Постанова № 20325948, 07.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р.Справа № 17-3-14-9-30-23-13/02-4811А/5017 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління державного казначейства України в Одеській області, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, заступника прокурора Київського району м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 15 липня 2008 року про справі за позовом малого приватного підприємства «Альтаїр-Атаргатіс»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, Головного управління державного казначейства України в Одеській області про визнання незаконним та скасування розпорядження Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №26927 від 15.10.2001 року та стягнення 893 000 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації за серпень 2001 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Мале приватне підприємство «Альтаїр-Атаргатіс»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього про стягнення з Державного бюджету України, платник Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації за серпень 2001 року та визнання незаконним і скасування розпорядження Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 26927 від 15.10.2001 року.

Головне управління Державного казначейства України в Одеській області позов МПП «Альтаїр Атаргатіс»вважає не обґрунтованим, так як, висновку податкового органу не отримувало, а відтак відшкодування ПДВ не можливе.

Прокуратура Київського району м. Одеси вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідачі просили відмовити в їх задоволенні, вказували на безпідставність та необґрунтованість позову.

Постановою господарського суду Одеської області від 15 липня 2008 року позов малого приватного підприємства «Альтаїр-Атаргатіс»задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 26927 від 15.10.2001 року. Стягнуто з державного бюджету України р/р 31116030700005 відкритий на імя ГУДКУ в Одеській області (м. Одеса, вул. Садова, 1а) «бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами»(код ЄДРПОУ 23213460, за кодом бюджетної класифікації 14010200, банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь малого приватного підприємства »Альтаїр-Атаргатіс»(м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140 а, офіс 10, код ЄДРПОУ 13899143, р/р 26004665518331 у ООФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість згідно декларації за серпень 2001 року у сумі 893 000 грн. та 3,40 грн. судового збору.

Головним управлінням державного казначейства України в Одеській області, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси, а також заступником прокурора Київського району м. Одеси на зазначену постанову була подана апеляційна скарга.

Головне управління державного казначейства України в Одеській області в своїй скарзі просить оскаржену постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у вимогах щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача відмовити.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси та заступник прокурора Київського району м. Одеси в своїх скаргах просять скасувати постанову від 15 липня 2008 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Апелянти вважають, що оскаржена постанова господарського суду Одеської області винесена в порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного зясування всіх обставин справи та неповного вивчення та дослідження документів, які знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в травні 2002 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції Київського району м. Одеси, управління державного казначейства в Одеській області та просив: зобовязати державну податкову інспекцію Київського району м. Одеси направити висновок про відшкодування із Державного бюджету України суми податку на додану вартість в розмірі 893000 грн.; зобовязати управління Державного казначейства України в Одеській області перерахувати на банківський рахунок позивача з Державного бюджету України 893000 грн. За час розгляду справи МПП «Альтаїр Атаргатіс»неодноразово змінювало свої позовні вимоги.

Згідно до останніх змін від 04.02.2008 року позивач просив: стягнути з Державного бюджету України, платник головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь МПП «Альтаїр Атаргатіс»- 893000 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2001 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь МПП «Альтаїр Атаргатіс»- 574623 грн. проценти за період з 01.11.2001 року по 31.01.2008 рік за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2001 року.

Вказані позовні вимоги обґрунтовано тією обставиною, що МПП «Альтаїр Атаргатіс»28.02.2001 року уклало контракт з фірмою «Шахиня»на виконання ремонтних і монтажних робіт в м. Ашгабат, Туркменія на загальну суму 1003530 доларів США.

28.02.2001 року між позивачем та ПП «Констар»м. Миколаїв було укладено договір підряду, згідно якого вказане останнім приватне підприємство бере на себе обовязки по виконанню ремонтних та монтажних робіт в м. Ашгабат, Туркменії на загальну суму 5358000 грн. з урахуванням ПДВ. 31.08.2001 року було складено акт про виконання робіт за контрактом №2 від 28.02.2001 року. На підставі наведеного, у серпні 2001 року МПП «Альтаїр Атаргатіс»склало податкову накладну про відшкодування з Державного бюджету України 893000 грн.

Державна податкова інспекція в Київському районі м. Одеси на підставі проведеної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України встановила завищення МПП «Альтаїр Атаргатіс»суми бюджетного відшкодування по ПДВ у серпні 2001 року у розмірі 893000 грн. та відмовила в видачі висновку про відшкодування зазначеної вище грошової суми з Державного бюджету України.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси вказує, що до теперішнього часу МПП «Альтаїр Атаргатіс»не здійснив оплату за придбані ремонтні та монтажні роботи ПП «Констар»та не отримав кошти від фірми «Шахиня»за надані послуги. Крім того, згідно відповіді Державного комітету статистики України у м. Миколаєві до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України включене приватне підприємство «Констар»з кодом ЄДПРПОУ 30459684, підприємства з кодом 30459884 та не існує. На обліку в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва знаходиться ПП «Констар»індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, директор ОСОБА_2 Це підприємство надавало звітність один раз у вигляді декларації по ПДВ за червень 1999 року. Угода від 21.01.2002 року між МПП «Альтаїр Атаргатіс»та ПП «Констар»індивідуальний податковий номер 304598814044 не укладалась. Дозвільною системою Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області за період з25.05.1999 року по 18.06.2002 року дозвіл на виготовлення штампів та печаток ПП «Констар»з кодом ЄДПРПОУ 30459684 не видавалось. ДПІ також вважає, що ПП «Констар»неправомірно виписало податкову накладну №21 від 31.08.2001 року, оскільки ремонтні та монтажні роботи, нібито були виконані за межами України. ПП «Констар», відповідно до ст.6 п.6.2. п.п. 6.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість»повинно було застосовувати податок за нульовою ставкою.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт невідповідності коду спростовується додатковою угодою від 05.03.2002 року між МПП «Альтаїр Атаргатіс»та ПП «Констар»де вказано на помилку в коді ЄДРПОУ на печатці (помилково вказана цифра «8»замість «6») та що сторони підтверджують договір від 28.01.2001 року.

Суд першої інстанції не погодився з думкою податкового органу і відносно місця виконання угоди, оскільки вважає, що договір між сторонами це договір з резидентом України, розрахунок по договору здійснювався на митній території України, валюта договору національна. Так як на час розгляду справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним контракту №2 від 28.02.2001 року, підстав вважати цей договір недійсним, або фіктивним не має.

Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Судова колегія встановила, що МПП «Альтаїр Атаргатіс»25.09.2001 року надав ДПІ у Київському районі м. Одеси податкову декларацію за серпень 2001 року та просив видати висновок про відшкодування з Державного бюджету України - 893000 грн., тобто суму, яка на думку субєкта господарювання, підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобовязань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку.

Документальною перевіркою ДПІ у Київському районі м. Одеси встановлено завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у серпні 2001 року у сумі 893000 грн.

Висновок перевіряючих є наслідком встановлення тієї обставини, що на обліку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва знаходиться ПП «Констар»код ЄДПРПОУ 30459684, свідоцтво платника ПДВ №19917587 від 08.06.1998 року, індивідуальний податковий номер -НОМЕР_1. Звітність до ДПІ по місцю реєстрації надавалась один раз у вигляді Декларації по ПДВ за червень 1999 року. Згідно довідки форми 8-ДР за 2-ий квартал 1999 року кількість працюючих 0, кількість працюючих за сумісництвом 0. З другого кварталу 1999 року ПП «Констар»не звітує до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, за юридичною адресою не знаходиться, директором є ОСОБА_2, наказу про призначення на посаду директора або виконуючого обовязки директора на імя ОСОБА_3 не має.

Відповідно до п.п.7.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що наявність податкової накладної дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету в установленому порядку, але не вичерпною.

Як вважає суд першої інстанції бюджетне відшкодування у позивача виникло у звязку з здійсненням двох господарсько-фінансових операцій: перша контракт №2 від 28.02.2001 року позивача з фірмою «Шахиня»на виконання ремонтних та монтажних робіт у м. Ашгабат (Туркменія) загальна вартість робіт 1003530 доларів США; друга придбання цих ремонтних та монтажних робіт (послуг) по договору з ПП «Констар»(м. Миколаїв від 28.02.2001 року. В підтвердження виконання цих робіт було складено акт прийому-передачі від 31.08.2001 року та складено податкову накладну №21 від 31.08.2001 року.

Як встановлено податковим органом, до теперішнього часу МПП «Альтаїр Атаргатіс»не здійснив оплату за придбані ремонтні та монтажні роботи ПП «Констар»та не отримав кошти від фірми «Шахиня»за надані послуги.

З відповіді Державного комітету статистики України у м. Миколаєві вбачається, що до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України включене приватне підприємство «Констар»з кодом ЄДПРПОУ 30459684, підприємства з кодом 30459884 та не існує. На обліку в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва знаходиться ПП «Констар»індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, директор ОСОБА_2 Це підприємство надавало звітність один раз у вигляді декларації по ПДВ за червень 1999 року. Угода від 21.01.2002 року між МПП «Альтаїр Атаргатіс»та ПП «Констар»індивідуальний податковий номер 304598814044 не укладалась. Крім того, дозвільною системою Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області за період з25.05.1999 року по 18.06.2002 року дозвіл на виготовлення штампів та печаток ПП «Констар»з кодом ЄДПРПОУ 30459684 не видавалось.

За даними головної державної податкової служби Туркменістану ИП «Шахиня»було зареєстровано Реєстраційною Палатою Туркменістану з присвоєнням реєстраційного номеру №23609330 від 17.10.2001 року та знята з реєстрації 11.02.2004 року. Підприємству було відкрито розрахунковий рахунок №3681704 в філії державного комерційного банку «Туркменістан»м. Дашогуз. Згідно до інформації цього банку по вказаному вище розрахунковому рахунку в період з 01.01.2001 року по 11.02.2004 року операцій по розрахункам з МЧП «Альтаїр-Атаргатіс» Україна не проводилось.

Наведене може свідчити про те, що податкова накладна, видана МЧП «Альтаїр-Атаргатіс» на підставі нікчемного договору від 21.01.2002 року.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції не була надана належна правова оцінка договору, укладеному позивачем з його контрагентом, хоч податковий орган, в обґрунтування своїх заперечень, посилався на його протиправність. Судом першої інстанції не зясовувалось, чи виконувались фактично ремонтно-монтажні роботи відповідно до господарсько-фінансових операції з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного.

При цьому, означене, має безпосереднє відношення для правильного вирішення цього спору, так як, за змістом ч.1 ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже - є нікчемним.

Частиною 2 ст.215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі встановлення факту протиправності дій позивача, не визнання судами в інших справах недійсними угод, укладених позивачем, не може бути перешкодою для відмови в позові про відшкодування з бюджету суми ПДВ.

Окрім аналізу наведених норм права судова колегія також надала можливість позивачу підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного зясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобовязань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції не було заявлено жодного клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій. Такі доказі в матеріалах справи відсутні та не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд витребував у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобовязання, але позивач у справі таких доказів не надав.

Тому, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що наявність у МЧП «Альтаїр-Атаргатіс»податкової декларації та акту виконаних робіт, саме по собі, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган надав та довів, що відомості, які містяться в цих документах, не відповідають дійсності, так як в кожному конкретному випадку, суд повинен перевірити факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, оскільки з цим юридичним фактом закон повязує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Цей факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі, які є субєктами владних повноважень, свою позицію суду доказали та обґрунтували її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління державного казначейства України в Одеській області, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, заступника прокурора Київського району м. Одеси задовольнити, постанову господарського суду Одеської області від 15 липня 2008 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову малого приватного підприємства «Альтаїр-Атаргатіс»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, Головного управління державного казначейства України в Одеській області про визнання незаконним та скасування розпорядження Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №26927 від 15.10.2001 року та стягнення 893000 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації за серпень 2001 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 07.12.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький