Ухвала суду № 20325994, 07.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р.Справа № 2-а-2284/09/1570 Категорія:10.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за позовом Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія»до Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішень від 01.04.2008 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області мотивуючи свої вимоги тим, що від відповідача надійшла вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків, штрафу та пені, за період з 05.05.2004 року по 22.03.2007 рік, які були погашені ним в повному обсязі. 01.04.2008 року рішеннями відповідача №41 та №154 від 01.04.2008 року, за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року, до ТОВ «Надія»були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня в розмірі 17210,15 грн.

Позивач вважає, що спірні рішення були прийняті відповідачем з порушенням діючого законодавства. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення УПФ №41 та №154 від 01 квітня 2008 року про застосування до нього фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року адміністративний позов Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія»задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Управління пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області №41 та №154 від 01 квітня 2008 року про застосування до Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія»фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року.

УПФУ у Великомихайлівському районі Одеської області з зазначеним рішенням не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою в якій просить визнати правомірними рішення УПФУ у Великомихайлівському районі Одеської області №41 та №154 від 01.04.2008 року про застосування до Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія»фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05.05.2004 року по 22.03.2007 року, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року та ухвалити нове рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, 15.08.201 року РСТ «Надія»зареєстроване Великомихайлівською районною державною адміністрацією за номером 04056825Ю0010158, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію та перебуває на обліку в УПФ, як платник збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

01.04.2008 року УПФУ у Великомихайлівському районі в Одеській області прийняті рішення за №41 та №154 про застосування до позивача штрафних санкцій, а також була нарахована пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року, розмір який склав 17210, 15 грн..

Проте, судовою колегією встановлено, що на час прийняття спірних рішень позивач за позивачем не числилося несплачених обовязкових страхових внесків у Пенсійний фонд України за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року, що було підтверджено представником позивача в судовому засіданні першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду України в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом.

Згідно вимог п. 20, вказаного Закону, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового періоду.

Пунктом 2 частиною 9 статті 106 Закону визначено, що за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків територіальними органами ПФУ накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10% своєчасно не сплачених зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20% зазначених сум уразі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50% зазначених сум - у разі затримки понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи рішення від 01.04.2008 року №41 та №154 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, діяв не у відповідності до норм, передбачених Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач, в ході розгляду справи, свою позицію суду доказав та обґрунтував її, виходячи з чого, судова колегія вважає, що позовні вимоги РСТ «Надія»про скасування спірних рішень УПФ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький