОВ «Технопласт», в свою чергу, відшкодовує понесені витрати по доставці товарів. Відшкодування проводиться протягом 20 днів після закінчення кожного календарного року на підставі рахунків позивача. Аналогічна додаткова угода укладена із покупцем товарів ТОВ «Петропласт». Таким чином, додаткові угоди передбачали відшкодування понесених витрат на поставку товарів по закінченню календарного року дії основних договорів поставки товарів.

Крім того, позивач користувався послугами сторонніх СПД по транспортному обслуговуванню при транспортуванні придбаного ними товару, який призначався для подальшого продажу в межах господарської діяльності позивача.

Порушення полягає у тому, що позивач при здійснені постачання товарів зобовязаний був на вартість витрат по доставці товарів збільшити вартість проданих товарів, або отримати від покупця компенсацію вартості послуг по доставці цих товарів, так як з точки зору раціональності підприємницької діяльності, отримання позивачем послуг по перевезенню товарів автомобільним транспортом не виключається (заборона отримання таких послуг була б кваліфікована втручанням у підприємницьку діяльність), однак, з точки зору держави, яка започаткувала правила оподаткування, витрати позивача на ці послуги не є обовязково спричиненими його господарською діяльністю.

В результаті перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0000942301/0 та № 0000932300 від 04.03.2010 р.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що фактичним наданням постачальником позивачу транспортних послуг є дата надання відповідного рахунку транспортною організацією, а позивачем постачальнику - дата фактичного відвантаження товарів. Отже, позивач мав право включити транспортні послуги до складу валових витрат і одночасно збільшити валові доходи на вартість цих послуг, оскільки за умовами договорів передбачалась їх компенсація покупцями. Таким чином, у кінцевому рахунку, позивач занизив оподатковуваний прибуток на вартість транспортних послуг, які ним перепродано покупцям при постачанні їх товарів.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судовою колегією встановлено, що спірними відносинами, в даному випадку, є віднесення до складу валових витрат транспортних послуг наданих юридичними та фізичними особами.

При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що зазначені послуги позивач мав включити до ціни товару, однак даний висновок є хибним, оскільки керуючись правом юридичної особи на включення послуг до ціни товару, суд фактично відніс таке право до обовязку.

В даному випадку транспортні послуги надавались у відповідності до додаткових угод за якими, позивач оплачує транспортні витрати по доставці товарів, а покупець відшкодовує понесені витрати по доставці товарів. Відшкодування проводиться протягом 20 днів після закінчення кожного календарного року на підставі рахунків позивача, що в даному випадку і вчинено.

Обов»язковими умовами віднесення до складу валових витрат є витрати, які використовуються у власній господарській діяльності підприємства та підтверджені відповідними первинними документами. Як вбачається з матеріалів справи витрати по доставці товарів здійснювались у звязку з господарською діяльність підприємства, що підтверджується доказами, та за наявності первинних документів, а саме договорів про перевезення вантажу, товаро-транспортних накладних, рахунками, податковими накладними, актами виконаних робіт. Даний факт податковим органом не заперечується.

Крім того, податковим органом зроблено висновок, що кошти за надання послуг з перевезення на користь позивача не відшкодовано, однак такий висновок є хибним, так як відшкодування таких витрат здійснено на підставі додаткових угод і проводиться протягом 20 днів після закінчення кожного календарного року, що в даному випадку і вчинено та відображено в податковій звітності.

Наслідком правомірності визначення валових витрат є правомірність віднесення останніх до податкового кредиту, так як судом не встановлено порушення абз.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАСУ, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна»- задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна»до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні №0000942301/0, №0000932301/0 від 04.03.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна»судовий збір, у сумі 5, 10 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

головуючий О.В. Яковлєв

судді А.В. Бойко

В.Л. Романішин