Ухвала суду № 20325972, 22.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 р.Справа № 2-а-4742/10/1470 Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Джабурії О.В.,

судді Шляхтицького О.І.

при секретарі Ексузяні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, за участю прокурора Миколаївської області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН»звернулося до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, за участю прокурора Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2010р. №00000840/0 та від 15.07.2010р. №00000840/1, якими відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7 214 648,64 грн. за червень 2008р., грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р., червень 2009р., липень 2009р., вересень 2009р. квітень 2010р., визначив податкове зобов'язання в сумі 1 583 262,85 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 791631,43 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ СП «НІБУЛОН»обґрунтувало незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства під час відображення операцій з ПП „Агроспецтехнологія”, ФОП ОСОБА_1, ПП „Трансагроресурс”, ПП „Аврора 2007”, ПП „Івр-Агро”, ТОВ „Віалан Агро”, ПП „Золотой Колос”, ТОВ „МТ 1 ГРЕЙН”, ПП „Агростром”, ТОВ „Жети”, ТОВ „Кодисфар”, ТОВ „Доходний Дом Юг”, ПСП „Владимирское”, ТОВ „Рамбурс Трайгон”, ПП „Техно магістраль”, ТОВ „Жемар”, ПП „Золотой Гриффон”, ПП „Адріатика Н”, ПП „Скиф ПА”, ТОВ „Аквилон Юг”, ПП „Енлиль М”, ТОВ „Агрокрок” по звітним деклараціям з ПДВ за червень, грудень 2008 року, січень, лютий, червень 2009 року квітень 2010 року та складено акт від 18.06.2010р. №606/40/14291113.

У вищенаведеному акті перевірки зазначено, що в контексті норм Закону України „Про податок на додану вартість” право на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару. Тобто, для визначення права підприємства на включення до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених на користь наведених контрагентів необхідно встановити наявність трьох обовязкових підстав у їх сукупності: здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість; фактичне надходження сум податку до Державного бюджету України.

На думку апелянта, ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що вищезазначеними постачальниками позивача перераховано відповідні суми ПДВ суб'єктам господарської діяльності, які і повинні були сплатити суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді. Але за результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким згідно Закону України „Про податок на додану вартість” понесено фактичні витрати по сплаті податку, встановлено, що зазначені підприємства таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку „податкове зобовязання” не відображали та відповідно, податку до бюджету не сплачували, що свідчить про невідповідність вимогам Закону України „Про податок на додану вартість” всіх податкових накладних, виданих вище вказаними підприємствами та безпідставність включення ТОВ СП „НІБУЛОН” відповідних сум до розрахунку бюджетного відшкодування в розмірі 7214648,64 гривень.

У звязку з наведеним в акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 7 214 648,64 гривень.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішенням від 18.06.2010р. №00000840/0, про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 7 214 648,64 гривень (в т.ч. за червень 2008 року у розмірі 3 695,0 грн., за грудень 2008 року у розмірі 4 148,65 грн., за січень 2009 року у розмірі 17 573,41 грн., за лютий 2009 року у розмірі 22 975,47 грн., за червень 2009 року у розмірі 223 174,37 грн., за липень 2009 року у розмірі 156 634,73 грн., за вересень 2009 року у розмірі 121 293,92 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 203 802,95 грн., за листопад 2009 року у розмірі 358 243,91 грн., за грудень 2009 року у розмірі 166 648,32 грн., за січень 2010 року у розмірі 2 243 666,86 грн., за лютий 2010 року у розмірі 2 111 907,81 грн., за березень 2010 року у розмірі 947 713,65 грн., за квітень 2010 року у розмірі 633 169,59 грн.).

Як зазначено в податковому повідомленні рішенні, у звязку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки підприємству відшкодовано в розмірі 1583262,85 грн. позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 1 583 262,85 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 791 631,43 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вищенаведеного рішення відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 15.07.2010р. №00000840/1.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 того ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 того ж Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 того ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 того ж Закону встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 того ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 1.3 ст.1 того ж Закону, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.10.2 ст.10 цього закону платники податку, визначені у підпунктах „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, обовязковою умовою можливості збільшення податкового кредиту є сплата сум такого кредиту у ціні придбаного товару/послуг. Сама по собі несплата таких сум ПДВ до держбюджету не має жодних правових наслідків для контрагентів субєктів підприємницької діяльності, які допустили таку несплату.

Зазначений висновок узгоджується з нормами ч. 2 ст. 61 Конституції України відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ТОВ СП „НІБУЛОН” та його першими вищенаведеними прямими контрагентами підтверджують договори поставки з додатками, договори складського зберігання зерна з додатками, складські квитанції, витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, накладні та видаткові накладні, рахунки та рахунки фактури, платіжні доручення.

Реальність переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників к позивачу та подальшу її реалізацію на експорт підтверджують товарнотранспортні накладні, накладні на маршрут або групу вагонів, коносаменти, доручення на відвантаження експортних вантажів, вантажно митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, біржові контракти, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальні акти.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо нікчемності угод укладених позивачем з його контрагентами, так як з норм діючого законодавства не вбачається, що проста несплата податків субєктами підприємницької діяльності «автоматично»робить нікчемними усі укладені ними угоди зі збільшенням податкових зобовязань для їх контрагентів.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що відповідачем навіть не зазначено про можливість обізнаності позивача щодо несплати своїх податкових зобовязань його контрагентами. Не містять доказів такого і матеріали справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування податкового кредиту позивачем та заявлення ним до бюджетного відшкодування вищенаведених сум.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка позивача була проведена відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства.

Згідно ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних.

Позивачем до органу державної податкової служби надані податкові декларації з ПДВ за звітні періоди: червень 2008р. 21.07.2008р., липень 2008р. 20.08.2008р., грудень 2008р. 20.01.2009р., січень 2009р. 20.02.2009р., лютий 2009р. 18.03.2009р., травень 2009р. 22.06.2009р., червень 2009р. 20.07.2009р., липень 2009р. 20.08.2009р., серпень 2009р. 21.09.2009р., вересень 2009р. 20.10.2009р., жовтень 2009р. 20.11.2009р., листопад 2009р. 21.12.2009р., грудень 2009р. 20.01.2010р., січень 2010р. 22.02.2010р., лютий 2010р. 22.03.2010р., березень 2010р. 20.04.2010р., квітень 2010р. 20.05.2010р. Разом з деклараціями до податкового органу надано додатки №5 розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Невиїзна документальна перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН” проведена 18.06.2010р. (сторінка 2 акта від 18.06.2010р. №606/40/14291113), тобто за червень 2008р. березень 2010р. з порушенням 30-ти денного строку для її проведення.

Статтею 20 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) встановлено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) визначено вичерпний перелік прав та види перевірок, які вправі здійснювати органи державної податкової служби. Пунктом 1 ст.11 цього закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати виключно документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства.

Згідно до п.4 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обовязкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

В листі запрошенні посадових осіб позивача до відповідача від 14.06.2010р. №17393/10/40-029/40 не зазначено, яку саме перевірку, на яких підставах, згідно яких документів (поданих податкових декларацій, звітів або інших документів), та в якому порядку передбачається провести органом державної податкової служби СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві; не визначено, стосовно яких саме операцій буде здійснено перевірку по розрахункам ТОВ СП „НІБУЛОН” з першими прямими постачальниками контрагентами.

Зазначене позбавило платника податків (його посадових осіб) можливості повного та якісного надання пояснень по суті питань, що виносяться на перевірку з підтвердженням відповідними документами та матеріалами.

Лист запрошення від 14.06.2010р. №17393/10/40-029/40 не відповідає вимогам, встановленим положеннями п.4 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, враховуючи, що в ньому чітко не визначені та не сформульовані підстави для запрошення посадових осіб ТОВ СП „НІБУЛОН” до органу державної податкової служби. Крім того, зазначений лист запрошення направлений з порушенням встановленого 10-ти денного строку (не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення).

Про зазначені обставини ТОВ СП „НІБУЛОН” повідомило СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві листом від 17.06.2010р. №7084/02-27, але належної оцінки з боку контролюючого органу зазначений лист не отримав та будь-яких висновків з нього зроблено не було.

Таким чином, невиїзна документальна перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН” (акт від 18.06.2010р. №606/40/14291113) проведена з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною 3 ст.70 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

Колегія суддів також приймає до уваги подання прокуратури міста Миколаєва від 27.09.2010р. №3476вих 10 про усунення порушень податкового законодавства, причин таких порушень і умов, що їм сприяють, направленого на адресу голови Державної податкової адміністрації у Миколаївській області. Згідно зазначеного подання за актом від 18.06.2010р. №606/40/14291113 невиїзної документальної перевірки та податковими повідомленнями рішеннями від 18.06.2010р. №00000840/0 та від 15.07.2010р. №00000840/1 встановлено порушення чинного законодавства України з боку службових осіб СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві при проведенні зазначеної перевірки, складанні акта та прийнятті податкових повідомлень рішень.

За результатами розгляду подання ДПА у Миколаївській області листом від 22.10.2010р. №4516/9/14-012 повідомила прокуратуру Миколаївської області про притягнення окремих службових осіб СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві до дисциплінарної відповідальності.

Вищенаведена правова позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірних рішень відповідача.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, за участю прокурора Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2010р. №00000840/0 та від 15.07.2010р. №00000840/1 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 26 грудня 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/