Ухвала суду № 20326305, 21.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р.Справа № 2-а-7372/10/1570 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря - Обозної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року, у справі за адміністративним позовом Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому ставить вимоги до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2006 р., за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у сумі 42922,43грн. (28 614, 95 грн. за основним платежем, 14 307,48 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення, яке оскаржується, винесено на підставі акту ДПІ 512/23/31250097 від 09.11.2006р. планової виїзної перевірки МКП «Теплодарводоканал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року. Але висновки Акту про порушення ним пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, при здійсненні ним господарської діяльності та отриманні дотацій, не відповідають дійсним обставинам, оскільки підприємством відповідно до вимог вищевказаного закону до податкового кредиту включені тільки суми з операцій, які є обєктом оподаткування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, а як наслідок просить скасувати судове рішення та прийняти нове яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 29.09.2006 р. по 02.11.2006 р. ДПІ проведенопланову виїзну перевірку МКП «Теплодарводоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт № 512/23/31250097 від 09.11.2006 р.

На підставі вищевказаного акту ДПІ 17.11.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №002742300/0, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість, з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у сумі 42922,43грн. (28 614, 95 грн. за основним платежем, 14 307,48 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивачем 23.11.2006 року подано до ДПА Одеської області заяву № 286/1 про скасування податкового повідомлення-рішення №002742300/0 від 17.11.2006 року, проте заяву залишено без розгляду у звязку з порушенням порядку та термінів, визначених п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В Акті вказано, що перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 ЗУ«Про податок на додану вартість», у результаті чого донараховано ПДВ, у сумі 28614,95грн. На думку перевіряючих МКП «Теплодарводоканал»при отриманні дотацій за кодом «100103» (дотації житлово-комунальним господарствам) не у повному обсязі проводилось коригування податкового кредиту, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено правильний висновок щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 7 вищевказаного закону, регламентується порядок обчислення і сплати податку, а також порядок формування податкового кредиту. Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у з звязку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються. У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково -ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Судовою колегією встановлено, що за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006 р., за який відповідачем здійснено перевірку, позивачем отримано з місцевого бюджету дотації за кодом бюджетної класифікації 100103 „Дотації житлово-комунальним господарствам", на підставі відповідних рішень Виконкому Теплодарської міської ради, на загальну суму 268 353,53 грн. Отримані позивачем зазначені вище дотації призначені для покриття збитків позивача за послуги водопостачання для населення міста та за послуги по квартирній платі для населення міста, про що зазначено у рішеннях Виконкому Теплодарської міської ради.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 ЗУ „Про податок на додану вартість" - операції з придбання у постачальників і з продажу споживачам послуг (населення міста Теплодар) водопостачання та водовідведення є об'єктом оподаткування.

Крім того колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 71 ч.2 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності прийняття свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції запропоновано ДПІ надати обґрунтування з зазначенням відповідних документів визначення частини податку на додану вартість, яка відповідає частці використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях за перевіряємий період, з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №002742300/0 від 17.11.2006 року. З акту перевірки та наведеної таблиці не вбачається яку саме частку податку ДПІ вважає необґрунтовано віднесену до податкового кредиту. Проте відповідач відповідних доказів до суду першої та апеляційної інстанції не надав, доводи позивача щодо віднесення ним до податкового кредиту лише сум з операцій придбання у постачальників і з продажу споживачам послуг (населення міста Теплодар) водопостачання та водовідведення, які є об'єктом оподаткування, не спростував.

Судова колегія вважає, що суми ПДВ, сплачені позивачем у зв'язку з придбанням послуг водопостачання, обґрунтовано віднесені позивачем до складу податкового кредиту, оскільки чинним законодавством не встановлено будь - які винятків з передбаченого п.п.7.4 ст. 7 вищевказаного закону порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з операцій продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що прийняте податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та незаконним, а тому правомірно скасовано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАСУ, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий О.В. Яковлєв

СуддіА.В. Бойко

В.Л. Романішин